Вирок № 99733624, 15.09.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1440/21

Провадження №1-кп/461/308/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2021 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

за участю:

прокурора Максимціва Б.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Леха Р.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження №12020140050002318 від 04.12.2020 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м.Львова, з середньою освітою, пенсіонера, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України -

В С Т А Н О В И В:

03.12.2020 року, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, після спільного розпивання алкогольних напоїв, вчинив бійку з ОСОБА_2 , під час якої повалив його на підлогу та, схопивши хатній обігрівач, неодноразово наносив удари по голові потерпілого металевою частиною пристрою, поки той не втратив свідомість, заподіявши йому, згідно з висновком судово - медичної експертизи, відкриту черепно - мозкову травму у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, епідуральну гематому, травматичний субарахноїдальний крововилив, правобічну гідрому, що ускладнилось розм`якшенням тканини мозку, запаленням м`яких мозкових оболонок та речовини головного мозку і призвело до набряку - набухання головного мозку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння та ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22 год. 20 хв. спричинили смерть ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав, та пояснив суду, що 03.12.2020 року він знаходився у квартирі АДРЕСА_1 . Близько 11:00 год. до нього прийшла співмешканка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , хотіла вживати алкогольні напої, після чого він взяв пляшку горілки. Приблизно в 12:00 год. до них приєднався потерпілий ОСОБА_2 та вони разом вживали алкоголь, сидячи за журнальним столиком. Згодом потерпілий пішов із вказаної квартири та приблизно о 19:00 год. повернувся та запитав у ОСОБА_3 чому вона знаходиться у цій квартирі та яке право вона має там знаходитись, оскільки є дівчиною потерпілого. Обвинувачений стверджував, що ОСОБА_2 почав бити його, вдарив в око, зуби та почав душити за горло, наскочив на нього, внаслідок чого він не міг звільнити своїх рук. Звільнившись, він двома руками схопив радіатор і почав ним бити потерпілого по голові. Обвинувачений повідомив, що коли він наніс потерпілому два удари, той забрав руки від шиї, після подальших ударів він побачив кров та потерпілий почав хрипіти. Зазначив, що сам викликав швидку та поліцію. Обвинувачений не заперечив, що наносив удари потерпілому, однак зазначив, що таким чином захищав своє життя. Окрім того, обвинувачений повідомив, що за вказаною адресою проживає з падчеркою, близько восьми років є її опікуном, в цей день вона весь час перебувала в квартирі. Також, обвинувачений повідомив, що в цей день випив близько 500 г горілки. Окрім того, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_3 він знав з п`ятнадцяти років, вона часто приходила до нього, він жалів її, оскільки вона зловживала алкоголем. ОСОБА_2 приходив до обвинуваченого десь близько 5-6 разів.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину не визнав, його вина повністю доведена зібраними у справі доказами.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є інвалідом першої групи, проживає у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 є її вітчимом. Свідок зазначила, що обвинувачений коли перебуває у тверезому стані гарно відноситься до неї, однак коли випиває алкогольні напої стає агресивним, застосовував до неї насильство, а саме бив її та копав. Окрім того, свідок повідомила, що ОСОБА_3 є коханкою ОСОБА_1 , спочатку вона добре ставилась до ОСОБА_4 , однак коли випивала алкогольні напої, то могла викрасти гроші чи продукти. Щодо подій, які відбулися 03.12.2020 року, свідок повідомила, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 випили горілки та між обвинуваченим та потерпілим виникла суперечка щодо того, кому повинна дістатися ОСОБА_3 . Зазначила, що ОСОБА_1 говорив до потерпілого, що може його вбити. Згодом між ними розпочалася бійка, ОСОБА_1 вдарив потерпілого, останній впав на обігрівач, після чого обвинувачений вдарив ОСОБА_2 обігрівачем. Свідок зазначила, що батько, викликавши поліцію та швидку допомогу, пішов спати, а потерпілий в цей час стікав кров`ю. Свідок повідомила, що конфлікт розпочав ОСОБА_1 .

Показанння даного свідка є логічним, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, тому суд визнає їх належним та допустимим доказом вини обвинуваченого в пред`явленому обвинуваченні за наведених вище фактичних обставин.

