Вирок № 99733658, 20.09.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6780/21

Провадження № 1-кп/442/372/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої – судді Курус Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021141110000495 від 08.07.2021 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобич Львівської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

з участю секретаря судового засідання – Рикало А.В.,

прокурора – Кріцака Л.Ф.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Галишина А.В.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

представника цивільного позивача – Матіїшина А.Я.,

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 , 07.07.2021 приблизно о 22.20 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання у кухонній кімнаті власної квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту, вступив у словесну суперечку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_3 , під час якої у нього виник умисел, направлений на завдання останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи при цьому суспільно - небезпечний характер та наслідки своїх дій, передбачаючи реальну можливість суспільно - небезпечних наслідків у вигляді отримання потерпілим тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 схопив зі столу кухонний ніж та підійшовши впритул до ОСОБА_2 , діючи умисно, наніс йому один удар ножем в ділянку грудної клітки справа, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення грудної клітки справа, яке ускладнилось правобічним генопневмотораксом (наявність крові та повітря у правій плевральній порожнині), яке відносить до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент його заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, а саме 07.07.2021 перебував у своїй квартирі, в якій проживає зі своєю дружиною та її сином – потерпілим у справі. В цей день святкували разом свято ОСОБА_3 , розпивали спиртне. У вечірній час він вийшов покурити, а дружина з сином залишились у кухні. Коли повернувся, вони обоє сварились, він намагався їх примирити, однак, йому це не вдавалось. Намагався прогнати сина (потерпілого) до його квартири, проте, той не хотів йти, вдарив його в голову. Його це обурило, він схопив кухонний ніж зі столу і один раз вдарив потерпілого в ділянку грудної клітки посередині. Після чого він присів, поклав ніж перед собою, і так сидів допоки не приїхала швидка і поліція, яких викликала дружина. У вчиненому щиросердечно розкаюється, обіцяє в майбутньому більше злочинів не вчиняти, просить суворо його не карати, зваживши на його вік, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, те, що він являється вітчимом для потерпілого, з яким разом проживає, потерпілий не має до нього жодних претензій. Цивільні позови визнає в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 просить не позбавляти волі обвинуваченого, оскільки той являється його вітчимом, з яким він, його матір разом проживають у квартирі останнього. Ствердив, що між ними ніколи не було конфліктів як до події, так і після неї. Вказав, що обвинувачений правдиво розказав про обставини події, розкаявся, попросив у нього вибачення, а тому будь-яких претензій до батька у нього немає.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними.

При таких обставинах суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він умисно наніс тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , яке є небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання засудженого має на меті його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (із наступними змінами), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, при обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та характер його вчинення (злочин вчинено в колі сім"ї, обвинувачений являється вітчимом для потерпілого, разом проживають), особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, що визнав себе винним повністю, щиросердечно розкаюється, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, позитивно характеризується, вибачився та примирився з потерпілим, у якого відсутні будь-які претензії щодо обвинуваченого.

Враховуючи вищенаведене, особу ОСОБА_1 , його вік, щиросердечне каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне визнання цивільного позову прокурора, ставлення винуватого до наслідків своїх дій, прохання потерпілого не позбавляти волі обвинуваченого, який є його батьком і який спільно проживає разом з ним і його матір`ю, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе при застосуванні покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75, п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування – Львівської обласної ради, третьої особи на стороні позивача – КНП «Центр легеневого здоров`я» та Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування - Дрогобицької міської ради Львівської області, третьої особи на стороні позивача - Дрогобицької міської лікарні №1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, - підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, частиною 1 статті 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Статтею 18 закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Фінансування закладу охорони здоров`я відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

КНП «Центр легеневого здоров`я», яким проводилось лікування потерпілого ОСОБА_2 від дій відповідача ОСОБА_1 , перебуває у спільній власності територіальних громад та фінансується з бюджетних коштів.

Дрогобицька міська лікарня №1, якою проводилось лікування потерпілого ОСОБА_2 від дій відповідача ОСОБА_1 , перебуває у комунальній власності та фінансується з Дрогобицької міської ради Львівської області.

Таким чином, оскільки злочинними діями ОСОБА_1 було завдано збитків на суму 25563,90 грн. та 2895 грн., - які полягали у понесених витратах на лікування потерпілого ОСОБА_2 , а відтак зазначені кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної ради та Дрогобицької міської ради Львівської області відповідно, проти чого ОСОБА_1 не заперечував та визнав цивільні позови у повному обсязі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 – домашній арешт за місцем постійного проживання до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

З речовими доказами необхідно поступити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України та скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України та обрати йому покарання – п`ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу – залишити домашній арешт за місцем постійного проживання.

Речові докази:

*два змиви речовини бурого кольору з підлоги; кухонний ніж із руків`ям чорного кольору маркуванням на лезі «Нерж» із слідами речовини бурого кольору; виріз килиму із слідами речовини бурого кольору; змив із дверей із слідами речовини бурого кольору, - які зберігаються в камері зберігання речових доказів Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області, - знищити;

*сорочку голубого кольору по всій площі якої наявний візерунок у вигляді ромбів, марки «М2М» розмір medium на передній частині якої виявлено сліди речовини бурого кольору, схожої на кров; спортивні штани чорного кольору марки «Adidas» із світлими полосами, у низу, штани з підкладкою, у верхній частині штанів з переду виявлено сліди речовини бурого кольору, схожої на кров; босоніжки темно-синього кольору у верхній частині яких є напис «Salasotik» червоного кольору з слідами речовини бурого кольору, - повернути ОСОБА_1

*темно – сині джинси «Dutton fly», розміру «31» та світлі штани марки «Bellys», розміру «32» із слідами речовини бурого кольору – повернути ОСОБА_2 .

Скасувати заходи по забезпеченню кримінального провадження, вжиті на підставі ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 липня 2021 року.

Цивільні позови Дрогобицької окружної прокуратури задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної ради (р/р НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», КНП «Центр легеневого здоров`я») 25563,90 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 90 копійок) витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дрогобицької міської ради (р/р UA 718999980000031417544013014, код платежу 24060300 (інші надходження), МФО 899998, ЄРДПОУ 38007496) 2895 грн. (дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гривень) витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя Курус Р.І.