Рішення № 99737241, 16.09.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2108/21

2/357/2137/21

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі- головуючий суддя Цуранов А. Ю. , при секретарі Бутова Ю. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року представник позивача звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просив: 1) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 28 338 грн., витрати на поховання у розмірі 16 525 грн., відшкодування у разі втрати годувальника у розмірі 170 028 грн., а всього у розмірі 214 891 грн; 2) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 28 338 грн.; 3) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 6 208,24 грн., три відсотки річних у розмірі 1 554,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 752,74 грн., а всього разом 12 515,26 грн.; 4) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 670,03 грн., три відсотки річних у розмірі 167,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 626,75 грн., а всього разом 1 464,48 грн.; 5) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.; 6) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.08.2020 року близько 21 год. 00 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Форд Фьюжин», д.н.з. НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий від отриманих тілесних ушкоджень помер. В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього матері та батькові загиблого ОСОБА_4 завдано шкоди. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля «Форд Фьюжин», д.н.з. НОМЕР_1 на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне), у зв`язку з чим наявне право на її відшкодування за рахунок відповідача.

25.02.2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

05.03.2021 року ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

02.04.2021 року засобами електронного зв`язку та 13.04.2021 року засобами поштового зв`язку на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про передання справи на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Вказаний відзив обґрунтований тим, що події дорожньо-транспортної пригоди є предметом розгляду в кримінальній справі № 761/23816/20, судове рішення по даній справі не прийнято, що унеможливлює встановлення за яких обставин відбулась ДТП, чи була завдана шкода майну, здоров`ю та життю внаслідок ДТП, кому була нанесена шкода, ким була нанесена шкода, чи внаслідок ДТП настала смерть ОСОБА_4 , хто був за кермом автомобіля, чи на законних підставах керував автомобілем, чи були навмисні дії водія, чи не вибув автомобіль із законного володіння власника, чи не було умислу потерпілого, чи не було непереборної сили, або інших підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених Законом України № 1961-ІV. Вказано, що відповідач керувався п. 36.2 Закону України № 1961-ІV, яким передбачено обов`язок страховика зупинити прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування до набрання рішенням законної сили, а отже з боку останнього відсутній факт порушення прав позивачів. Вказано про обов`язок позивачів щодо сплати судового збору за розгляд справи, про відсутність документів, які підтверджують витрати на поховання, а також наведено заперечення про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

07.07.2021 року ухвалою суду: відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироку по кримінальному провадженню № 12020110000000865; відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва; закрито підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті. Копії ухвали надіслані сторонам.

В судове засідання представник позивачів не з`явився, 13.09.2021 року засобами електронного зв`язку направив клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, правову позиція сторони відповідача зазначено у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

02.08.2020 року близько 21 год. 00 хв. водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем марки «Ford Fusion» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись проїзною частиною бульвару Олександрійський, неподалік будинку № 82, в напрямку від центру міста Біла Церква до вул. Сквирське шосе, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перетинав проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля. В результаті наїзду ОСОБА_4 загинув на місці пригоди, а водій ОСОБА_3 залишивши місце пригоди, зник у невідомому напрямку.

За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за № 12020110000000865 - матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 також підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданим Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серії НОМЕР_2 від 05.08.2020 року, актовий запис № 1588.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Ford Fusion» реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 02.08.2020 року була застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне), що підтверджується полісом № 159408517.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Відділу ЗАГС Богуславського райвиконкому Київської області серії НОМЕР_3 від 14.02.1992 року, актовий запис № 39.

Згідно з копією витягу з реєстру територіальної громади м. Біла Церква від 17.08.2020 року № 15.2-03/8633, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 28.04.2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії акта КП БМР ЖЕК № 1 від 17.08.2020 року № 32, ОСОБА_4 дійсно проживав спільно з ОСОБА_1 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у період з квітня 2000 року по 02.08.2020 року.

ОСОБА_1 є громадянкою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 05.02.1997 року та вкладкою № НОМЕР_5 , їй встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на ЧАЕС з 01.02.2008 року довічно, що підтверджується копією виписки із акта огляду МСЕК серії КИО № 305010 від 24.01.2008 року, а також є пенсіонером І категорії по 3-й групі інвалідності внаслідок впливу ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 21.10.2002 року.

Згідно з копією довідки про доходи № 5768 7188 0177 8716 від 19.08.2020 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білоцерківському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію по інвалідності, що станом на серпень 2020 року становить 2 054,02 грн.

Відповідно до копій замовлень № 001347, № 000418 від 04.08.2020 року та фіскальних чеків КП БМР «Спецкомбінат з надання ритуальних послуг» № 0005, № 0006 від 04.08.2020 року, здійснено замовлення ритуальних послуг по ОСОБА_4 , адреса замовника: АДРЕСА_1, а також сплачено суми за вказані послуги у розмірі 12 205 грн. та 4 320 грн. відповідно, разом 16 525 грн.

У матеріалах справи містяться копії заяв позивачів на адресу відповідача про виплату страхового відшкодування від 17.08.2020 року № 000858/20, від 02.09.2020 року № 000954/20, від 30.09.2020 року № 001113/20, вимога до відповідача про страхове відшкодування від 14.01.2021 року № 000051/21, а також відповіді АТ «СГ «ТАС» від 25.08.2020 року № 1257, від 18.01.2021 року № 58 про призупинення розгляду справи щодо виплати страхового відшкодування до надання вироку суду по кримінальній справі, який набрав законної сили.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні даної справи суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1 ст. 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пункту 36.2 статті 6 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) приймає рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.

Положеннями частин 2, 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вищевказаних обставин.

Крім того, відповідач не надав жодного доказу про керування забезпеченим на момент ДТП автомобілем особою, відповідальність якої не застрахована.

Судом встановлено, що за наслідками скоєння ДТП, яка мала місце 02.08.2020 року було розпочато кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , а згідно наявних у справі відомостей на даний час досудове розслідування триває.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивачів відсутня об`єктивна можливість надати відповідачу вирок суду або постанову про закриття кримінального провадження за даним фактом дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до роз`яснень пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність вироку про вину водія ОСОБА_3 , що набрав законної сили, оскільки факт настання цивільно-правової відповідальності за спричинену третім особам шкоду підтверджується тим, що смерть ОСОБА_4 була наслідком дії автомобіля «Ford Fusion» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є джерелом підвищеної небезпеки, а отже шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини водія.

Відповідно до пункту 27.1. Закону № 1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Нормами пункту 27.4. Закону № 1961-IV передбачено обов`язок страховика (МТСБУ) здійснити відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був травмований ОСОБА_4 сталася 02.08.2020 року, смерть потерпілого настала на місці пригоди 02.08.2020 року, тобто протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020110000000865.

ОСОБА_1 , що є матір`ю загиблого, понесла витрати на поховання ОСОБА_4 , які складають 16 525 грн. та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. З огляду на зазначене, твердження відповідача про те, що позивачами не надано доказів на підтвердження витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, суд вважає безпідставними.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 4 723 грн.

З урахуванням зазначеного, загальний розмір витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника для загиблого ОСОБА_4 , не може перевищувати (12 х 4 723) 56 676 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 до АТ «СК «ТАС» в частині відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 1 частини 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Пунктом 27.3. Закону № 1961-IV встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Станом на 02.08.2020 року, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , є дві особи: матір - ОСОБА_1 ; батько - ОСОБА_2 .

З урахуванням зазначеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить (12 х 4 723) 56 676 грн.

Отже, розмір страхового відшкодування моральної шкоди, що належить матері та батькові загиблого становить (56 676 / 2) по 28 338 грн. кожному.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов частині відшкодування моральної шкоди, що настала внаслідок смерті сина позивачів.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно із частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Відповідно до частини 2 статті 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Частиною 2 статті 1195 ЦК України передбачено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ч. 3 ст. 1200 ЦК України).

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед (ст. 1202 ЦК України).

У даній справі встановлено, що на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), у нього на утриманні перебувала матір ОСОБА_1 , оскільки остання є пенсіонером по інвалідності, є непрацездатною особою, а тому з урахуванням положень статті 1200 ЦК України має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника.

Як зазначено вище, розмір середньої заробітної плати становив 4 723 грн., а з урахуванням наявності одного утриманця, що претендує на вказаний вид відшкодування, її розмір становить 170 028 грн. (36 х 4 723).

При цьому, суд враховує положення частин першої-третьої статті 1200, частини першої статті 1202 ЦК України, відповідно до яких ОСОБА_1 має право на одержання відшкодування у вигляді щомісячних виплат у розмірі 4 723 грн., починаючи з дати смерті годувальника, тобто з 02.08.2020 року - довічно, але не більше 170 028 грн. Тобто позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Сума заборгованості, на яку нараховується пеня позивачу-1 з огляду на щомісячні платежі відшкодування, у зв`язку з втратою годувальника становить: 59 032 грн. (4 723 х 3) + 28338 + 16 525) грн. за період з 16.11.2020 року до 10.12.2020 року; 63 755 грн. - з 11.12.2020 року по 31.12.2020 року; 68 478 грн. - з 01.01.2021 по 21.01.2021 року; 73 201 грн. - з 22.01.2021 року по 11.02.2021 року.

Тож, згідно наведеного позивачем розрахункового періоду, який не спростовано представником відповідача, пеня за весь час прострочення платежів перед ОСОБА_1 становить 1 417,62 грн.

Сума заборгованості, на яку нараховується пеня позивачу-2 становить 28 338 грн., період з 02.12.2020 по 11.02.2021 року, загальний розмір пені, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 становить 670,03 грн.

Разом з цим, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів заборгованості по 3% річних та інфляційним витратам, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за порушення страхувальником строків виплати страхового відшкодування йому нараховано пеню, що прямо передбачена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, згідно зі ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно індексів інфляції, встановлених Міністерством фінансів на 2020 рік та 2021 рік, які розміщені на сайті, у період з листопада 2020 року по лютий 2021 року індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації в розмірі 103 відсотка.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача-1: страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 28 338 грн.; страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника в розмірі по 4 723 грн. щомісячно, починаючи з дати смерті годувальника, тобто з 02.08.2020 року - довічно, але не більше 170 028 грн.; витрати на поховання в розмірі 16 525 грн.; пеню в розмірі 1 417,62 грн. На користь позивача-2 підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 28 338 грн. та пеня в розмірі 670,03 грн.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, позивачами до відповідача заявлено позовні вимоги на загальну суму 257 208,74 грн., задоволено судом до стягнення суму 245 316,65 грн. (95,38% від заявленої суми).

Отже, сума витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 2 453,17 грн. судового збору (1% від задоволеної до стягнення суми).

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 : страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 28 338 грн.; страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника в розмірі 170 028 грн. щомісячними платежами по 4 723 грн., починаючи з 02.08.2020 року; витрати на поховання в розмірі 16 525 грн.; пеню в розмірі 1 417,62 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 : страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 28 338 грн.; пеню в розмірі 670,03 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 453,56 грн.

Позивач-1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Позивач-2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Відповідач Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», адреса: проспект Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ: 30115243.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяА. Ю. Цуранов