Рішення № 99734097, 08.09.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/1648/19

2/465/752/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю секретаря судових засідань Янковської С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, ТОВ «Факторингової компанії «Вектор Плюс» про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду із позовною заявою про визнання протиправними та скасування рішення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та нею, ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №1304/0308/98-001 від 03.03.2008. Згідно п.1.1. та п.1.2. кредитного договору, банк зобов`язався надати позичальникові споживчий кредит в сумі 83 000 (вісімдесят три тисячі) доларів США 00 центів зі строком користування до 02 березня 2018 року зі сплатою 11,9% відсотків річних. В забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Сведбанк» та нею, позивачкою, укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І., за реєстровим №1717. Відповідно до Іпотечного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту №1304/0308/98-001 від 03.03.2008 року, нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 48,3 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1 . В подальшому, нею, позивачкою, отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна згідно з якою, власником квартири, реєстраційний номер: 672460246101, загальна площа 48,3 кв.м., житлова площа: 31,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є не вона, позивачка, а ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс». Відповідно до вищевказаної довідки, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22584599 від 03.07.2015 17:59:00, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича. Підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки, серія та номер: 1717, виданий 03.03.2008, видавник: ПН Львівського МНО Антонова В.І. Таким чином, перехід права власності на належну позивачу квартиру відбувся незаконно (за відсутності правових підстав), що призвело до порушення її прав, які підлягають захисту у судовому порядку. Зазначає, що право власності на квартиру, було набуто ТОВ «Фінансова компанія «Вектор плюс» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла; відповідачем було вчинено реєстрацію права власності на спірне майно не за місцем його розташування, поза межами нотаріального округу, в рамках якого Відповідач має право здійснювати нотаріальну діяльність; приватним нотаріусом Суперфін Б.М. вчинено реєстраційні дії щодо майна без вчинення відповідних нотаріальних дій з таким майном, що порушує вимоги Закону України «Про нотаріат»; реєстрація права власності на квартиру за Відповідачем була здійснена Відповідачем без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку»; в матеріалах справи відсутня оцінка майна. Відтак, просить позов задоволити, визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича, щодо проведення 03.07.2015 року державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор плюс» незаконними, визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича індексний номер: 22584599 від 03.07.2015, згідно з яким, 03.07.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №10277904 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор плюс», на підставі – договору іпотеки, серія та номер: 1717, виданий 03.03.2008, видавник: ПН Львівського МНО Антонова В.І.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року провадження у справі відкрито, справу призначено до підготовчого судового розгляду.

Через канцелярію суду товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович діяв як суб`єкт владних повноважень у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, відзив на позовну заяву містить аналіз чинного законодавства щодо порядку вчинення дій, які пов`язані з вчиненням відповідної реєстраційної дії.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.10.2019р. судом витребовувалися у приватного нотаріуса КМНО Суперфіна Б. М. належним чином завірені копії документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності квартир АДРЕСА_3 , загальною площею 48,3 кв. м., житловою площею 31,9 кв. м. за ТОВ «Факторингової компанії «Вектор Плюс» шляхом внесення запису № 10277904 від 03 липня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак ухвала не виконана.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03.11.2020р. витребувано у Київського державного нотаріального архіву належним чином завірені копії документів, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Борисом Михайловичем було здійснено реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 48,3 кв. м., житловою площею 31,9 кв. м. за ТОВ «Факторингової компанії «Вектор Плюс» шляхом внесення запису № 10277904 від 03 липня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно листа Київського державного нотаріального архіву від 20.11.2020 вих.№4208/01-21, станом на 20.11.2020р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович не передавав документи нотаріального діловодства та архіву на державне відповідальне архівне зберігання до Київського державного нотаріального архіву.

Згідно відповіді Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 12.03.2021р. №3856/125/47/04-21, встановити місцезнаходження ОСОБА_2 та документації нотаріального діловодства не виявилось можливим.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 19.07.2021р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала, надала аналогічні пояснення, викладені в позовній заяві, просила позов задоволити.

Представник відповідача ТзОВ «Вектор Плюс» заперечив проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, в задоволенні позову просив відмовити повністю.

В чергове судове засідання учасники судового процесу не прибули, про причини неявки суд не повідомили, належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Позивачка подала клопотання, що за станом здоров`я не може прибути в судове засідання, в підтвердження чого долучила витяг з медичної книги, просить винести рішення про задоволення позовних вимог. Представник відповідача ТзОВ «Вектор Плюс» подав заяву про залишення позову без розгляду або відкласти розгляд справи у зв`язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому засіданні. Разом з тим, жодних належних доказів об`єктивності та поважності неприбуття в судове засідання, суду не надав.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи проведено судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1304/0308/98-001, відповідно до умов якого, банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 83 000 (вісімдесят три тисячі) доларів США, що надається у розмірі, на строк та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим договором.

В забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 03 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І., за реєстровим №1717. Відповідно до Іпотечного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту №1304/0308/98-001 від 03.03.2008 року, нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 48,3 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Процедура, передбачена законом для переоформлення права власності на предмет іпотеки з іпотекодавця на іпотекодержателя на підставі іпотечного застереження наступна. Встановляється факт невиконання іпотечного та кредитного договорів. Іпотекодавець в порядку, передбаченому ст.35 Закону України «Про іпотеку» повинен направити іпотекодавцю вимогу про усунення порушень вимог договору іпотеки, кредитного договору і вичекати 30 днів. Якщо не відновились виконання договірних зобов`язань, у іпотекодержателя виникає право оформити право власності на предмет іпотеки на себе, або відчужити предмет іпотеки від свого імені третій особі. Це право передбачене ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З інформаційної довідки №159235560 від 12.03.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта вбачається, що 03.07.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Борисом Михайловичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 22584599 від 03.07.2015 року щодо реєстрації права власності на квартиру загальною площею 48,3 кв.м., житлова площа 31.9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналіз приписів статті 33 Закону України «Про іпотеку» дозволяє дійти висновку, що законодавцем передбачено право іпотекодержателя захистити свої майнові права у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів: в позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі виконавчого напису нотаріуса) або в судовому порядку за рішенням суду.

Ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, далі - Закон № 898-ІV) передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог.

Статтею 37 зазначеного Закону (у цій же редакції) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, (до якого згідно з частиною другою статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки), є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З аналізу змісту наведених норм у їх поєднанні вбачається, що за Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № 800-VI (далі -Закон № 800-VI), який набрав чинності 14 січня 2009 року, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Нова редакція статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.

Аналіз наведених норм, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 915/297/17 та від 31 липня 2018 року у справі № 826/9658/15 (адміністративне провадження №К/9901/3238/18).

Отже, законодавцем визначено як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Частиною першою статті 35 Закону «України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно умов іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки в разі невиконання їпотекодавцем Основного зобов`язання повністю або частково, у т.ч. якщо Іпотекодавепь не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з Основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов`язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним). При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту Договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим Договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Інотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору. Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту Договору тридцятиденний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні Іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення Основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий їпотекодавцем особисто у Інотекодержателя. За вибором Інотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Отже договором Іпотеки не передбачена можливість набуття саме Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Суд зауважує, що квартира загальною площею 48,3 кв.м., житлова площа 31.9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , виступає як забезпечення зобов`язань позивачки за кредитом, наданим в іноземній валюті, яка використовується як місце постійного проживання позичальника, а тому підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07.06.2014.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Відповідно до правової позиції, викладеної у висновку Великої Палати Верхового Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (стаття 36 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частин другої, третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Аналіз наведених положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IV, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

В матеріалах справи відсутні будь – які повідомлення про усунення порушень зобов`язань та виселення, визначення суми боргу за договором кредиту та вимоги у тридцятиденний строк сплатити заборгованість. В матеріалах справи відсутні письмові застереження, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ТзОВ, як новий кредитор має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтями 37 та 38 Закону України «Про іпотеку».

Також у матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачкою письмових вимог про усунення порушень зобов`язань та виселення від іпотекодержателя, та відсутні відомості про отримання письмових вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ТзОВ права власності.

Відповідачами так і не надано витребувані судом документи, які стали підставою для здійснення реєстрації права власності квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 48,3 кв. м., житловою площею 31,9 кв. м. за ТОВ «Факторингової компанії «Вектор Плюс» шляхом внесення запису № 10277904 від 03 липня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що суд розцінює як відсутність таких.

Отже, судом установлено, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом № 898-IV, так і Порядком № 1127 щодо надіслання іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, зокрема вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності із зазначенням інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, а тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» проведена всупереч норм чинного законодавства.

Відповідачами порушені вимоги договору та норми чинного законодавства щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття права власності.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19). За ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачкою доведено підставність позовних вимог, а відповідачами позовні вимоги належними та допустимими доказами у відповідності до вимог законодавства не спростовані.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

На підставі викладеного, керуючись статею 55 Конституції України, статтями 1 та 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» статтями 2-5, 10,12, 43 – 44, 49, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, ТОВ «Факторингової компанії «Вектор Плюс» про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловичащодо проведення 03.07.2015 державної реєстрації права власності на квартиру загальною площею 48,3 кв.м., житлова площа 31.9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, індексний номер: 22584599 від 03.07.2015, згідно з яким 03.07.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 48,3 кв.м., житлова площа 31.9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду через суд, що ухвалив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач 1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович, юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 84/14;

Відповідач 2: ТОВ “ Факторингова компанія “Вектор Плюс”, юридична адреса: м. Київ, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 38004195.

Суддя В. Кузь