Ухвала суду № 99725601, 16.09.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8901/16-ц

н\п 2/490/1909/2018

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі – Бондаренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРЕМІУМ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерметконсалт",-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, третьої особи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРЕМІУМ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерметконсалт" та призначено справу до судового розгляду по суті.

15.09.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій просив про передачу матеріалів даної справи в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області, в провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_2

15.09.2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Білецького О.П. надійшла заява про передачу матеріалів даної справи за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області, в провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність фізичних осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Ознайомившись із клопотаннями, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання про передачу справи до господарського суду з огляду на наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу, визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2021 року у справі №915/597/21 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. https://reyestr.court.gov.ua/Review/98169660.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2021 року у справі №915/596/21 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.https://reyestr.court.gov.ua/Review/98169665

У свою чергу, нормою пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

При цьому, вимогами частини 2 статті 31 ЦПК України передбачено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи

При цьому, системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються переважно щодо інших законодавчих актів.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

За приписами ч. 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) зазначено, що захист осіб, які мають вимоги до банкрута полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не погодилася з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених ст. 45 Кодексу, а до цього ст. 23 Закону № 2343-XII, та направила справу до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство.

Таким чином, виходячи із правових висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що з моменту порушення провадження у справі про неплатоспроможність відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перебувають в особливому правовому режимі, тобто внаслідок змін у правовому статусі відповідачів справа належить до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність.

Згідно статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищевказана справа не може в силу вимог процесуального закону розглядатися в порядку цивільного судочинства, та підлягає передачі за підсудністю для розгляду до суду у провадженні якого перебувають справи про неплатоспроможність, а саме Господарського суду Миколаївської області.

Керуючись ст.ст.19,31,260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Матеріали справи № 490/8901/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРЕМІУМ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерметконсалт" - передати до Господарського суду Миколаївської області (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22), на розгляді якого перебувають справи: №915/596/21 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_2 та №915/597/21 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 .

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя Н.П. Черенкова