Рішення № 99734488, 10.09.2021, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/357/2021

Справа № 679/688/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретар судових засідань Панчук В.О.,

номер справи 679/688/21,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» в особі відокремленого підрозділу Славутського району електричних мереж Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» в особі відокремленого підрозділу Славутського району електричних мереж Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

за участю представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» в особі відокремленого підрозділу Славутського району електричних мереж Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 26 квітня 2020 року близького 18 години в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 всупереч встановленого законом порядку здійснив зміну рельєфу земельної ділянки, що призвело до зменшення заглиблення залізобетонної опори у ґрунт, що не відповідає проектному рішенню ПЛ-1.

Позивач у позові зазначає, що зменшення заглиблення залізобетонної опори у ґрунт призвело до аварійної ситуації та припинення електропостачання. Такі дії відповідача завдали Акціонерному товариству «Хмельницькобленерго» матеріальної шкоди, яка полягає у відновленні попереднього стану опори, на суму 5582,52 грн.

Оскільки станом на травень 2021 року відповідачем завдана матеріальна шкода для позивача не відшкодована, то останній змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

На підставі наведеного, посилаючись на ст. ст. 16, 22, 386, 1166, 1192 ЦК України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» в особі відокремленого підрозділу Славутського району електричних мереж Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» матеріальну шкоду в розмірі 5582,52 грн та судовий збір в сумі 2270 грн.

16 серпня 2021 року представник відповідача – адвокат Волков С.В. подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вважає позов позивача безпідставним та необґрунтованим, а обставини зазначені у позові такими, що не відповідають дійсності. Свою позицію сторона відповідача мотивує тим, що позивачем не зазначено у позові який саме порядок встановлений законом порушив відповідач та не надав доказів на підтвердження того, на яку саме глибину було змінено рельєф земельної ділянки, а також не зазначено те, що земельна ділянка на якій здійснювалась зміна рельєфу є охоронною зоною лінії електромереж, чи земельною ділянкою відведеною у встановленому законом порядку для встановлення електроопори. В той же час в акті обстеження земельної ділянки від 27 квітня 2020 року зазначено, що обстежувана земельна ділянка відноситься до земель запасу Нетішинської міської ради, на земельній ділянці насипано шар ґрунту 30-35 см.

Таким чином, вважає представник відповідача, згідно наявних в матеріалах справи доказів убачається, що земельна ділянка, про яку йдеться в долучених позивачем до позову документах, не виділялась та не передавалась позивачеві для розміщення опор повітряних ліній електропередачі. Окрім того, на земельній ділянці не здійснювалось проведення робіт на глибині понад 30 см, а навпаки відбулось насипання ґрунту завтовшки 30-35 см.

Поряд з цим представник відповідача у відзиві зазначає, що позивачем не надано належності йому електроопори, факту наявності аварійної ситуації, необхідності заміни існуючих електроопор, винної поведінки відповідача та наявності причинно наслідкового зв`язку між діями відповідача та необхідності проведення описаних в позові робіт, а також належного доказу вартості таких робіт.

На підставі наведеного представник відповідача просив у позові позивача відмовити та стягнути на користь відповідача понесені останнім судові витрати.

31 серпня 2021 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначив, що відповідно до п.1.2. ДБН В.2.5-16-99 «Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж. Визначення розмірів земельних ділянок для об`єктів електричних мереж», затверджених наказом Держбуду України від 27 липня 1999 року №179, не підлягають відведенню у постійне користування земельні ділянки для розміщення опор повітряних ліній електропередачі напругою 0,4 кВ та кабельних ліній електропередачі, якщо останні знаходяться на глибині нижче 0,5 м від поверхні ґрунту.

Відповідно до п.2.1. ДБН В.2.5-16-99 розміри земельних ділянок для розміщення опор повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв визначаються проектною документацією, яка погоджується з місцевими органами містобудування і архітектури, або шляхом проведення фактичних вимірювань. Відповідно до проекту заглиблення опори повітряної лінії електропередачі напругою 0,4 кВ здійснюється на глибину 1,8 м. Однак, біля опори, як убачається з фотознімків, земельна ділянка була зрізана, що стало порушенням, так як зміна глибини встановлення опори є порушенням проекту та перешкодою подальшої експлуатації електричної лінії.

Окрім того, представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що відповідно до п. 1 постанови №1410 від 13 листопада 2018 року НКРЕКП видано АТ «Хмельницькобленерго» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Хмельницької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності АТ «Хмельницькобленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата. Таким чином позивач є оператором системи розподілу на території Хмельницької області, повітряна лінія №1 від КТП-565 є частиною системи розподілу та перебуває на балансі відокремленого підрозділу Славутського району електричних мереж АТ «Хмельницькобленерго» інвентарний номер 00009978.

Будь-які інші заяви сторонами до суду не подавались.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Будь-яких інших процесуальних дій суд не вчиняв.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав зазначених у позовній заяві. Додатково вказав, що на кожній електроопорі виробником розроблено відмітку про заглиблення у виді трикутника, який повинен співпадати з горизонтом землі, якщо він вище з защемленням опори з землею, то може відбуватися руйнування опори, бо на опору тисне вага проводів. В даному випадку виробник дає гарантію, що якщо даний трикутник буде на рівні з землею, то опора буде стояти незалежно від того, які погодні умови, до тих пір поки не буде механічного втручання людини. Згідно наданого проекту заглиблення опори 1,8 м, при зміні такого заглиблення, в даному випадку до 1,5 м, відбувається руйнація опори. Виявивши те, що відбулась зміна рельєфу землі позивач був змушений звернутися до поліції, яка встановила особу, що здійснила таку зміну рельєфу і відповідно матеріали передала на адміністративну комісію. Окремо звернув увагу представник позивача, що раніше ОСОБА_1 звертався до позивача з питанням перестановки електроопори, йому було повідомлено, що така перестановка опори платна послуга, так як задіюється їх техніка та робочі, якщо він погодиться її оплатити, то такі роботи можливо виконати. При цьому вказали для відповідача, що будь-які дії біля опори в охоронній зоні повинні здійснюватися під наглядом позивача.

Потребу у заміні опори представник позивача пояснив тим, що порушення вимог проекту – перешкода подальшої експлуатації електричної лінії і в такому випадку опору можна лише замінити, оскільки знявши частину ґрунту та зменшити заглиблення опори вподальшому унеможливлює повернути рівень заглиблення в попередній стан. Окрім того, представник позивача зазначив, що з моменту виявлення зміни заглиблення опори є вже підстави вважати, що може статись нещасний випадок, оскільки заглиблення опори розраховано на вагу опори та дроту і на те навантаження, коли дріт колишиться від вітру. Також зазначив представник позивача, що якби електроопора змістилась в будь-яку сторону, то це б потягло те, що зазнали б пошкоджень інші електроопори, які з нею з`єднані проводами і це могло б призвести до негативних наслідків для людей, які там проживають, оскільки це електрика.

Відповідач будучи належним чином в судове зсідання не з`явився, представник останнього в судовому засіданні позов заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зауважив представник відповідача на тому, що на його переконання, в данному випадку можливо було відновити попередній стан опори шляхом насипання землі на таку та трамбування землі, а тому потреби у заміні такої опори позивачем не було. Окрім того, представник зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме відповідач змінив рельєф землі. Поряд з цим представник відповідача вказав, що постанову адміністративної комісії відповідач вперше отримав разом з позовною заявою, проте таку не оскаржував, оскільки вважає, що відсутність вини відповідача можливо встановити і під час розгляду даної справи. Зауважив представник відповідача на тому, що даною постановою не встановлено винуватість відповідача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбачене ст. 186 КУпАП, а провадження у справі було закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення. Окрім того, представник відповідача зробив заяву про те, що докази на підтвердження судових витрат відповідача на правничу допомогу будуть ним подані пізніше, оскільки відповідач знаходиться за межами міста.

Суд заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю зважаючи на таке.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом установлено, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради від 08 липня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 26 квітня 2020 року близько 18 години в АДРЕСА_1 , всупереч встановленого законом порядку здійснив зміну рельєфу земельної ділянки, внаслідок чого зменшилось заглиблення залізобетонної опори №23 ПЛ-1 від КТ 605, чим вчинив самоуправство. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 186 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 11).

З даних акту обстеження земельної ділянки від 27 квітня 2021 року встановлено, що на земельній ділянці, яка відноситься до земель запасу Нетішинської міської ради та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 насипаний шар ґрунту завтовшки 30-35 см, проїзд, який був розташований на обстежуваній земельній ділянці перенесений впритул до житлових будинків за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Дозвіл на проведення будь-яких робіт на означеній земельній ділянці комунальної власності мешканці будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не отримували (а.с. 14).

Факт насипання шару ґрунту на означену вище земельну ділянку та перенесення впритул до житлових будинків проїзду підтверджується фотозображеннями доданими до акту (а.с. 15-17), вказаного не заперечував в судовому засіданні представник відповідача. З означених фотозображень також убачається, що під час насипання на одну частину земельної ділянки відбулось зняття ґрунту з іншої частини земельної ділянки, зокрема з тієї на якій знаходиться залізобетонна опора.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020 року вартість робіт за перестановку анкерної залізобетонної опори на ПЛ-0,4 кВ, Л-1 від КТП 0 565 в м. Нетішин, становить 5582 гривні 52 копійки (а.с.18, 19).

Представник позивача, вказуючи на те, що відповідач своїми протиправними діями, які виразились в тому, що останній здійснив зміну рельєфу земельної ділянки, що призвело до зменшення заглиблення залізобетонної опори у ґрунт, що не відповідає проектному рішенню ПЛ-1 та потребувало заміни електроопори, що потягло матеріальні затрати позивача, діючи в інтересах позивача, звернувся з позовними вимогами про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі до особи, винної у зменшенні заглиблення залізобетонної опори у ґрунт.

Таким чином між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої майну юридичної особи.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише з вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Отже, норми статті 1166 ЦК України передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Закон не покладає на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

У ході розгляду справи судом досліджувалась постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради від 08 липня 2020 року.

За змістом даної постанови, як зазначалось вище, 08 липня 2020 року ОСОБА_1 26 квітня 2020 року близько 18 години в АДРЕСА_1 , всупереч встановленого законом порядку здійснив зміну рельєфу земельної ділянки, внаслідок чого зменшилось заглиблення залізобетонної опори №23 ПЛ-1 від КТ 605, чим вчинив самоуправство. У цій же постанові комісії зазначено, що ознайомившись із наявними доказами, оцінивши все у сукупності, адміністративна комісія прийшла висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КУпАП.

Постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради від 08 липня 2020 року, якою провадження у справі було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, ОСОБА_1 не оскаржувалася.

Аналіз положень статті 38 КУпАП і пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП дає підстави стверджувати, що їх застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи у вчиненному провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненому.

Представник відповідача, заперечуючи твердження представника позивача про вину ОСОБА_1 з підстав не доведення такої у судовому порядку, належних доказів на спростування такої вини до суду не надав.

За таких обставин, суд приходить висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні 26 квітня 2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КУпАП, а саме вчинення самоуправства, яке полягало у тому, що ОСОБА_1 змінив рельєфу земельної ділянки, внаслідок чого зменшилось заглиблення залізобетонної опори №23 ПЛ-1 від КТ 605.

При цьому суд зауважує, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі статті 38 КУпАП за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, не звільняє винну особу від відповідальності за шкоду, завдану майну юридичної особи.

Щодо тверджень представника відповідача що земельна не виділялась та не передавалась позивачеві для розміщення опор повітряних ліній електропередачі, то суд не погоджується з такими та враховує пояснення зазначені представником позивача з даного приводу у відповіді на відзив на позовну заяву, також надані останнім докази, зокрема довідку Славутського РЕМ №617 від 20 серпня 2021 року (а.с. 45), згідно даних якої повітряна лінія №1 від КТП – 565 м. Нетішин, інвентарний номер 00009978 перебуває на балансі Славутського РЕМ АТ «Хмельницькобленерго». Такі, на думку суду, повністю спростовують зазначені твердження представника відповідача.

Щодо аргументів представника відповідача з приводу того, що позивачем не доведено, що на земельній ділянці здійснювалось проведення робіт на глибині понад 30 см, а навпаки, представник відповідача вказує, що відбулось насипання ґрунту завтовшки 30-35 см, то суд зауважує, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради від 08 липня 2020 року, яка відповідачем не оскаржувалась, встановлено, що відбулась саме зміна рельєфу земельної ділянки, внаслідок чого зменшилось заглиблення залізобетонної опори, що в свою чергу свідчить про те, що відбулось знаття ґрунту біля залізобетонної опори, а не насипання землі на неї.

Надані представником відповідача фотозображення (а.с. 37, 38), на яких, як він зазначає, саме зображено, що відбулось насипання землі на електроопори суд не бере до уваги, оскільки такі є неналежними доказами в даній справі, в розумінні ст. 78 ЦПК України так як не містять інформацію щодо предмета доказування, зважаючи на їх дату.

З приводу заперечень представника відповідача щодо відсутності потреби в заміні елетроопори, то суд погоджується з поясненнями представника позивача в судовому засіданні з даного приводу.

Щодо аргументів представника відповідача з приводу того, що виконання земляних робіт на глибині меншої як 0,3 м у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній дозволяється без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника та не доведення позивачем глибини зміни рельєфу більш як на 0, 3 м, то суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1.1 ДБН В.2.5-16-99 «Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж. Визначення розмірів земельних ділянок для об`єктів електричних мереж», затверджених наказом Держбуду України від 27 липня 1999 року №179 і введених в дію з 1 серпня 1999 року (далі ДБН В.2.5-16-99), власнику і забудовнику об`єкта електричних мереж надаються у постійне користування земельні ділянки, які є складовою частиною території охоронної зони електричних мереж, що встановлена «Правилами охорони електричних мереж», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 pоку №209 (далі Правил).

Пунктом 1.2 ДБН В.2.5-16-99 визначено, що не підлягають відведенню у постійне користування земельні ділянки для розміщення опор повітряних ліній електропередачі напругою 0,4 кВ та кабельних ліній електропередачі, якщо останні знаходяться на глибині нижче 0,5 м від поверхні грунту.

Розміри земельних ділянок для розміщення опор повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв визначаються проектною документацією, яка погоджується з місцевими органами містобудування і архітектури, або шляхом проведення фактичних вимірювань. В останньому випадку повинні враховуватися проектні дані про підземну частину споруди на глибині до 0,5 м (п.2.1 ДБН В.2.5-16-99).

Відповідно до п. 1 Правил правила охорони електричних мереж запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також

під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж. Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.

Згідно п. 2 Правил для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки, зокрема, встановлюються охоронні зони. Охоронні зони електричних мереж встановлюються, уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань для повітряних ліній напругою 2 метрів - до 1 кВ.

Пунктом 9 Прави передбачено, що у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється, з поміж іншого, виконання земляних робіт на глибині понад 0,3 м, а на орних землях - на глибині понад 0,45 м, а також розрівнювання ґрунту (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі).

З огляду на зазначене суд погоджується з аргументами представника відповідача з приводу того, що виконання земляних робіт на глибині меншої як 0,3 м у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній дозволяється.

Поряд з цим, з пояснень представника позивача у судовому засіданні, акту обстеження земельної ділянки від 27 квітня 2020 року та фотоматеріалів долучених до такого акту убачається, що на частину земельної ділянки, яка відноситься до земель запасу Нетішинської міської ради та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відбулось насипання ґрунту за рахунок зрізання такого з іншої частини земельної ділянки більш як на 0,3 м, зокрема з тієї на якій знаходиться залізобетонна електрична опора (а.с. 15-17).

Окрім того, суд погоджується з тим, що у зв`язку з тим, що відповідач здійснив зміну рельєфу, а саме зменшив заглиблення залізобетонної опори, то порушив затверджений проект (а.с. 46), а тому позивачем було прийнято рішення про заміну такої, щоб унеможливити в подальшому, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, настання негативних наслідків.

З огляду на зазначене, суд знаходить необхідним провести стягнення завданої шкоди з ОСОБА_1 , захистивши в такий спосіб порушене право позивача.

При цьому судом враховуються аргументи позивача, наведені ним в позові на підтвердження підстав для його задоволення, оскільки такі знайшли своє підтвердження в ході дослідження зібраних по справі доказів, які, на переконання суду, є належними, допустимими та достовірними в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Водночас суд зауважує, що акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020 року є належним доказом розміру завданої шкоди, що виникла в зв`язку неправомірними діями відповідача, оскільки останнім такий розрахунок належним чином не спростований, хоча останній мав таку можливість. Представник відповідача обмежився лише зазначенням у відзиві на позовну заяву те, що позивач належного доказу вартості заміни електроопори не надав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2270 гривень судового збору, який був сплачений при зверненні до суду з позовом.

Суд не призначає судового засідання для вирішення питання про судові витрати за заявою представника відповідача, оскільки позов задоволено повністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» в особі відокремленого підрозділу Славутського району електричних мереж Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» в особі відокремленого підрозділу Славутського району електричних мереж Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» матеріальну шкоду в розмірі 5582 гривні 52 копійки та судовий збір в сумі 2270 гривень, а всього 7852 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 52 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» в особі відокремленого підрозділу Славутського району електричних мереж Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», місцезнаходження: 30063, Хмельницька область, м. Славута, вул. Я.Мудрого, 15, ЄДРПОУ 22764809.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 17 вересня 2021 року.

Суддя О.М.Гавриленко