Ухвала суду № 99738569, 20.09.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13142/21

провадження № 2/753/7444/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

І . Вступна частина

"20" вересня 2021 р. в місті Києві суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. розглянув заяву ОСОБА_1 , про відвід головуючого судді в справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ІІ. Описова частина

01.07.2021 до суду надійшов позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 12.07.2021 вказаний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.07.2021 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11.08.2021 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11.08.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд вказаної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

13.08.2021 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід головуючого у справі, яку передано судді Мицик Ю.С. 20.09.2021, у звязку з її пребуванням у основній щорічній відпустці.

Заява про відвід обгрунтована тим, що відповідач ОСОБА_1 11.08.2021, знаходячись в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва, звернувся до помічника судді Мицик Ю.С. та надав клопотання виготовлене на своєму особистому бланку, оскільки канцелярія суду не працювала. Біля кабінету судді пояснив помічнику, що не отримав по пошті матеріали позову та ухвалу суду про відкриття провадження, та з реєстру судової влади дізнався, що Банком до нього подано позов про стягнення заборгованості. Після отримання ухвали суду про відкриття провадження та позовної заяви з додатками, звернувся до судді з проханням розглянути його клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Суддя Мицик Ю.С. досить самовпевнено та категорично відповідала, що вона на власний розсуд вирішує, яке провадження у справі відкривати та з невідомих причин вдалася до підвищеного тону, заявивши, що будуть «всякі Заслужені юристи» їй «писати на бланках». На думку заявника, такі дії судді Мицик Ю.С. свідчать про її цинічне відношення до нього та викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності головуючого, що є підставою для її відводу згідно з п. 5 ст. 36 ЦПК України.

ІІІ. Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Цивільного процесуального кодексу України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Підстави для відводу судді передбачені ст.36 ЦПК України, так зокрема, згідно з п.5 ч.1 вказаної статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали справи та заяву ОСОБА_1 про відвід судді, суд дійшов висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10.12.2009 у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Змагальність судового процесу та покладення на суд обов`язку здійснювати цивільне судочинство об`єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.

Як вбачається із заяви, відповідач ОСОБА_1 заявляє відвід судді з посиланням на п. 5 ст. 36 ЦПК України, проте будь-яких доказів на підтвердження обставин викладених у заяві не надає, як і доказів упередженості або необ`єктивності судді у розгляді даної справи.

Усі дії головуючого під час розгляду даної справи в повній мірі відповідають завданням та засадам цивільного судочинства, спрямовані на забезпечення захисту прав усіх учасників справи, в тому числі відповідача.

За вказаних обставин, перевіривши наведені заявником підстави для відводу головуючого у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв`язку з чим заяву про відвід слід передати для її вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст.36, 40 ЦПК України, суд ухвалив:

1.Вважати необгрунтованою заяву ОСОБА_1 від 13.08.2021 про відвід головуючого в справі судді Мицик Ю.С.

2.Передати заяву на розгляд іншому судді, який визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального Кодексу України.

3.Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: