Ухвала суду № 99732636, 15.09.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/4571/13-ц

У Х В А Л А

15.09.2021 року м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді – Леньо В.В. за участю секретаря судового засідання – Казимірська Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Закарпатське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», правонаступник – АТ «Державний ощадний Банк», Виноградівський відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Закарпатське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», правонаступник – АТ «Державний ощадний Банк», Виноградівський відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

В обґрунтування заяви заявниця зазначила, що 30.08.2021 року під час спроби перетину кордону України вона дізналась, що ухвалою Виноградівського районного суду № 299/4571/13-ц від 10.06.2014 року було задоволено подання держвиконавця ВДВС Виноградівського РУЮ та встановлено їй тимчасове обмеження у праві виїзду із України до виконання зобов`язання, покладеного на неї судовим рішенням Виноградівського районного суду від 20.01.2014 року у цивільній справі № 299/4571/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором № 216 від 30.07.2007 року.

Із змістом вказаної ухвали вона ознайомилась за допомогою функціоналу, наявного в Єдиному державному реєстрі судових рішень, звідки дізналась, що вказану вище ухвалу Виноградівським районним судом ухвалено на підставі ст.377-1 ЦПК України без виклику її в судове засідання, як боржника.

Вказує, що бездіяльність щодо невиконання судового рішення № 299/4571/13-ц від 20.01.2014 року не є свідомою та умисною, оскільки тривалий час у неї існували проблеми із працевлаштуванням, що підтверджується копією трудової книжки та довідкою про отримувану допомогу по безробіттю, наразі вона є не працевлаштованою, самотужки виховує малолітню доньку, що підтверджується довідкою про склад сім`ї.

Станом на момент звернення до суду із вказаною заявою нею вживають заходи щодо мирного врегулювання погашення заборгованості перед Стягувачем, в т.ч. і шляхом часткового погашення, і шляхом проведення часткової реструктуризації, але іншого шляху, аніж виїзд за кордон на заробітки, у неї немає і Кредитора нею про це поінформовно. В той же час, вона позбавлена і цієї можливості, оскільки їй обмежено у праві виїзду за кордон, згідно ухвали Виноградівського районного суду від 10.06.2014 року № 299/4571/13.

Отже, зважаючи на те, що вона свідомо не ухиляється від виконання судового рішення від 20.01.2014 року і не має наміру ухилитись від виконання взятих на себе зобов`язань, а її бездіяльність з цього приводу обумовлена об`єктивними поважними, незалежними від її волі обставинами, враховуючи, що саме лише нез`явлення на виклик держвиконавця та відсутність її вдома не свідчать про її умисне злісне ухилення від виконання судового рішення, а тому просить скасувати встановлені щодо неї тимчасові обмеження у праві виїзду за кордон.

У судове засідання сторони не з`явились, були сповіщені у відповідності до вимог чинного законодавства. Заявниця надала до суду заяву, згідно якої просила справу розглянути за її відсутності та задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою від 10.06.2014 року було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянку України ОСОБА_1 , 1986 року народження, до виконання зобов`язань за виконавчим документом.

Із матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Виноградівському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 299/4571/13-ц, виданого 12.02.2014 року Виноградівським районним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 . Пат «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором.

Постановою державного виконавця від 09.03.2014 року було відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа (ВП № 42355113).

Згідно вказаної постанови надалі боржник у строк до 24.03.2014 року повинна самостійно була виконати вимоги вищезазначеного виконавчого документа.

Постановою державного виконавця від 19.03.2014 року було накладено арешт на все майно, яке належить боржнику та заборонено здійснювати його відчуження.

Із заяви про скасування обмеження у праві виїзду за межі України вбачається, що вона ніяким чином не ухиляється від виконання зобов`язання, а навпаки активно шукає шляхи для заробітку з метою повернення коштів банку. Доказів, які б давали підстави вважати, що вона має намір ухилитися від виконання рішення суду шляхом залишення території України, відсутні.

Згідно до ч.5 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасово обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну" громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).

Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Утім визначення поняття «ухилення» Закон України «Про виконавче провадження» прямо не розкриває. Відповідно до Нового словника української мови у 4-х томах 1998 року видавництва, вбачається, що в сучасній українській мові слово ухилення тлумачиться наступним чином: відступати, відхилятися, вивертатися; намагатися не робити чого-небудь, не брати участі у чомусь, уникати; навмисно не давати відповіді на запитання, говорити щось інше

Тобто, з погляду етимології словосполучення ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у ч.5ст.6 «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» та у п.18 ч.3ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Одночасно це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, що має невиконанні зобов`язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не доведено протилежного.

У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідним поданням є посилання виконавця саме на наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу у добровільному порядку (самостійне невиконання боржником зобов`язання протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження).

При цьому під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, суд розуміє будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд вважає що заявниця ОСОБА_1 не ухиляється від виконання своїх зобов`язань, а навпаки прикладає зусилля до його виконання.

Статтею 10 Закону передбачено заходи примусового виконання рішень які є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно до положень ст.18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; (ч.3 ст.18):

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону N 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Утім, як встановлено судом, боржник прагне виїхати на заробітки з метою погашення заборгованості перед банком.

Тобто, боржниця ніяким чином не ухиляється від виконання зобов`язання, а навпаки активно шукає шляхи заробітку коштів, для погашення заборгованості, веде листування з представниками банку задля можливого врегулювання питання щодо заборгованості та можливості її реструктуризації, тобто ухилення боржника не вбачається. У зв`язку з чим суд вважає що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 3, ч.2 ст.5, 4-10, 11-13, 18, 19, 23, 42, 43, 48, 49, 76-81, 89, 247, 258-260, 354, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянину України - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду із України громадянину України – фізичній особі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановлене Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області № 299/4571/13-ц від 10.06.2014 року до виконання зобов`язання, покладеного судовим рішенням Виноградівського районного суду від 20.01.2014 року у цивільній справі №299/4571/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором №216 від 30.07.2007 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Виноградівський районний суд Закарпатської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено у судовому засіданні 15.09.2021 року. Повний текст ухвали виготовлено 20.09.2021 року.

Головуючий В. В. Леньо