Рішення № 99727215, 20.09.2021, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/557/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді Миколайчука П.В.

при секретарі судового засідання Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з вимогами про скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 1820955100:01:001:1895. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі Договору дарування земельної ділянки від 22.05.2015 є власником земельної ділянки № 1820955100:01:001:0366 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0680 га, яка розміщена по АДРЕСА_1 . З метою відновлення меж даної земельної ділянки в натурі позивачка зверталась до землевпорядної організації, однак їй було відмовлено у виготовленні технічної документації з тих підстав, що в Державному земельному кадастрі за фактичним розташуванням її земельної ділянки з кадастровим номером 1820955100:01:001:0366, зареєстрована земельна ділянка № 1820955100:01:001:1895, площею 0,3885 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій. У відповідь на заяву до відповідача про скасування державної реєстрації земельної ділянки № 1820955100:01:001:1895 позивачці було відмовлено, та роз`яснено, що відомості про дану земельну ділянку були внесені на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 02.07.2013 на підставі наданих рішень Брусилівської селищної ради. В свою чергу, селищна рада повідомила, що проект землеустрою на ділянку не затверджувався і вона не передавалась в користування релігійній громаді. Враховуючи вказане позивачка зазначає, що знаходження в ДЗК з 2013 року відомостей про земельну ділянку № 1820955100:01:001:1895 є перешкодою для відновлення меж в натурі її земельної ділянки № 1820955100:01:001:0366. Відтак, її право власності на земельну ділянку підлягає відновленню шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1820955100:01:001:1895, про що і просила суд.

Ухвалою суду від 14.07.2021 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановлено здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

10.08.2021 від представника відповідача ГУ Держгеокакдастру у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав з наступних підстав. Вважає, що в даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є не належним відповідачем, оскільки вчинення реєстраційних дій відносяться до повноважень державний реєстраторів, а не ГУ ДГК. Також вказує, що в справі відсутні докази порушення прав позивачки саме відповідачем. Додатково представник відповідача зазначив, що права позивача можуть бути відновлені в спосіб усунення помилок в у ДЗК, однак з такими заявами позивач не звертався. На підставі наведеного просив в задоволенні позовних вимог позивачки відмовити за безпідставністю.

В судовому засіданні 20.09.2021 задоволено клопотання представника позивача про долучення письмових доказів.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло. З заявами про заміну відповідача, залучення співвідповідача, зміну предмету чи підстав позову, зміну розміру позовних вимог у встановленому ЦПК України порядку позивач до суду не звертався.

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причина неявки суду невідома. Оскільки відповідачем надано відзив на позов, інших заяв чи клопотань до суду не надійшло, враховуючи строки розгляду справи, суд розглядає справу без участі представника відповідача на підставі ст. 223 ЦПК України.

Суд, оцінивши доводи, викладені у заявах по суті справи, та дослідивши подані сторонами письмові докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору дарування земельної ділянки від 22.05.2015 ОСОБА_2 подарував земельну ділянку площею 0,0680 га кадастровий номер 1820955100:01:001:0366 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (а.с. 9).

Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень підтверджується, що земельна ділянка площею 0,0680 га кадастровий номер 1820955100:01:001:0366 для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована 09.09.2009 (а.с. 10).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.05.2021 державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 1820955100:01:001:0366 площею 0,0680 га, для ведення особистого селянського господарства, проведена 09.09.2009 (а.с. 11-13).

Відповідно повідомлення інженера геодезиста від 10.04.2021 ОСОБА_1 було повідомлено, що здійснити комплекс геодезичних робіт щодо відновлення меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0680 га кадастровий номер 1820955100:01:001:0366, яка розташована по АДРЕСА_1 , в натурі (на місцевості) та приведення її у відповідність фактичного розташування на даний час неможливо, адже на її фактичне розташування накладається зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер 1820955100:01:001:1895, для будівництва обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (а.с. 6).

Згідно відповіді на запит Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 26.05.2021 № 247 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею у користування релігійній громаді для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій площею 0,3885 га, кадастровий номер 1820955100:01:001:1895, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , сесією Брусилівської селищної ради не затверджувався (а.с. 7).

