Рішення № 99725215, 20.09.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3393/21

РІШЕННЯ

іменем України

"20" вересня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судових засідань Багрін І.А.,

представника позивача Іванова С.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Конограй М.В.,

перекладача Мегеда П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом Військової частини 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про продовження строку затримання до прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2021 року Військова частина 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про продовження строку затримання поміщеного до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, необхідний для прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою,яка потребує додаткового захисту в Україні, але не більше ніж на шість місяців.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.09.2020 року о 16 год. 00 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби «Гута» в районі 261-262 прикордонних знаків, близько 500 м до лінії державного контролю України, при спробі незаконного перетину державного кордону був виявлений та затриманий відповідач.

Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача відсутні.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 року відповідача було затримано з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію строком на шість місяців, починаючи з часу затримання.

В подальшому, відповідно до Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.03.2021 року було продовжено строк затримання відповідача до прийняття рішення за його заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, але не більше ніж на шість місяців.

Строк затримання відповідача закінчується 21.09.2021 року, водночас рішення про визнання останнього біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на даний час не прийнято.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Вказував на те, що на даний час він не підтримує раніше подану ним заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, про що надіслав відповідне звернення до міграційної служби. Разом з тим вказував, що має бажання та можливість самостійно вирішити питання щодо отримання відповідних документів, які будуть надавати йому право законного перебування на території України.

Представник відповідача в судовому засіданні вказував на відсутність правових підстав для задоволення позову.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Зокрема судом встановлено, що 21.09.2020 року о 16 год. 00 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби «Гута» в районі 261-262 прикордонних знаків, близько 500 м до лінії державного контролю України, при спробі незаконного перетину державного кордону був виявлений та затриманий відповідач.

Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача відсутні.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 року відповідача було затримано з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію строком на шість місяців, починаючи з часу затримання.

29.09.2020 року відповідач звернувся до ГУ ДМС України у Закарпатські області з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Згідно наказу №78 від 27 жовтня 2020 року Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в оформленні документів щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідачу було відмовлено, який в подальшому, відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року визнано неправомірним та скасовано, зобов`язано ГУ ДМС України у Закарпатські області повторно розглянути заяву громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про оформлення документів щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою поданою ГУ ДМС України у Закарпатські області на вищевказане рішення суду.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.03.2021 року було продовжено строк затримання відповідача до прийняття рішення за його заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, але не більше ніж на шість місяців. Згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року обумовлене рішення залишено без змін.

Строк затримання відповідача закінчується 21.09.2021 року, водночас остаточне рішення за зверненням відповідача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на даний час не прийнято.

Аналізуючи вимоги та заперечення сторін, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповіднодо статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Так, згідно ч.1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви (ч.2 ст. 289 КАС України).

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.ч. 11, 12 КАС України).

Аналогічні норми містить ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Так, у разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

За наявності умов, за яких неможливо прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Як встановлено в судовому засіданні на даний час триває процедура розгляду заяви відповідача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, рішення з цього питання компетентним органом, станом на день розгляду адміністративної справи, не прийнято.

Отже, незавершення процедури за заявою відповідача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, є правовою підставою для продовження перебування відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Керуючисьст.ст.9, 241-246, 250, 289 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

позовні вимоги Військової частини 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про продовження строку затримання до прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, задовольнити.

Продовжити строк затримання ОСОБА_1 в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України, на строк, необхідний для прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, але не більше ніж на шість місяців.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан