Вирок № 99737785, 21.09.2021, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/798/21

Провадження № 1-кп/539/131/2021

ВИРОК

іменем України

21 вересня 2021 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Алтухової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Гусак А.О.,

прокурора Бондаренка О.І.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої адвоката Замули І.А.,

захисника Масюка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Варфоломіївка, Яковлівського району, Приморського краю, громадянина України, башкира, із середньою освітою, одруженого, фактично проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

19.11.2020 приблизно о 21 год. 40 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився у приміщенні коридору гуртожитку Лубенського учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об`єднання Українського товариства сліпих, що за адресою: просп. Володимирський, 164, м. Лубни Полтавської області. В цей час на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у останнього виник конфлікт із ОСОБА_1 . У ході конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у останнього виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у вказаному місці та в указаний час, ОСОБА_4 умисно наніс ОСОБА_1 один удар рукою у ділянку правої лопатки, один удар рукою, зжатою в кулак, в область правого вуха. Потім ОСОБА_4 , тримаючи двома руками ОСОБА_1 за плечі, умисно наніс їй один удар коліном правої ноги в область пахової ділянки та один удар коліном правої ноги в область внутрішньої частини правого стегна.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою м`яких тканин правого кульшового суглобу, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 25 від 26.01.2021 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому проступку не визнав. Пояснив, що він працював слюсарем-сантехніком в Лубенському учбово-виробничому підприємстві Полтавського учбово-виробничого об`єднання Українського товариства сліпих та проживав у гуртожитку вказаного підприємства як працівник та інвалід по зору. 19.11.2020 року приблизно об 19.00 годині йому зателефонувала його керівник і сказала щоб він відрегулював опалення в гуртожитку. Коли він повернувся до гуртожитку потерпіла спровокувала конфлікт, почала кричати, вибила телефон з його рук. Він лише відштовхнув її двома руками і зайшов до своєї кімнати. Не заперечував, що на момент конфлікту перебував у стані алкогольного сп`яніння. До цього конфлікту у нього з ОСОБА_1 були нейтральні стосунки. Під час виступу в судових дебатів вину визнав і висловив каяття з приводу вчиненого, визнав цивільний позов, просив суворо не карати.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї вини, суд вважає винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведеною сукупністю доказів у справі – показами потерпілої та свідків, а також письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення.

Так, допитана судом потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 був її сусідом по гуртожитку і працював слюсарем-сантехніком. 19.11.2020 року вона зателефонувала коменданту гуртожитку ОСОБА_5 і попросила вжити заходів для налагодження опалення. Перебуваючи у своїй кімнаті, приблизно об 21.30 год. вона почула крики в коридорі з приводу опалення і також вийшла до коридору. ОСОБА_6 був у нетверезому стані, вчинив з нею сварку, погрожував фізичною розправою, умисно наніс їй один удар рукою у ділянку правої лопатки, один удар рукою, зжатою в кулак, в область правого вуха, потім ОСОБА_4 , тримаючи двома руками її за плечі, умисно наніс їй один удар коліном правої ноги в область пахової ділянки та один удар коліном правої ноги в область внутрішньої частини правого стегна, внаслідок чого заподіяв тілесні ушкодження. Вона кликала на допомогу, при нанесенні останнього удару була присутня комендант гуртожитку ОСОБА_5 . Наступного дня їй стало зле і вона звернулася до лікарів. Пояснила, що і до цього конфлікту ОСОБА_6 чіплявся до неї, неодноразово пропонував інтимні стосунки.

Допитані судом свідки, кожен окремо, також підтвердили обставини, які підлягають встановленню під час судового розгляду, в тому числі й в частині дати, часу, місця та способу вчинення злочину.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що є комендантом гуртожитку. 19.11.2020 року їй зателефонувала ОСОБА_8 , вона кричала щоб негайно бігла до гуртожитку через бійку. Поки вона бігла їй зателефонувала дружина ОСОБА_6 , яка кричала, що зараз її чоловік та ОСОБА_9 повбивають один одного. Коли вона забігла до коридору, то побачила як ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_9 коліном правої ноги в ділянку паху, через що остання впала в кімнату. ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Також пояснила, що обвинувачений в тверезому стані нормальний, а в стані сп`яніння стає неадекватним, постійно сварився із сусідами, від багатьох мешканців надходили скарги.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що є дружиною обвинуваченого. 19.11.2020 року вона дійсно телефонувала коменданту ОСОБА_5 , оскільки в коридорі виник конфлікт через опалення. Вона під час конфлікту перебувала в кімнаті, чула крики, чоловік на той час був в стані алкогольного сп`яніння. Вона дійсно говорила коменданту, що її чоловік та ОСОБА_9 повбивають один одного, оскільки ОСОБА_9 голосно кричала, нецензурно висловлювалась, вибила телефон з рук чоловіка. Пізніше вона від мешканців чула, що її чоловік побив ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з 2017 року по 2019 рік працювала комендантом гуртожитку. Охарактеризувала ОСОБА_6 як неврівноважену людину, були неодноразові скарги від мешканців, потерпіла ОСОБА_9 їй розповідала, що ОСОБА_6 її ледве не зґвалтував.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона безпосередньо після подій бачила на тілі потерпілої тілесні ушкодження та кров, потерпіла повідомила, що її побив ОСОБА_6 . Їй відомо, що у ОСОБА_6 були конфлікти з багатьма мешканцями, з ОСОБА_13 та Форс навіть були бійки.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що деякий час працювала із ОСОБА_6 . Він завжди поводив себе агресивно, грубив, постійно чіплявся до усіх.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що 19.11.2020 року ОСОБА_6 перевіряв батареї в її кімнаті, вийшов та вона почула крики, вийшла слідом та побачила ОСОБА_9 , яка повідомила, що ОСОБА_6 вдарив її ззаду.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він вийшов з кімнати на шум та ОСОБА_9 сказала, що її побив ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_17 повідомила, що почула крики ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в коридорі і зателефонувала коменданту. Через деякий час почула, що ОСОБА_9 кричить, що її побили.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що він чув словесний конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в коридорі.

Свідок ОСОБА_19 також пояснив, що чув конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , але бійки не бачив.

Також винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.11.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 заявила про те, що 19.11.2020 близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_2 знаходячись на території гуртожитку в АДРЕСА_2 , погрожував їй фізичною розправою та ображав брутальною лайкою (а.с.54);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.12.2020, відповідно до якого 07.12.2020 близько 22 год. 50 хв. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 на грунті раптово виниклик неприязних відносин наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 (а.с.55-56);

- рапортом чергового інспектора Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області від 21.11.2020, про звернення до органів охорони здоров`я за медичною допомогою ОСОБА_1 з діагнозом ЗЧМТ. (а.с.57);

- заявою ОСОБА_1 від 23.12.2020 про долучення до матеріалів кримінального провадження № 12020175240000275 копій медичної документації на її ім`я. (а.с. 58);

- висновком судово-медичної експертизи № 349 від 11.12.2020, відповідно до якого у ОСОБА_1 , з урахуванням медичної документації на її ім`я встановлені тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, який утворився від дії тупого (тупих) предмету (предметів) або при ударі об такий, можливо в указаний в постанові строк, при чому в ділянку голови було спричинено не менш 1 травматичного діяння і по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; вищезазначені тілесні ушкодження не могли бути спричинені нею власноручно, неможна категорично виключити можливість утворення струсу головного мозку виявленого при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_1 при падінні в момент спричинення тілесних ушкоджень. (а.с.63-64);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.12.2020 з фототаблицею до нього, відповідно до яких свідок ОСОБА_7 , показала та розказала, як 19.11.2020 ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_1 (а.с.65-68);

- висновком судово-медичної експертизи № 356 від 23.12.2020, відповідно до якого покази ОСОБА_7 дані нею під час проведення з нею слідчого експерименту в якості свідка від 11.12.2020, в цілому не протирічать даним судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 в частині давності спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, але характеру та механізму спричинення потерпілій тілесних ушкоджень в ділянці голови вона не бачила. (а.с. 69);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.12.2020 з фототаблицями до нього, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_1 , показала та розказала, як 19.11.2020 ОСОБА_2 штовхав її, хапав за волосся, наносив їй удари в область правої лопатки, правого вуха, паху, внутрішньої частини правого стегна (а.с.70-77);

- висновком судово-медичної експертизи № 355 від 23.12.2020, відповідно до якого покази ОСОБА_1 дані нею під час проведення з нею слідчого експерименту в якості потерпілої від 18.12.2020, в цілому не протирічать даним судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 в частині давності, характеру та механізму спричинення потерпілій тілесних ушкоджень в ділянці голови. (а.с. 78);

- протоколом огляду місця події від 23.12.2020 з фототаблицею до нього, відповідно до якого в присутності понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_7 було оглянуто місце події, а саме другий поверх гуртожитку Лубенського КУВП Полтавського УВО УТОГ, що за адресою м.Лубни, проспект Володимирський, 164. (а.с.80-83);

