Ухвала суду № 99736890, 13.09.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1921/21

Провадження № 1-в/191/477/21

У Х В А Л А

іменем України

13 вересня 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Прижигалінської Т.В.,

за участю секретаря – Силкіної О.Г.,

прокурора - Бачурного П.В.,

захисника – Красюк І.В.,

представника адміністрації ДУ «СВК №94» - Кулик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «СВК №94» клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього ст.81 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До суду з вищевказаним клопотанням звернувся засуджений ОСОБА_1 про застосування до нього ст.81 КК України, а саме умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання.

В судовому засіданні засуджений та його захисник клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Представник адміністрації ДУ «СВК №94» в судовому засіданні пояснив, що засуджений працевлаштований з 2015 року, ставлення до праці добре. Але заперечував проти задоволення клопотання, оскільки засуджений не довів свого виправлення.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти клопотання засудженого, оскільки останній має чотири стягнення, з яких накладено 3 стягнення після заохочення протягом 2020 року, протягом 2021 року жодних заохочень не отримав.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого, дійшов наступного висновку.

Згідно характеристики на засудженого, ОСОБА_1 прибув до Синельниківської ВК-94 02.09.2015 року. Раніше 3 рази судимий. У цій справі засуджений : 09.07.2015 року Дніпропетровським райсудом Дніпропетровської області за ч.2 ст.121 КК України до 8 років позбавлення волі. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду від 30.08.2016 року зараховано тримання під вартою з 02.04.2015 року по 09.08.2015 року включно. Початок строку : 29.04.2015 року, кінець строку : 19.01.2023 року. За час відбування покарання ОСОБА_1 характеризується посередньо, працевлаштований на виробництві установи в цеху по переробці пластмасових виробів, отримав 6 заохочень та 4 стягнення; ставлення до виконання робіт із благоустрою установи задовільне; до майна установи та предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, та до виконання передбачених законом вимог персоналу установи, ставиться не завжди сумлінно, потребує спонукання до цього, про що свідчить довідка про заохочення та стягнення; не виявляє бажання приймати участь у програмах диференційованого виховного впливу та самодіяльних організаціях; виконавчих листів не має; на профілактичному обліку не перебуває; провину у скоєному злочині на суді визнав частково, у вчиненому не розкаявся.

Згідно довідки за особовою справою № 478-Х-15 на засудженого ОСОБА_1 , невідбута частина строку покарання станом на 13.09.2021 року становить 1 рік 4 місяці 6 днів. Також зазначено, що підлягає умовно-достроковому звільненню на підставі ст.81 КК України по відбуттю 2/3 строку, тобто з 19.05.2020 року. Матеріали розглянуті комісією установи 29.05.2020 року, відмовлено, як особі, що не довела своє виправлення.

Відповідно довідки про заохочення і стягнення, засуджений ОСОБА_1 за період з 05.04.2016 року по 30.01.2020 року мав шість заохочень за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці. За період з 29.03.2019 року по 01.12.2020 року – мав чотири стягнення за різні порушення ( паління в невстановленому місці, зберігання особистих речей під спальним місцем, за вилучення закваски для виготовлення браги, вилучення КРП).

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з`ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.

Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_1 в ДУ «Синельниківська виправна колонія (№94)» знаходиться з 02.09.2015 року, на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований, до праці ставиться сумлінно.

Згідно п. 2, п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно ст.9 КВК України, неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого, і виконання своїх обов`язків є лише одним з критеріїв, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.

Так «сумлінна поведінка» означає зразкове дотримання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку; додержанні дисципліни; виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації пенітенціарної установи; наявності заохочень і відсутності стягнень; участі у самодіяльних організаціях засуджених; товариському ставленні до інших засуджених.

Крім того, сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, застосованих у порядку, визначеному законодавством, а і те, що він подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених.

Під «сумлінним ставленням до праці» слід розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов`язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо. При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого.

Вивчивши відомості про особу засудженого, характеристика якого не є позитивною, його поведінку протягом всього строку відбування покарання, а також враховуючи те, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх даних в їх сукупності, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень, суд не вбачає сумлінної поведінки засудженого та доведення ним свого виправлення, оскільки засуджений за час відбування покарання має шість заохочень, але після отриманого ним 30.01.2020 року заохочення, отримав три стягнення, після яких більше заохочень не отримував, що свідчить про те, що лінія поведінки засудженого не є стабільною та постійною. Вказані обставини свідчать про те, що поведінка засудженого не змінилася таким чином, щоб стати підставою для умовно-дострокового звільнення, а тому на даний час застосування умовно - дострокового звільнення є недоцільним.

Таким чином, суд, оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення, а тому в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 слід відмовити..

На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього ст.81 КК України відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Повний текст ухвали складено 17.09.2021 року.

Головуючий суддя: Т. В. Прижигалінська