Крім показів свідка, отриманих у судовому засіданні обставини злочину та винність обвинуваченого підтверджується наступними доказами, а саме:

-даними, які містяться на диску та протоколу огляду місця події, згідно якого предметом огляду було приміщення квартири АДРЕСА_1 , та згідно якого було оглянуто, зокрема, житлову кімнату, в якій було виявлено сліди РБК;

-даними, які містяться в протоколі огляду місця події, згідно якого предметом огляду був секційний зал, що розташований у морзі Львівської швидкої медичної допомоги, що за адресою: м.Львів, вул.Миколайчука, 9, де знаходився труп ОСОБА_2 ;

-протоколу обшуку від 04.12.2020, проведеного за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено сліди РБК, фрагмент білої футболки із слідоами РБК, дерев?яну палицю із слідами РБК, обігрівач марки «Windwave», пляшку з під горілки «За волю» та три стакани.

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.12.2020 року, у якому ОСОБА_1 пояснив, що свою вину визнає та готовий відповісти за скоєне;

-даними, які містяться у висновку експерта №14/21 від 20.01.2021 року, згідно якого смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22 год. 20 хв. Причиною смерті була тупа відкрита черепно-мозкова травма в вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, епідуральної гематоми, травматичного еубарахноїдального крововиливу, правобічної гідроми, що ускладнилось розм`якшенням тканини мозку, запаленням м`яких мозкових оболонок та речовини головного мозку і привело до набряку-набухання головного мозку. При зовнішньому дослідженні трупа будь-яких тілесних ушкоджень виявлено не було. На час поступлення в лікарню (згідно даним медичної карти стаціонарного хворого №30338) - забійна рана скроневої ділянки зліва, садна та забої обличчя. При внутрішньому дослідженні виявлено: перелом скроневої та лобної кісток зліва (клінічно) з переходом на основу черепа, перелом виличної дуги та нижньої щелепи зліва, стінок лівої орбіти на гайморової пазухи зліва (клінічно), які ускладнились розм`якшенням тканини лівої півкулі, правобічною гідромою правої тім`яної ділянки, запаленням м`яких оболонок та речовини головного мозку. Вказані ушкодження могли утворитись 03 грудня 2020 року від неодноразової дії тупих предметів, знаходяться в причинно- наслідковому зв`язку із смертю, не могли утворитись при падінні з висоти власного росту і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення. При судово-медичні експертизі трупа ОСОБА_2 морфологічних ознак будь-яких хронічних захворювань чи фізичних вад не виявлено;

-даними, які містяться у висновку судово-психіатричного експерта №566 від 14.12.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 в період інкримінованих дій хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вищевказані письмові докази - протоколи слідчих дій є належними та допустимими доказами, складеними відповідно до вимог КПК України.

Вищевказані висновки експертиз здобуті у спосіб, передбачений КПК України, є належними та допустимими доказами, належним чином аргументовані, та не викликають сумнів у їх достовірності, правильності та повноти, підстав для визнання їх неналежними та недопустимими доказами не вбачається.

Наявність у потерпілого ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, сторонами кримінального провадження не оспорювалось та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами. Даних, які свідчили б про те, що потерпілий ОСОБА_2 міг отримати тілесні ушкодження за інших обставин та від дій інших осіб не встановлено.

Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_2 переконливо свідчать про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом, тобто усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх дій .

Досліджені судом безпосередньо докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_2 є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню та доказують подію кримінального правопорушення, яка мала місце 03.12.2020 року, приблизно о 18 год. 00 хв., у квартирі АДРЕСА_1 , а також винуватість ОСОБА_1 у вчиненні відносно ОСОБА_2 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило його смерть.

Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_1 , які він надав у судовому засіданні, суд звертає увагу на їх неузгодженість з іншими доказами у справі. Зокрема, як зазначив під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , що потерпілий почав його бити, відтак він захищав своє життя. Суд дані твердження обвинуваченого до уваги не приймає, оскільки допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 спростувала такі та зазначила, що конфлікт розпочав ОСОБА_1 . Окрім того, суд критично відноситься до таких показів, оскільки вказані показання суд розцінює як такі, що мають на меті уникнення ним відповідальності за вчинений злочин. Також, суд зазначає, що ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що після другого удару обігрівачем по тілу потерпілого, ОСОБА_2 забрав руки від шиї обвинуваченого, що свідчить про відсутність в даний момент небезпеки для життя ОСОБА_1 .

Доводи сторони захисту про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані невірно та мають кваліфікуватись за ст.124 КК України, оскільки ОСОБА_1 перебував у стані необхідної самооборони, спростовуються показами свідка ОСОБА_5 , яка повідомила, що конфлікт розпочав сам обвинувачений, а також показами ОСОБА_1 в судовому засіданні, який повідомив, що після другого удару обігрівачем по тілу потерпілого, ОСОБА_2 забрав руки від його шиї, однак обвинувачений продовжив наносити удари. Окрім того, згідно висновку експерта №592 від 06.05.2021 року, проведеного на підставі документації та матеріалів, при поступленні в ІТТ №3 (м. Жовква) ГУ НП у Львівській області у громадянина ОСОБА_1 було відмічено наявність параорбітальної гематоми, садна верхньої повіки лівого ока, крововиливу лівого ока, які утворились від дії тупого предмета і відносяться до легкого ступеня тяжкості. Однак, як вбачається із вказаного висновку експерта у ОСОБА_1 не зафіксовано тілесних ушкоджень в області шиї, у зв`язку з чим суд критично оцінює покази обвинуваченого, що ОСОБА_2 душив його та останньому загрожувала небезпека.

Окрім того, суд не приймає до уваги покликання сторони захисту на те, що покази свідка ОСОБА_4 не можна приймати як належний доказ провини ОСОБА_1 , оскільки остання є повністю не зрячою, з дуже поганим слухом, оскільки в судовому засіданні свідок декілька разів підтвердила, що достовірно чула як ОСОБА_1 наносив удари потерпілому ОСОБА_2 домашнім обігрівачем.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не перебував в стані необхідної оборони, оскільки у нього була можливість уникнути суспільно-небезпечного посягання, крім того, як зазначив сам обвинувачений, вже після другого удару ОСОБА_2 забрав руки від його шиї, що свідчить про те, що потерпілий не чинив активних дій.

Суд вважає, що визначальним у поведінці обвинуваченого ОСОБА_1 було не відвернення нападу ОСОБА_2 та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.

Крім цього, судом не можуть бути взяті до уваги доводи сторони захисту щодо визнання доказу сторони обвинувачення, а саме, протоколу обшуку від 04.12.2020, проведеного за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_1 , явно недопустимим доказом у кримінальному провадженні, оскільки така слідча (розшукова) дія проведена слідчим до постановлення ухвали слідчого судді та не являлась невідкладною.

Так, відповідно недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч.3 ст.233 КК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 КПК України, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

Виходячи з аналізу вказаних норм, виключно слідчий суддя при розгляді клопотання про проведення обшуку перевіряє підставність входження дізнавача, слідчого чи прокурора до житла чи іншого володіння особи, а також його невідкладність.

У той же час, у матеріалах справи наявна ухвала слідчого судді Галицького районного суду міста Львова Юрківа О.Р. від 04.12.2020 року про проведення обшуку, якою задоволено клопотання слідчого Райти Р.А. та надано останньому право на проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_1 , чим визнано дії слідчого на входження до житла обвинуваченого для проведення обшуку до постановлення ухвали слідчого судді правомірними та такими, що відповідають ознакам невідкладності.

А відтак, у суду відсутні підстави для визнання вказаного протоколу обшуку явно недопустимим доказом.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_2 .

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості злочину, який кваліфікується як умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого та відноситься до тяжкого злочину. Також, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який є пенсіонером, має постійне місце проживання, на обліках наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

Відповідно до ст.66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до ст.67 КК України обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого суд вважає, що злочин вчинено у стані алкогольного сп`яніння.

Наведені обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а також настання наслідків від вчиненого у виді смерті потерпілого ОСОБА_2 , свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого, а також про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання його злочинній діяльності неможливо без ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст.121 КК України.

Саме таке покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд вважає таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 необхідно рахувати з моменту застосування відносно нього запобіжного заходу, обраного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 04.12.2020 року, а саме з 04.12.2020 року.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 121 КК України, 100, 118, 124, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту застосування відносно нього запобіжного заходу, обраного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 04.12.2020 року, а саме з 04.12.2020 року.

Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме:

- диск з аудіозаписами - залишити в матеріалах справи;

- змиви РБК, фрагмент білої футболки із слідами РБК, дерев`яну палицю з РБК, обігрівач марки «Windwave» з РБК, пляшку з - під горілки «За волю» та три стакани, джинси синього кольору та светр бежевого кольору ОСОБА_1 , взуття, джисни, ремінь, футболку, светр та куртку з слідами РБК ОСОБА_2 - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Зубачик Н.Б.