- копією журналу реєстрації надання медичної допомоги по травмпункту гр. ОСОБА_1 , 20.11.2020. (а.с. 86);

- висновком судово-медичної експертизи № 25 від 26.01.2021, відповідно до якого у ОСОБА_1 , з урахуванням медичної документації на її ім`я, встановлені тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, забою м`яких тканин правого кульшового суглобу, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо в указаний в постанові строк, при чому в ділянку голови було спричинено не менш 1 травматичного діяння, по правій нозі було спричинено не менш 1 травматичного діяння і по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; вищезазначені тілесні ушкодження не могли бути спричинені нею власноручно, неможна категорично виключити можливість утворення струсу головного мозку виявленого при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_1 при падінні в момент спричинення тілесних ушкоджень; покази ОСОБА_1 дані нею під час проведення з нею слідчого експерименту в якості потерпілої від 18.12.2020, в цілому не протирічать даним судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 в частині давності, характеру та механізму спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. (а.с. 87-88);

- висновком судово-медичної експертизи № 26 від 26.01.2021, відповідно до якого покази ОСОБА_7 дані нею під час проведення з нею слідчого експерименту в якості свідка від 11.12.2020, в цілому не протирічать даним судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 в частині давності, характеру та механізму спричинення потерпілій тілесних ушкоджень в ділянці правої ноги.(а.с.89).

Суд констатує, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повною мірою, а його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, як заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинуваченим вчинено кримінальний проступок, він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується вкрай негативно, 23.11.2020 року був виселений з гуртожитку через грубе порушення Правил проживання в гуртожитку, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, на обліках у лікаря-невролога, лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, є інвалідом 3 групи по зору з дитинства. В матеріалах справи є характеристика, видана 10.02.2021 року ПП «Лубенський хлібозавод», відповідно до якої ОСОБА_2 характеризується позитивно, однак докази того, що обвинувачений дійсно працював на вказаному підприємстві відсутні. Під час судового розгляду обвинувачений не працював, лише під час останнього судового засідання 20.09.2021 року захисником надано довідку про те, що ОСОБА_2 працює на ФОП ОСОБА_20 з 20.09.2021 року.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст.66 КК України, судом не встановлено. Зважуючи на особливості даного конкретного кримінального правопорушення і обставини його вчинення, суд приходить до висновку, що хоча під час дебатів ОСОБА_2 визнав вину та висловив каяття, це не свідчить про його щире каяття, оскільки його поведінка в судовому засіданні при допиті стороною обвинувачення та судом не свідчила про критичну оцінку обвинуваченим вчиненого ним кримінального правопорушення та будь-якого жалю з приводу вчиненого. Слова обвинуваченого про те, що він кається є лише намаганням пом`якшити покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання згідно із ст.67 КК України, суд визнає вчинення ОСОБА_2 проступку в стані алкогольного сп`яніння.

Наведені факти, на переконання суду, дають підстави для призначення обвинуваченому покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді арешту.

Потерпілою ОСОБА_1 пред`явлено цивільний позов, в якому вона просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 10000, 00 грн. матеріальну шкоду заподіяну злочином в розмірі 1376,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно положень ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

З положень ч.ч.1,2 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина його є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як встановлено в судовому засіданні, внаслідок дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 спричинено легкі тілесні ушкодження.

При цьому, згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвому становищі, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи у сукупності пояснення потерпілої ОСОБА_1 надані нею під час судового розгляду, та доводи, викладені нею у якості обґрунтування своїх вимог у мотивувальній частині цивільного позову, а також пояснення обвинуваченого і фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в результаті скоєного кримінального правопорушення потерпіла дійсно зазнала моральних, душевних страждань та потребує часу на відновлення свого психоемоційного стану.

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Також підлягають задоволенню вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1376, 20 грн., оскільки шкода саме в такому розмірі підтверджена фіскальними чеками (а.с. 24).

Крім того, стягненню з ОСОБА_2 також підлягають витрати, понесені потерпілою на правову допомогу, в розмірі 4000 грн.

Підстав для обрання запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст.ст.128, 370,373,374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 4 (чотири) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу затримання на підставі вироку суду, що набрав законної сили.

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 10000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 1376,20 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., а всього стягнути 15 376 (п`ятнадцять тисяч триста сімдесят шість) гривень 20 коп.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду О.С. Алтухова