Рішення № 99733534, 07.09.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1622/18

Провадження № 2/336/3689/21

РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2021 м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі головуючої судді Карабак Л.Г. за участю секретаря Тимошенко Н.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2018 р. позивач Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк» (наразі іменується АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 43804 гр.80 коп. та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

Посилаючись на те, що Відповідачем неналежним чином виконуються умови договору щодо погашення кредиту та інших передбачених договором платежів,станом на 18.03.2018 р. у відповідача наявна заборгованість перед банком у розмірі 43804 гр.80 коп.,яка складається з такого: 14211 гр.00 коп. заборгованість за кредитом, 8140 гр.46 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 19949 гр. 43 коп. заборгованості за комісією та пенею, 1503,91 коп. штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди та не сплачена на день звернення позивача до суду.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2018 вищевказані позовні вимоги позивача задоволені повністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2021 вищевказане заочне рішення скасоване, призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб ,встановлений строк для надання заяв по суті справи.

Відповідач у встановлений судом строк, у вищезазначеній ухвалі суду, відзиву на позов не надавала. В заяві про перегляд заочного рішення викладена позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог, відповідно до якої остання не визнає позовні вимоги, оскільки вважає, що пеня та комісія не визначались Генеральною угодою, а тому вимоги Позивача щодо їх нарахування та стягнення з відповідача суперечать умовам договору, а тому є необґрунтованими.

14.07.2021 сторони у судове засідання не з`явилися, від відповідача поступила заява про відкладення судового засідання.

Судове засідання відкладено на 18.08.2021 року о 10 годині.

Вислухав пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2014 відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 20.11.2014 ОСОБА_1 отримав кредит від Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк»у розмірі 14651,37 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку.

Доказів про погашення суми боргу,на спростування розрахунків позивача станом на час розгляду справи відповідач не надав.

За умовами Генеральної угоди (п. 2.1.) ОСОБА_1 отримав строковий кредит в сумі 14651,39 грн. на строк 36 місяців з 20.11.2014 р. по 30.11.2017 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в розмірі 14651,39 грн. в обмін на обов`язок позичальника повернути кредит, сплатити проценти в розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості проводиться починаючи з "01" по "25" число кожного місяця щомісячними платежами в розмірі 531,55 грн. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат відповідно до Умов та правил. Дата кінцевого погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30 листопада 2017 року.

Згідно п. 2.5. Генеральної угоди позичальник взяв на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту, процентів, винагороди відповідно до Генеральної угоди і Умовам та правилам.

Вказаний договір був підписаний Відповідачем, що підтверджується його підписом, та свідчить про його згоду про те, що підписана Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил, тарифів складає між банком і ним є кредитний договір.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

На підставі ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З розрахунку наданого позивачем,вбачається,що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання заданим кредитним договором по внесенню щомісячних платежів для погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 20.11.2014, укладеного між сторонами по справі, станом на 18.03.2018 утворилась заборгованість у загальному розмірі 43804 гр. 80 коп., яка складається з 14211 гр.00 коп. заборгованість за кредитом, 8140 гр. 46 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом,19949 гр. 43 коп. заборгованості за комісією та пенею,1643,83 коп. штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.

Генеральною угодою встановлено дату останньої сплати заборгованості - не пізніше 30.11.2017 року, а отже, суд вважає, що з врахуванням умов підписаної сторонами Генеральної угоди наявні правові підстави для стягнення із відповідача на користь Банку заборгованості по тілу кредиту у вищевказаному розмірі та процентам за користування кредитом за період з 20.11.2014 року по 30.11.2017 року (визначений договором строк кредитування) у сумі 14 211,00 грн. та процентам за користування кредитом за період з 20.11.2014 року по 30.11.2017 року (визначений договором строк кредитування) у сумі 7586,22 грн.

Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача відсотків за період з 31.12.2017 року по 18.03.2018 року, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування.

Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12.

Також, з врахуванням вимог п. 2.2. Генеральної угоди підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 на користь Банку штрафу в розмірі 1503,91 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за пенею та комісією у розмірі 19949 гр. 43 коп. суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.2.8 Генеральної угоди, при порушені позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та Правилах за кожен день прострочення.

В Генеральній угоді відсутня домовленість між сторонами про сплату позивальником комісій кредитодавцю.

На підтвердження даних позовних вимог позивачем додано до позову Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Правил користування платіжною карткою, які відповідачем не підписані. Оцінюючі дані письмові докази, суд враховує правову позицію Верховного Суду, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17. Висновки вказаної правової позиції Великої Палати зводяться до того, що банк, обґрунтовуючи наявність та розмір заборгованості, зокрема і окремих частин такої заборгованості, повинен надати підтвердження узгодження із позичальником саме тих умов, за якими таку заборгованість нараховує. Отже, надані позивачем витяги з Умови та правила надання банківських послуг та з Правил користування платіжною карткою, що надані позивачем, не містять підпису позичальника, а тому не можуть бути доказом узгодження таких умов із відповідачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даному випадку позивач не довів наявність підстав для стягнення з відповідача пені та комісії саме в тих розміру та порядку, що заявлені у позові.

Тому, у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог в цій частині, такі вимоги не підлягають до задоволення.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення пені та комісії, оскільки в генеральній угоді сторони розмір пені не узгодили, в ній міститься лише посилання на Умови та правила стосовно порядку нарахування пені. А оскільки позивачем не надано підтверджень узгодження з відповідачем таких Умов та правил, то вимога про стягнення пені та комісії не може бути задоволена.

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кредитна заборгованість за даним кредитним договором у загальному розмірі 23 301,13 грн., яка складається з: 14211,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 7586,22 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами; 1503,91 грн. штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, ст. 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВАКОМЕРЦІЙНИЙ БАНК«ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 20.11.2014 року у розмірі 23 301 гр.13 грн. (двадцять три тисяч триста одна гривня тринадцять копійок), яка складається з: 14211 гр.00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7586,22грн грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1503,91 грн. штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВАКОМЕРЦІЙНИЙ БАНК«ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя