Вирок № 99740435, 20.09.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4674/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2021 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

прокурора Ваврика В.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Величка О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Франківського районного суду м. Львова від 22.10.2020 за ч. 2 ст. 186 КК України засудженого до 4 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання із випробувальним терміном на 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_1 11.05.2021 року близько 11 години 10 хвилин перебуваючи у магазині «Рукавичка», за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких 43, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи шкідливі наслідки і бажаючи настання таких наслідків, таємно викрав із морозильної камери товар магазину, а саме: масло «Сол/Верш 72,5 200г Селянське» у кількості 6 шт., вартістю 44 гривні 10 копійок за одиницю, чим заподіяв ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» майнову шкоду на загальну суму 264 гривні 60 копійок.

Крім цього, ОСОБА_1 12.05.2021 року близько 17 години 32 хвилин, перебуваючи у магазині «Рукавичка», за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких 43, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправною збагачення, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи шкідливі наслідки і бажаючи настання таких наслідків, таємно викрав із морозильної камери товар магазину, а саме: масло «Сол/Верш 82 200г Молокія» у кількості 6 шт., вартістю 60 гривень 12 копійок за одиницю, чим заподіяв ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» майнову шкоду на загальну суму 360 гривень 72 копійки.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю. Дав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що він, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка» за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких 43, таємно викрав продукти харчування. Пояснив, що дії відбувались у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені в обвинувальному акті. Мотиви і мета вчинення злочинів, а також майно яке він викрав в обвинувальному акті відображені вірно. У вчиненому розкаюється. Просить суворо не карати. Цивільний позов потерпілого визнав в повному обсязі

Даючи оцінку показанням ОСОБА_1 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і повно відображають обстановку і обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, підстав для самообмови судом не встановлено.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

При цьому, кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд враховує, що останній вчинив декілька тотожних злочинів, а відтак, кваліфікація його дій за ч.2 ст. 185 КК України є вірною за всіма епізодами крадіжок, що узгоджується з правовим висновком ВП Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.05.2018 року у справі №187/1354/15 (провадження №51-1017км18), згідно якого вчинення кількох епізодів тотожних злочинів повинно кваліфікуватися за однією статтею КК України, а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж частини статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 після вчинення злочину, рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності. Також враховано досудову доповідь органу пробації, згідно якої існують дуже високі ризики вчинення обвинуваченим повторного правопорушення та небезпеки обвинуваченого для суспільства.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, факт щирого каяття, який знайшов своє відображення в процесі судового розгляду. Також суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на обліку в лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога.

Пом`якшуючими покарання ОСОБА_1 обставинами суд визнає щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, що відповідає положенням статті 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Крім цього, встановлено, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 22.10.2020 року ОСОБА_1 засудженого за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строком чотири роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку тривалістю 1 рік.

Таким чином, ОСОБА_1 слід призначити покарання із застосування положень, ч.1 ст.71 КК України, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Франківського районного суду м. Львова від 22.10.2020 року.

Стосовно пред`явленого представником потерпілого ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» цивільного позову до обвинуваченого про стягнення заподіяної злочином матеріальної шкоди, то такий підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановлено, що спричинені ОСОБА_1 потерпілому - ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» матеріальні збитки на суму 625,32 гривень складаються з вартості викраденого у потерпілого майна.

Вказані збитки обвинуваченим відшкодовані потерпілому не були.

Таким чином, оскільки матеріальна шкода потерпілому не відшкодована, а шкода заподіяна потерпілому діями обвинуваченого знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненим ним злочином, а також враховуючи визнання обвинуваченим цивільного позову у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого слід стягнути на користь ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» заподіяну злочином матеріальну шкоду в розмірі 625,32 гривень. Відтак цивільний позов підлягає задоволенню в повному об`ємі.

Запобіжний захід обвинуваченому по даній справі не обирався.

Початок строку відбування покарання засудженому слід рахувати з часу фактичного звернення даного вироку в частині відбування покарання до виконання.

Питання речових доказів по справі вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді двох років одного місяця позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Франківського районного суду м. Львова від 22.10.2020 року остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді чотирьох років одного місяця позбавлення волі

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного звернення даного вироку в частині відбування покарання засудженим до виконання.

Речові докази:

- диски з відеозаписами у кількості 3-ох шт. – залишити при матеріалах кримінального провадження;

- футболку голубого кольору, джинси, кросівки, рюкзак – повернути ОСОБА_1 за належністю.

Цивільний позов ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» (код ЄДРПОУ 01553681) матеріальну шкоду в розмірі 625 гривень 32 копійки.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький