Ухвала суду № 99731699, 20.09.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6674/21

Провадження № 1-кп/219/1069/2021

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

про призначення справи до судового розгляду

14 вересня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

головуючого судді Погрібної Н.М.,

при секретарі Захарчук М.В.

за участю прокурора Самедова Е.Х.,

захисника Шурхно К.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12021052150000606 від 28 червня 2021 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Артемівського міськрайонного суду Донецької області з Артемівської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість призначення до судового розгляду з наступних підстав.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч. 3 ст. 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд: визначає дату та місце проведення судового розгляду; з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; в витребування певних речей чи документів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Крім питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду відповідно до ст. 315 КПК України в підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання у кримінальному провадженні запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

В обґрунтування вказаного клопотання вказував, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри та висунення обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк до 10 (десяти) років, у зв`язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України є необхідним застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, ОСОБА_1 не має постійного місця проживання території Донецької області, зареєстрований в Чернігівській області, і беручі до уваги карантинні заходи по всій країні, це фактори, які можуть створити складності явки або запізнення обвинуваченого до суду, за викликом, з огляду на вказане, з метою швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, це може створити передумови уникненню обвинуваченим кримінальної відповідальності та правосуддя. Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , пов`язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходив військову службу ОСОБА_1 , а також проживають по всій території України.За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість обвинуваченого свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що обвинувачений ОСОБА_1 має можливість переховуватися від суду, може здійснити вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення; тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_1 для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.Враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слід врахувати, що обвинувачений ОСОБА_1 є чоловіком, який не має проблем зі здоров`ям, неодноразово приймав участь у бойових діях, в яких здобув бойовий досвід, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Вказані фактори в сукупності, також дають підстави вважати про можливість переховування ОСОБА_1 від суду, впливу на свідків, також ті обставини, що ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не має постійного місця проживання на території Донецької області, раніше не судимий, тим самим, вважаю не можливо застосувати більш м`який запобіжний захід. Обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі, або при обранні судом стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою, не буде позбавлений можливості, залучившись підтримкою своїх підлеглих, чинити тиск на свідків, які вже надали органу досудового розслідування викриваючи показання, але ще не були допитані в суді першої інстанції, з метою змусити їх відмовитись від цих показань в подальшому в суді. Запобігання настання вказаним ризикам без застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є неможливим. У разі обрання судом стосовно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_1 в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину. В свою чергу, це створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля, а в очах суспільства уяву неспроможність правоохоронних органів захистити пересічних громадян. Крім того, бажання ОСОБА_1 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі обвинуваченого. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними. Вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою попереджає можливість вчинення обвинуваченим інших злочинів, тому застосування альтернативних запобіжних заходів недоцільно.

Захисник, думку якого підтримав обвинувачений, не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та просив відмовити прокурору в обранні стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, на які посилається прокурор не доведені, а тому обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або особистої поруки в повній мірі забезпечить виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків. Захисник надав заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які поручаються за виконанням обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків згідно ст.194 КПК України, у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши ступінь обґрунтованості заявленого клопотання про захід забезпечення кримінального провадження та долучені до нього матеріали, - приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, щодо обвинуваченого.

Вирішуючи вимоги за клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, суд виходив з того, що згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Судом враховано, що згідно ч. 1, ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Заявлене прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою за процесуальним змістом і формою відповідають вимогам ст. 184 КПК України.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження ст. 194 КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 307 КК України, - враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії проведення підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу з огляду потреб судового розслідування.

В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Суд з огляду на вказане, з урахуванням, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 наразі лише призначений до розгляду, - вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останнього надати покази в вигідному для себе, ОСОБА_1 аспекті є реальним.

Також, суд вважає, що прокурором доведено існування ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченою інших кримінальних правопорушень.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Так, судом враховано, що злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1 згідно зі ст.12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів. Обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність, пов`язану з незаконним обігом наркотичних засобів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Вказані обставини, за переконанням суду, мають бути оцінені як такі, що жодним чином не будуть стримуючими факторами для вживання обвинуваченим перешкод запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судові засідання та для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження. В зв`язку з чим, жодний інший вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Щодо спільної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про передання обвинуваченого на особисту поруку, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 КПК України зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

З аналізу вказаної норми випливає, що суд повинний дослідити відомості про особисті дані та відомості, які характеризують поручителів і свідчать про особливу довіру до них, спроможність забезпечити належну поведінку обвинуваченого і виконання покладених на обвинуваченого обов`язків.

Під час розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду надано спільну заяву від осіб, які виявили бажання бути поручителями обвинуваченого, у разі застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Для того, щоб суд мав змогу вирішити питання, чи заслуговують вказані особи на довіру особи, суду необхідно дослідити моральні, соціальні та інтелектуальні здібності та якості останніх. Водночас, дані, які б могли об`єктивно охарактеризувати поручителів та свідчили б про можливість зазначених осіб вплинути на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, раніше виконували роль поручителя, відсутні.

В судовому засіданні прокурор вказував, що поручитель ОСОБА_2 незаконно перешкоджав у завершенні досудового слідства, шляхом приховування ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, підозра була вручена в іншій області. Також, у ОСОБА_2 в грудні 2021 року закінчується контракт, а це може вплинути на виконання взятих на себе обов`язків, як поручитель. Крім того, не надав доказів, того, що він заслуговує довіру, та відомості про матеріальне становище, оскільки у разі невиконання поручителем взятих на себе зобов`язань на нього накладається грошове стягнення. Також, довіру не заслуговує і поручитель ОСОБА_3 , який не надав належних та допустимих доказів, того, що він як, поручитель зможе виконати обов`язки.

За таких обставин суд не вбачає можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки та особистого зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. В суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Слід визначити, що на обвинуваченого у разі внесення застави покладаються наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Запоріжжя, в якому він перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, слід визначити два місяці з моменту внесення застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 314, 315, 177, 194 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області на 12 годину 30 хвилин 24.09.2021 року.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із утримання на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, з місцем дислокації Донецької області м. Краматорськ вул. Паркова 125 Б, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12.11.2021 року включно.

Визначити строк дії ухвали - 12.11.2021 року.

В задоволенні клопотання захисника Шурхно К.А. про передачу обвинуваченого ОСОБА_1 на поруки або обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, відмовити.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі (30 тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 68 100,00 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Донецькій області, розрахунковий рахунок UA828201720355259003000011792 у ГУ ДКСУ в Донецькій області, код банку 820172, код ЄДРПОУ 26288796.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі протягом строку її дії.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із с. Несваткове Олександрівського району Чернігівської області, в якому він перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідкамми у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Дати розпорядження секретарю судового засідання про виклик учасників судового провадження в судове засідання в порядку, передбаченому ст.135-139 КПК України.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку через Артемівський міськрайонний суд Донецької області до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

В частині призначенні справи до судового розгляду ухвала оскарженню не підлягає.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 20.09.2021 року.

Суддя Н.М.Погрібна