Ухвала суду № 99735779, 20.09.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/3616/21

1-кс/465/1160/21

У Х В А Л А

про самовідвід

20.09.2021 року м. Львів

Слідчий суддя Франківського районного суду м.Львова Марків Ю.С., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на протиправну бездіяльність слідчого Сектору дізнання ВП №3 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області -

в с т а н о в и в :

27.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася до слідчого судді зі скаргою на протиправну бездіяльність слідчого Сектору дізнання ВП №3 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, яким здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12021142080000135 від 17.03.2021 року.

Дослідивши скаргу, вважаю, що слід заявити собі самовідвід з підстав, наведених нижче.

Під час вивчення матеріалів скарги встановлено, що скаржниця звернулась до Франківського районного суду м. Львова зі скаргою на протиправну бездіяльність слідчого Сектору дізнання ВП №3 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, яким здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12021142080000135 від 17.03.2021 року по факту вчинення кримінального правопорушення працівниками судової охорони в приміщенні Франківського районного суду м.Львова, якими, на думку скаржниці, на виконання протиправного наказу судді Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_2 під час судового засідання з розгляду цивільної справи №465/2183/20 було застосовано силу і завдано тілесні ушкодження журналісту ОСОБА_3 , а також вчинено свавільні дії щодо ОСОБА_1 , яка знаходилась в залі судових засідань.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Частиною п`ятою ст. 80 КПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

У Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб`єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартиненко проти України» було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським Судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66,69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

У справі «Морріс проти Об`єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб`єктивно вільним від особистої упередженості чи необ`єктивності. По-друге, він має також безстороннім з об`єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов`язкові для врахування судами України.

Відповідно до ч.1 ст. 82 КПК України, у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді.

Зважаючи на те, що суддя Марків Ю.С. працює в тому ж суді, що й суддя Кузь В.Я., дії якого скаржниця вважає протиправними та пов`язує їх з розслідуваними обставинами у кримінальному провадженні №12021142080000135 від 17.03.2021 року, а відповідно у сторін може виникнути сумнів у безсторонності, об`єктивності та неупередженості судді, а також зважаючи на вищенаведені положення закону та встановлені обставини, приходжу до висновку, що з метою забезпечення особам, що беруть участь у справі, довіри до суду, який розглядає справу, для створення умов, при яких відпадуть сумніви в неупередженості та безсторонності судді при розгляді справи, з метою недопущення будь-яких сумнівів у постановленому за наслідками розгляду справи рішення суду, вважаю за доцільне заявити самовідвід.

Керуючись ст.ст.75,76,80,81,369-372 КПК України, суд

постановив:

Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Марків Ю.С. про самовідвід у розгляді скарги ОСОБА_1 на протиправну бездіяльність слідчого Сектору дізнання ВП №3 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області.

Матеріали справи №465/3616/21 (№1-кс/465/1160/21) передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Слідчий суддя Марків Ю. С.