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.06.2021 № Т 31/0 0.22-38/132-21 на фактичному розташуванні земельної ділянки площею 0,0680 га кадастровий номер 1820955100:01:001:0366 внесена інша земельна ділянка площею 0,3885 га, кадастровий номер 1820955100:01:001:1895 (а.с. 8).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.09.2021, речових прав на земельну ділянку № 1820955100:01:001:1895 не зареєстровано.

Інших письмових доказів суду не надано, клопотань про витребування доказів не надійшло.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 7, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент отримання земельної ділянку у власність позивачем) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Із 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9,10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Крім того, згідно вимог статті 16 Закону кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і може бути скасований лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до пунктів 60, 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 передбачено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Відповідно п. 2.1, 2.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Держкомітета України із земельних ресурсів від 18.05.2010 N 376 (далі – Інструкція № 376), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої

технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання

земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підготовчі роботи включають збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав

надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні

сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі викладеного та здійснивши системний аналіз правових норм і матеріалів справи, слід дійти висновків, що з моменту укладення договору дарування земельної ділянки від 22.05.2015 у ОСОБА_1 виникло право приватної власності на земельну ділянку № 1820955100:01:001:0366 площею 0,0680 га., з усіма правами власника, в тому числі – на виготовлення й подальшу реєстрацію технічної документації з землеустрою щодо відновлення меж своєї ділянки в натурі.

Відтак суд вважає, що порушення прав позивача має місце, оскільки за її зверненням землевпорядником при проведенні підготовчих дій, передбачених п. 2.4 Інструкції № 376, було встановлено наявність об`єктивних перешкод в виготовленні технічної документації з відновлення меж земельної ділянки № 1820955100:01:001:0366 у зв`язку з тим, що в Державному земельному кадастрі за місцем розташування ділянки позивача зареєстровано іншу ділянку з № 1820955100:01:001:1895, площею 0,3885, речові права на яку ні за ким не зареєстровані. Наявність сформованої (зареєстрованої) в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1820955100:01:001:1895, площею 0,3885, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», яка сформована після набуття позивачкою права власності, є об`єктивною перешкодою для внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей щодо відновлення меж вже сформованої земельної ділянки № 1820955100:01:001:0366 площею 0,0680 га., яка належить позивачу на праві приватної власності. При цьому факт спільного розміщення (накладення) в системі ДГК обох земельних ділянок визнається як відповідачем, так і Брусилівською селищною радою (а.с.8).

При цьому суд не погоджується з аргументами ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо відсутності порушених прав ОСОБА_1 з боку відповідача так як той не є розпорядником спірної земельної ділянки та доводами щодо неналежного відповідача у справі.

Так, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 вказаного Закону України «Про державний земельний кадастр»).

За нормами ст. 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

П. 7 вказаного Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи, яким є головне управління Держгеокадастру в області згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333.

П.п. 28 п. 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні.

Відтак, оскільки земельна ділянка № № 1820955100:01:001:1895 не має зареєстрованого власника, її державна реєстрація не підтверджує нічиїх речових прав щодо неї, то саме Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області є єдиним і належним відповідачем у спорі щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, адже спір стосується лише відповідача в зв`язку з його законними повноваженнями щодо реєстрації земельних ділянок.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, адже таке рішення є справедливим, дієвим та адекватним змісту порушеного права позивача.

Одночасно суд констатує, що оскільки жодних речових прав на земельну ділянку № 1820955100:01:001:1895 не зареєстровано за жодним суб`єктом, а скасування державної реєстрації даної земельної ділянки не порушує прав і свобод жодних осіб, тому суд не вирішує питання про одночасне припинення цим рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, як того вимагає ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

При вирішенні даного спору суд застосовує висновки Верховного Суду у постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 635/3593/17-ц, від 15.07.2020 у справі №672/1369/17.

Згідно вимог статті 141 ЦПК України стороні, в зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача його витрати по сплаті судового збору в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 90, 152 ЗК України, Закону України «Про державний земельний кадастр» та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки – задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1820955100:01:001:1895, площею 0,3885, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка розташована в АДРЕСА_2 .

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові втрати у виді судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Реквізити сторін у справі :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, адреса: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, ЄДРПОУ: 39765513.

Суддя П.В. Миколайчук