
Справа № 451/412/16-к
провадження 1-о/462/1/21
У Х В А Л А
іменем України
16 вересня 2021 року
Залізничний районний суд м.Львова у складі колегії суддів:
головуючої судді Пилип`юк Г.М.,
суддів Боровкова Д.О., Ліуша А.І.,
при секретарі Дмитрук Р.-А.Р.,
за участю прокурора Лехуша А.А.
захисника Шуріної Н.Р.,
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами,
встановив:
Засуджений ОСОБА_1 22.03.2016 року звернувся до суду із заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
Подану заяву обґрунтовував тим, що він засуджений вироком Апеляційного суду Львівської області від 27.11.2002 року його було визнано винним та засуджено за ст. 257, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, п.п.6,12 ч. 2 ст. 115 , ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його особистою власністю. Ухвалою Верховного суду від 27 травня 2003 року вирок судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 27.11.2002 року щодо нього в частині засудження за ст. 257 КК України було скасовано і справу в цій частині на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України закрито за відсутністю складу злочину. В іншій частині вирок було залишено без змін. На момент винесення вироку існували певні обставини, що не були відомі суду та не могли бути відомі, а саме експертиза була проведена не в повному обсязі, а тому її висновки є хибними. Вважає, що кримінальна справа повинна бути переглянута і повинна бути призначена судово-медична криміналістична балістична експертиза для встановлення істини по справі. Покликається на те, що йому було призначено вироком довічне позбавлення волі, а тому перегляд справи з проведенням нової експертизи та за необхідності ексгумацією трупа для визначення обставин, що мають суттєве значення для справи, буде справедливим та таким, що відповідає закону.
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свою заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, він та його захисник просили задоволити заяву.
Прокурор у судовому засіданні просив залишити заяву засудженого без задоволення у зв`язку з необґрунтованістю.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Встановлено, що вироком Апеляційного суду Львівської області від 27.11.2002 року ОСОБА_1 було визнано винним та засуджено за ст. 257, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, п.п.6,12 ч. 2 ст. 115 , ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є особистою власністю засудженого.
Даний вирок оскаржувався засудженим ОСОБА_1 у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного суду від 27 травня 2003 року вирок судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 27.11.2002 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ст. 257 КК України було скасовано і справу в цій частині на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України закрито за відсутністю складу злочину. В іншій частині вирок було залишено без змін.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України, у якій міститься вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Із системного аналізу вказаної глави КПК, а також загальних засад та принципів кримінального провадження вбачається, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайним переглядом і виступає як механізм, що доповнює звичайні заходи забезпечення правосудності судових рішень, які набрали законної сили.
Згідно вимог ст.460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
Крім того, право на перегляд справи за нововиявленими обставинами передбачено статтею 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоложних свобод, відповідно до якої нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. Положення попереднього пункту не перешкоджають відновленню провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів чи в разі виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи. Жодних відступів від положень цієї статті не допускається на підставі статті 15 Конвенції.
Відповідно до положень ч.2 ст.459 КПК України (у редакції ЗУ від 03.10.2017 р.) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за наявності таких нововиявлених обставин:
- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок (п.1);
- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути (п.3);
- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (п.4).
Нововиявленими слід вважати обставини, які: 1) об`єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи; 2) не були і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов`язковою.
Тобто, нововиявленими обставинами є викладені у відповідній заяві юридичні факти, які знаходяться у безпосередньому зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі, спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у судовому рішенні, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності.
Нововиявлені обставини повинні бути абсолютно новими, суттєвими, раніше невідомими слідчим органам і суду, тобто такими, що не фігурували та не досліджувались у матеріалах справи та потребують окремого розслідування.
Таким чином, перегляд вироку за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження у кримінальному судочинстві. На відміну від перегляду судового вироку в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість вироку, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення вироку суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на прийняття обвинувального вироку, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи за нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч.2 ст.459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: 1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (така позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 1-9/2004).
Суд зазначає, що засуджений у судовому засіданні не навів жодної нововиявленої обставини, яка могла вплинути на судове рішення, але не була та не могла бути відома суду та йому під час судового розгляду справи, не навів жодного обґрунтування з посиланням на таку обставину, що підтверджує наявність хоча б однієї нововиявленої обставини, вичерпний перелік яких міститься у ч.2 ст.459 КПК України.
Натомість засуджений посилався на недоліки досудового слідства, зокрема, що експертиза була проведена не в повному обсязі, а тому висновки її є хибними, внаслідок того учасники процесу, що не є фахівцями в галузі медицини, не могли цього знати, а тому проведення нової експертизи та за необхідністю ексгумацією трупа буде справедливим. Вказані обставини не є нововиявленими обставинами, їх слід розцінювати, як суб`єктивне ставлення засудженого до рішення суду.
Суд звертає увагу, що з огляду на те, що за завідомо неправдивий висновок експерта передбачено кримінальну відповідальність згідно ст.384 КК України, належним засобом доказування існування такої обставини слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким було б встановлено відповідний факт.
Суд у відповідності до вимог ч.5 ст. 9 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 р., у п.40 якого зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку щодо необґрунтованості заяви засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, яка підлягає до залишення без задоволення.
На підставі наведеного, відповідно до ч.2 ст.459 КПК України, керуючись ст. 370-372, 467 КПК України, суд -
п о с т а н о в и в :
Заяву засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами-залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом семи діб із дня її оголошення.
Головуюча/підпис/
Судді/підписи/
З оригіналом згідно:
Головуюча: Г. М. Пилип`юк
Судове рішення № 99733704, Залізничний районний суд м. Львова було прийнято 16.09.2021. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 451/412/16-к. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: