Ухвала суду № 99731930, 20.09.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/7184/14-ц

Провадження № 6/263/186/2021

У Х В А Л А

20 вересня 2021 Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Кияна Д.В., за участю секретаря судового засідання Коваль О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду подання державного виконавця Центрального районного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Хартахай М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Центрального районного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Хартахай М. (далі по тексту – державний виконавець) звернулася до суду із поданням, відповідного до якого просила встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі по тексту – боржник) – до виконання зобов`язань за рішенням суду.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у Центральному районному відділі державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі по тексту - Відділ) перебуває виконавче провадження № 62125870 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області № 263/7184/14-ц від 17.06.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 106281,88 грн. та судового збору у розмірі 1868,34 грн. Виконавче провадження відкрито 13.03.2018р. також державним виконавцем надіслано копію постанови боржнику та зобов`язано останнього надати декларацію про доходи та майно. Проте боржник вказані відомості до Відділу не надав, рішення суду в добровільному порядку не виконав. З врахуванням наведеного, державний виконавець звернувся до суду із вказаним поданням, просить застосувати обмеження у праві виїзду боржника як захід забезпечення виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали подання, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Каменюк Л.М. до суду не з`явилась, надала заяву про розгляд подання за її відсутності, а у поданні відмовити.

Представник Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Хартахай М.В. надала заяву про розгляд подання без її участі.

Судом встановлено, що на виконанні у Центральному районному відділі державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебуває зведене виконавче провадження № 64767676 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області № 263/7184/14-ц від 25.09.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 106281,88 грн. та судового збору у розмірі 1868,34 грн.

17.06.2020 державним виконавцем відкрито зведене виконавче провадження № 64767676 за вказаним виконавчим листом, разом з тим відсутні докази того, що постанова була отримана боржником та докази того, що останній був ознайомлений з її змістом.

14.04.2021 державним виконавцем також винесено постанову про арешт майна боржника. Направлено запити на з`ясування наявності отриманих доходів, перебування в трудових відносинах з підприємствами.

На думку державного виконавця боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду та не вчиняє жодних дій, спрямованих на таке виконання у виконавчому провадженні.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до положень п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов`язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Положеннями п. 2 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду, має обов`язково містити, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Так, під ухиленням від виконання зобов`язання слід розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Згідно положень ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

При цьому, відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду.

Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Отже, з врахуванням позиції Європейського суду з прав людини суд приходить до висновку, що на даний час обмеження боржника у праві виїзду за межі України не знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом, відсутні докази про те, що таке обмеження сприятиме виконанню рішення суду, а тому подання державного виконавця є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України»,ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Центрального районного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Хартахай М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Киян