Рішення № 99734295, 15.09.2021, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1764/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

з участю секретаря Пасько І.Б.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні за правила загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Теребовлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку за спадкоємцем, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Теребовлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку площею 3,46 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Довгенської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідусь ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів йому Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №640137. У встановленому законом порядку він прийняв спадщину. Постановою нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку у зв"язку з тим, що заповіт було посвідчено на правовстановлюючий документ - державний акт на право приватної вланості на землю . Посилаючись на наведене просила задовольнити позов.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, попередньо подав до суду письмову заяву, у якій просив справу слухати без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала.

Представник Теребовлянської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, хоча про час та місце був повідомлений в установленому законом порядку, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом встановлено, що 15.03.2002 року на підставі рішення Довгенської сільської ради народних депутатів 12 сесії 23 скликання рішення №130 від 06.06.2001 року ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на землю серії Р1 №640137 на земельну ділянку площею 3,46 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Довгенської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.

29.03.2005 року ОСОБА_3 склалв заповіт, згідно якого заповів ОСОБА_1 Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №640137, заповіт посвідчений секретарем Довгенської сілської ради Теребовлянського району Тернопільської області, зареєстрований в реєстрі за №52, за життя спадкодавця заповіт не був змінений та відмінений.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_1 , видане Довгенською сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області від 10.11.2009 року, актовий запис №14).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за заповітом на належну йому земельну ділянку, площею 3,46 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Довгенської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.

ОСОБА_1 у встановленому Законом порядку прийняв спадщину.Постановою Теребовлянської державної нотаріальної контори за №78602/14 від 13.07.2021 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 на земельну ділянку, у зв"язку з тим, що заповіт було посвідчено на правовстановлюючий документ - державний акт на право приватної вланості на землю. У справах Теребовлянської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу за № 33/2010 від 26 січня 2010 року після смерті ОСОБА_3 за заявою спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 . Крім нього спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 . Спадкоємцем передбаченим статтею 1241 Цивільного кодексу України була дружина спадкодавця - ОСОБА_4 , яка на спадкування належної їй частки спадкового майна не претендувала, про що подала відповідну заяву до нотаріальної контори. Інші спадкоємці не зверталися.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Спадщина після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрилась після 2004 року, а тому застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України 2004 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

В силу вимог ч. 1 ст.1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

В силу вимог ч. 1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку успадкував належну їй спірну земельну ділянку, однак, оформити спадкових прав у нотаріальної конторі не має можливості.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що за слід визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку на земельну ділянку площею 3,46 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Довгенської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст.3, 4, 12, 81, 200, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 392, 1216 - 1218,1233,1236, 1269 ЦК України, суд ,-

В ИР ІШ ИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Теребовлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку за спадкоємцем задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,46 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Довгенської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка