Рішення № 99735356, 10.09.2021, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №393/274/20 провадження № 2/403/15/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Остапенко Н.М.,

з участю:

прокурора Дьолога В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом прокурора - заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, правонаступником якої є Знам`янська окружна прокуратура Кіровоградської області, в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, правонаступником якої є Знам`янська окружна прокуратура Кіровоградської області (далі - прокурор, позивач), в інтересах держави звернувся до суду з позовом до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) та ОСОБА_1 про: 1) визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.06.2018 року №11-4116/14-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким гр-ну ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 3523480400:02:003:5040 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області; та 2) витребування від відповідача ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.06.2018 року №11-4116/14-18-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність гр-на ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером: 3523480400:02:003:5040 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. 04.07.2018 року на підставі даного наказу за гр-ном ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку за індексним номером: 41902805. Водночас, на час отримання спірної земельної ділянки гр-н ОСОБА_1 своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, передбачених ст.116 Земельного кодексу України, вже скористався, оскільки раніше на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24.12.2013 року за №ХМ/6825083900:03:015/00002086 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер: 6825083900:03:015:0023 для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Малашовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (право зареєстровано 07.02.2014 року, індексний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10736074). Враховуючи, що кожен громадянин має право лише одноразово безоплатно отримати у власність земельну ділянку по кожному виду використання, гр-н ОСОБА_1 , попередньо реалізувавши 07.02.2014 року своє право на безоплатну передачу земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, безпідставно, внаслідок порушення вказаних вимог закону, набув у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером: 3523480400:02:003:5040, розташовану на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. За вказаних обставин, наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.06.2018 року №11-4116/14-18-СГ підлягає визнанню недійсним та скасуванню, а земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером: 3523480400:02:003:5040 - витребуванню від відповідача ОСОБА_1 та поверненню у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті прокурор підтримав позов в повному обсязі зазначених в позовній заяві вимог та прохав суд їх задоволити.

В судові засідання під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи 10.09.2021 року був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (том 2 а.с.53, 57). Про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог прокурора у встановлений судом строк не подав. Заяв та клопотань від відповідача в порядку ст.ст.43, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, а також в порядку ч.4 ст.206 ЦПК України - про визнання позову на дату проведення судового засідання по розгляду справи по суті до суду не надходило.

В судові засідання під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи 10.09.2021 року був повідомлений в порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (том 2 а.с.54, 55, 60). Про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог прокурора у встановлений судом строк не подав. Заяв та клопотань від відповідача в порядку ст.ст.43, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, а також в порядку ч.4 ст.206 ЦПК України - про визнання позову на дату проведення судового засідання по розгляду справи по суті до суду не надходило.

З огляду на неявку в судове засідання відповідачів, як учасників справи, суд, відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті в даному судовому засіданні без їх участі.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, та процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманової С.Ю. від 12.08.2020 року цивільна справа після зміни складу суду згідно положень ч.12 ст.33, ч.2 ст.213 ЦПК України була прийнята нею до провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (том 1 а.с.103 - 105).

Ухвалою суду від 25.11.2020 року підготовче засідання по цивільній справі на підставі п.1 ч.2 ст.198, п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України, з огляду на відсутність в матеріалах цивільної справи відомостей про вручення відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про дату, час і місце його проведення, відкладено на інші дату та час (том 1 а.с.207-208).

Ухвалою суду від 12.02.2021 року подана позивачем в порядку ч.3 ст.49 ЦПК України заява про зміну предмета позову шляхом виключення з позовної вимоги про витребування від відповідача ОСОБА_1 земельної ділянки способу її витребування - шляхом складення акту прийому-передачі прийнята до судового розгляду (том 1 а.с.169-170, 196-197, 240-243).

Ухвалою суду від 15.03.2021 року закрито підготовче провадження з призначенням судового засідання по розгляду справи по суті (том 2 а.с.15-16).

Ухвалою суду від 10.09.2021 року замінено в порядку процесуального правонаступництва Олександрійську місцеву прокуратуру Кіровоградської області та залучено до участі у справі як її правонаступника - Знам`янську окружну прокуратуру Кіровоградської області (том 2 а.с.91-92).

Заслухавши пояснення прокурора, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгземагенства у Хмельницькій області від 24.12.2013 року №ХМ/6825083900:03:015/00002086 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства та надано у власність гр-ну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2.0000 га (кадастровий номер 6825083900:03:015:0023) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Малашовецької сільської ради Хмельницького району (том 1 а.с.37).

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 19.05.2020 року за №209480703, судом встановлено, що 07.02.2014 року на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого державним реєстратором реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Мельник В.В., була проведена державна реєстрація права власності гр-на ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 6825083900:03:015:0023 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Малашовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, номер запису про право власності: 4601667 (том 1 а.с.24-25).

Згідно деталізованої інформації про об`єкт нерухомого майна, зазначеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 04.09.2014 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Романішиним Я.О. була проведена державна реєстрація припинення права власності відповідача ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу №1376 від 04.09.2014 року (том 1 а.с.25-26).

03.04.2018 року за вх.№Б-4162/0/16-18 до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області представником відповідача ОСОБА_1 за довіреністю - гр-нкою ОСОБА_2 була подана заява з проханням надати йому, як учаснику АТО (бойових дій), дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Одночасно в заяві міститься підтвердження про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не використовувалось (том 1 а.с.18, 22-23).

Наявність у відповідача ОСОБА_1 на дату подання вказаної заяви статусу учасника бойових дій підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 (том 1 а.с.19).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.06.2018 року №11-4116/14-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ А.01.03) загальною площею 14,6883 га за адресою: Кіровоградська область, Новгородківський район, Верблюзька сільська рада, за межами населеного пункту» (п.1); надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі: рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 3523480400:02:003:5040) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області (п.2) (том 1 а.с.17). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 19.05.2020 року за №209480366, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-4116/14-18-СГ, виданого 26.06.2018 року, державним реєстратором Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Гончар Г.П. 04.07.2018 року проведена державна реєстрація права власності гр-на ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3523480400:02:003:5040, площею 2 га та цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, номер запису про право власності: 26896207 (том 1 а.с.35-36).

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право, за захистом якого прокурор звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями п.«в» ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені ст.121 ЗК України.

Зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара (п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України).

Відповідно до імперативних приписів ч.4 ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 року №548, за видом цільового призначення (код 01.03) у державному земельному кадастрі обліковуються землі для ведення особистого селянського господарства.

За змістом ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як вбачається зі змісту інформації, внесеної до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для проведення 07.02.2014 року державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 6825083900:03:015:0023 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Малашовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, було свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане державним реєстратором реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Мельник В.В. (том 1 а.с.24-25).

Відповідно до п.8-1 ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на дату проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 6825083900:03:015:0023) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

За змістом п.2 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, зазначеній вище) державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

З огляду на викладене, враховуючи прийняття 24.12.2013 року ГУ Держземагенства у Хмельницькій області відповідно до ст.ст.15-1, 116, 118, 121, 122, 186 ЗК України наказу №ХМ/6825083900:03:015/00002086 про надання у власність гр-ну ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2.0000 га (кадастровий номер 6825083900:03:015:0023) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Малашовецької сільської ради Хмельницького району, що є рішенням органу державної влади, видання державним реєстратором Мельник В.В. відповідачу ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на вказану земельну ділянку та проведення в подальшому державної реєстрації цього права 07.02.2014 року, було здійснено саме на підставі зазначеного вище наказу.

За встановлених обставин відповідач ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держземагенства у Хмельницькій області №ХМ/6825083900:03:015/00002086 від 24.12.2013 року реалізував надане йому ч.1 ст.81, ст.116 ЗК України право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності в межах норм безоплатної передачі, передбачених п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України, що безпосередньо підтверджується записом про проведення 07.02.2014 року державної реєстрації його права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером: 6825083900:03:015:0023 та цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Малашовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Таким чином, набувши 04.07.2018 року у власність земельну ділянку на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-4116/14-18-СГ від 26.06.2018 року, відповідач ОСОБА_1 всупереч вимогам ч.4 ст.116 ЗК України повторно скористався передбаченим законом правом на безоплатне отримання із земель державної власності земельної ділянки розміром 2 га з одним і тим же цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.30 п.4, п.п.4, 8 п.6 «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області», затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 року №333 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру», що є публічно доступною інформацією, розміщеною у вільному доступі на офіційному сайті органу державної влади (посилання https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1391-16#Text), Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах. Посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право: викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства; одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань (том 2 а.с.61-67).

На підставі зазначеного Положення, наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 року «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру», що є публічно доступною інформацією, розміщеною у вільному доступі на офіційному сайті органу державної влади (посилання https://land.gov.ua/old/info/nakaz-derzhheokadastru-vid-17-11-2016-308-pro-zatverdzhennia-polozhen-pro-terytorialni-orhany-derzhheokadastru/), було затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (том 2 а.с.68-70).

Судом враховується, що ч.7 ст.118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови відповідного органу виконавчої влади у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду поданого в порядку ч.6 ст.118 ЗК України клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих заявником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п.68 постанови Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а).

За встановлених обставин, надаючи відповідачу ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, розташованої на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, та видаючи в подальшому наказ №11-4116/14-18-СГ від 26.06.2018 року про затвердження документації із землеустрою та надання у власність гр-ну ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідач ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, діючи всупереч покладеним на нього завданням в сфері здійснення державного нагляду за дотримання земельного законодавства при передачі земель у власність, не перевірив факту реалізації гр-ном ОСОБА_1 раніше права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Подібні правові висновки щодо порушення відповідачем (органом виконавчої влади) вимог земельного законодавства у разі видання наказу про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства особі, яка вже скористалась своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, в тому числі і без здійснення перевірки факту реалізації такою особою права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №706/1685/16-ц та від 26 травня 2021 року у справі №282/1874/18, які відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб; відновлення становища, яке існувало до порушення. Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч.1 ст.393 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування та розпорядження землею регулюються, в першу чергу, нормами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

За змістом п.п.«г», «д» ч.3 ст.152 ЗК України захист прав на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, або прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, може скористатися способом захисту, прямо передбаченим нормою матеріального права.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 своє право на одержання земельної для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації вже використав, отримавши 07.02.2014 року у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером: 6825083900:03:015:0023, площею 2 га, розташовану за межами населених пунктів Малашовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, повторне набуття ним 04.07.2018 року в порядку п.«в» ч.3 ст.116, ст.118, п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером: 35234804000:02:003:5040 площею 2 га, розташовану на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ч.4 ст.116 ЗК України.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-4116/14-18-СГ від 26.06.2018 року про затвердження документації із землеустрою та надання у власність гр-ну ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером: 35234804000:02:003:5040, площею 2 га, розташованої на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, підлягає до задоволення. Обставина припинення на дату видання ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 26.06.2018 року оспорюваного наказу №11-4116/14-18-СГ права власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 6825083900:03:015:0023, площею 2 га, розташовану за межами населених пунктів Малашовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (04.09.2014 року), шляхом її відчуження (укладення договору купівлі-продажу), не спростовує наведені вище висновки суду про набуття ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 35234804000:02:003:5040, площею 2 га, розташовану на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, з порушенням вимог закону, оскільки отримання відповідачем ОСОБА_1 вдруге (повторно) в межах норм безоплатної приватизації земельної ділянки по одному і тому ж виду цільового використання - для ведення особистого селянського господарства, прямо заборонено ч.4 ст.116 ЗК України і жодних винятків з цього правила таких, зокрема, як подальше припинення права власності особи на земельну ділянку, попередньо набуту нею в порядку п.«в» ч.3.ст.116, ст.118, п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України, в тому числі і шляхом її відчуження, положення земельного законодавства не містять.

Жодних правових норм, які б надавали відповідачу ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, спеціальну пільгу у виді права на повторне отримання у власність в межах норм безоплатної приватизації земельної ділянки з одним і тим же цільовим призначенням із земель державної власності, виключаючи при цьому обов’язковість дотримання приписів ч.4 ст.116 ЗК України, не містять також і положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Щодо позовної вимоги про витребування від відповідача ОСОБА_1 земельної ділянки суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч.2 ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість суду захистити їх іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Главою 29 ЦК України передбачений такий спосіб захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Відповідно до положень ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Згідно з ч.2 ст.84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 35234804000:02:003:5040, площею 2 га, розташовану на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, з порушенням вимог ч.4 ст.116 ЗК України і вказана земельна ділянка вибула з володіння власника - держави на підставі незаконного рішення органу виконавчої влади, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядження землями державної власності, та яке підлягає скасуванню, позовна вимога про витребування від відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером: 35234804000:02:003:5040, площею 2 га, розташованої на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, є обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Оцінюючи в даній справі наявність підстав для втручання у право на мирне володіння відповідачем ОСОБА_1 майном, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року (заява №61333/00), «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (заява №19336/04)) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Водночас Європейський суд з прав людини рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст.1 Першого протоколу до Конвенції можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

З огляду на викладене, повторна реалізація відповідачем ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки кадастровий номер: 35234804000:02:003:5040 та вибуття її з володіння держави з порушенням вимог закону ставить під обгрунтований сумнів добросовісність відповідача ОСОБА_1 під час набуття ним цієї земельної ділянки у власність.

Крім того, у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість прийняття відповідачем ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області в порушення вимог земельного законодавства рішення про передачу в межах норм безоплатної приватизації у власність гр-ну ОСОБА_1 земельної ділянки із земель державної власності, фактично позбавляє державу можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цим об`єктом державної власності, позбавляє Український народ загалом (ст.13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. Правовідносини у цій справі пов`язані з вибуттям об`єкта з державної власності, а тому становлять суспільний, публічний інтерес.

З огляду на викладене, позовна вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 є обґрунтованою, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку безоплатного надання у власність громадян земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства, та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Щодо наявності у прокурора процесуальних підстав для звернення до суду із вказаним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями ч.ч.4, 5 ст.56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. За нормами чинного законодавства ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, наділеним відповідними повноваженнями розпоряджатися від імені держави землями державної власності сільськогосподарського призначення.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером: 3523480400:02:003:5040 незаконно вибула з державної власності саме на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, якому належить право розпорядження нею на підставі ч.4 ст.122 ЗК України.

Звертаючись до суду з даним позовом, заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області зазначив про те, що повторне, протиправне надання ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у власність гр-ну ОСОБА_1 земельної ділянки призвело до протизаконного вибуття її з державної власності, втрати державою та Українським народом в цілому права власності на неї, позбавило інших громадян, у тому числі учасників Антитерористичної операції, можливості реалізувати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки. Крім того, безпідставно набувши спірну земельну ділянку у власність, відповідач отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим було порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово безоплатно отримати у власність земельну ділянку по кожному виду використання в межах норм, визначених ЗК України. Таким чином, звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання безоплатної передачі громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності. При цьому суспільний інтерес полягає також і у поверненні земельної ділянки в розпорядження держави, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та забезпечення рівності можливостей усіх громадян використати своє право на безоплатну приватизацію землі.

За вказаних обставин, враховуючи, що у спірних правовідносинах уповноважений державою орган - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, який є одним із співвідповідачів у справі, затверджуючи документацію із землеустрою та надаючи земельну ділянку у власність гр-ну ОСОБА_1 , неналежно здійснював свої повноваження, прокурор мав право звернутися до суду в інтересах держави та відповідно до вимог ст.56 ЦПК України набув статусу позивача.

Подібні правові висновки щодо представництва прокурором інтересів держави викладені в постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №707/2051/19 та від 21 липня 2021 року у справі №633/411/18-ц.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач по справі звернувся до суду з двома позовними вимогами, за які ним було сплачено судовий збір в загальному розмірі 4204 грн. 00 коп. (по 2102 грн.00 коп. за одну вимогу майнового та одну вимогу немайнового характеру), що підтверджується відповідним платіжним дорученням №819 від 20.05.2020 року (том 1 а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позову в повному обсязі, на користь Кіровоградської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в розмірі 4204 грн.00 коп., які були сплачені позивачем при подачі до суду позову в інтересах держави та підтверджені належним письмовим доказом по справі, а саме: 2102 грн. 00 коп. з відповідача ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та 2102 грн. 00 коп. з відповідача ОСОБА_1 , оскільки солідарне стягнення судових витрат чинним законодавством не передбачено. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, правонаступником якої є Знам`янська окружна прокуратура Кіровоградської області, в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26 червня 2018 року №11-4116/14-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким гр-ну ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 3523480400:02:003:5040 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

Витребувати від ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером: 3523480400:02:003:5040 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

Стягнути із Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь Кіровоградської обласної прокуратури (місцезнаходження: вул.В.Пермська, буд.№4 м.Кропивницький, поштовий індекс 25006, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02910025, банк отримувача: Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок: UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету: 2800), в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури (місцезнаходження: вул.В.Пермська, буд.№4 м.Кропивницький, поштовий індекс 25006, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02910025, банк отримувача: Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок: UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету: 2800), в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Повне найменування учасників справи:

Позивач: заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, правонаступником якої є Знам`янська окружна прокуратура Кіровоградської області, в інтересах держави, місцезнаходження: вул.Братів Лисенків, буд.№5 м.Знам`янка Кіровоградської області, поштовий індекс 27400.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, місцезнаходження: вул.Академіка Корольова, буд.№26 м.Кропивницький, поштовий індекс 25030, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39767636.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Повне рішення суду складено 20 вересня 2021 року.

Суддя С.Ю.Атаманова