Ухвала суду № 99724891, 14.09.2021, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1187/21

Провадження №1-кп/148/198/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді Штифурко Л.А.,

секретаря Лиженко Є.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора Іщука М.Ю.,

з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

захисників Страшка А.А., Кугутюка О.В., Казеко О.І.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина кримінальне провадження №42020020000000270, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2020, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 361, ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 191, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 246, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч.5 ст. 191 КК України, -

встановив:

В липні 2021 року до Тульчинського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт, згідно якого: - ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України - незаконна порубка дерев у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення та збут незаконно зрубаних дерев, вчинений організованою групою, що спричинило тяжкі наслідки; ч. 5 ст. 191 КК – привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою; ч.4 ст. 246 КК - незаконна порубка дерев у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення незаконно зрубаних дерев, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки; ч.3 ст. 191 КК – привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб; ч.2 ст. 361 КК - несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до підробки інформації, вчинене повторно, що заподіяло значну шкоду;

- ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України - незаконна порубка дерев у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення та збут незаконно зрубаних дерев, вчинений організованою групою, що спричинило тяжкі наслідки; ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК– пособництво у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою; ч.4 ст. 246 КК - незаконна порубка дерев у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення незаконно зрубаних дерев, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки; ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 191 КК– пособництво у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб;

- ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України - незаконна порубка дерев у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення та збут незаконно зрубаних дерев, вчинений організованою групою, що спричинило тяжкі наслідки; ч. 5 ст. 191 КК – привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою.

В підготовчому судовому засіданні захисник Страшок А.А., обвинувачений ОСОБА_1 заперечили щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, посилаючись на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення є неконкретизованим. Зокрема, у формулюванні обвинувачення за ч.5 ст. 191 КК України вказано, що завдано збитки ДП Тульчинський райагроліс» в розмірі 147 365 грн., однак з обвинувального акту вбачається, що за даною кваліфікацією дій обвинувачених по епізоду від 16.03.2021 вони заволоділи лісопродукцією вартістю 5 147,28, по епізоду від 23.03.2021 обвинувачені заволоділи лісопродукцією вартістю 4290,30 грн. по епізоду від 30.03.2021 - вартістю 4290,30 грн., що становить лише 13 727,88 грн. При цьому, не подано розрахунку завданих збитків, а загальний розмір вказаних в обвинувальному акті не відповідає фактичним обставинам.

Крім того, захисник Старашок А.А. зазначив, що у формулюванні обвинувачення за ч.3 ст. 28 ч.4 ст. 246 КК досудовим розслідуванням не встановлено, яку кількість дерев було зрубано по кожному епізоду незаконної порубки, хоча вкінці зроблено висновок про спільну порубку обвинуваченими 145 дерев, що спричинило тяжкі наслідки в розмірі 1 484 971,09 грн., що не узгоджується між собою. Також зазначив, що не встановлено, хто є потерпілим. Останній повинен був бути залучений на стадії досудового розслідування для можливості реалізації своїх прав. Вважає, що на стадії судового розгляду це неможливо, оскільки не встановлено, хто є такою особою. З огляду на вказане, захисник Страшок А.А. просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор заперечив проти клопотання захисника Страшка А.А., висловив думку про те, що обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому є підстави для призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників кримінального провадження (обвинувачених, їх захисників, свідків). Також вказав на те, що обвинувальний акт містить, зокрема, і такі обов`язкові складові частини, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення. Зазначив, що посилання захисника Страшка А.А. щодо того, що обвинувачення не конкретизоване, оскільки не зрозумілий розрахунок шкоди вже стосується стадії доказування і в ході судового розгляду будуть надані відповідні докази на їх підтвердження. Зазначив, що шкода екології в сумі 1 590 133,58 грн. повинна бути відшкодована обвинуваченими. Також уточнив, що матеріальна шкода у виді вартості незаконно зрізаної деревини в сумі 154 553, 88 грн. спричинена Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Вінноблагроліс», однак останнє з заявою про визнання його потерпілим не зверталося та може реалізувати свої права щодо відшкодування шкоди на стадії судового розгляду, звернувшись до суду з позовом.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Козеко О.І. підтримали клопотання захисника Страшка А.А, вважають, що обвинувальний акт слід повернути прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Кугутюк О.В. погодились із думкою прокурора та вважали можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Заслухавши думку сторін, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Також, частиною другою даної статті передбачений перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.

Відповідно до п. 5 ч. 2 статті 291 КПК України в обвинувальному акті повинні міститися виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду України у справі № 5-328кс16 від 24.11.2016, аналіз ст. 291 КПК України свідчить про те, що закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); 3) формулювання обвинувачення.

При цьому, фактичні обставини кримінального провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення та сформульоване обвинувачення, відповідно до закону, є самостійними та обов`язковими складовими частинами обвинувального акту, які не можуть підміняти одна одну.

Формулюванням обвинувачення є правова оцінка, юридичний висновок, зроблений на підставі фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті, змістом якого є правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції статті (його частини) Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються дії особи.

Важливим є і виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі«Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79).

Суд констатував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції»,п.52).

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року.

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54,а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відповідно роз`ясненням, які містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Відсутність конкретного викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та порушення права на захист обвинуваченого. В подальшому це позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

У разі недотримання зазначених вище вимог закону, суд має право повернути обвинувальний акт.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що вказаним вище вимогам обвинувальнй акт не відповідає: викладення фактичних обставин, які слідчий вважає встановленими, кваліфікація вчиненого і формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є неконкретними, суперечливими між собою та не дозволяють суду визначити межі судового розгляду щодо обвинувачених.

Так, виклад фактичних обставин, які слідчий вважає встановленими, повністю дублює і є ідентичним за змістом формулюванню обвинувачення відносно кожного обвинуваченого.

Зокрема, з формулювання обвинувачення за ч.3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК щодо дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , викладеного в обвинувальному акті, вбачається, що по епізодах злочинної діяльності від 11.03.2021, від 16.03.2021, від 23.03.2021, від 30.03.2021 обвинувачені, діючи в складі організованої групи, спільно здійснили в лісомасиві ДП «Тульчинський райагроліс» незаконну порубку невстановленої кількість дерев породи «сосна». При цьому, перед самою правовою кваліфікацією дій обвинувачених за вказаними епізодами злочинної діяльності зроблений висновок про те, що вони спільно вчинили незаконну порубку 145 дерев різних порід та діаметрів, що спричинило тяжкі наслідки екології в розмірі 1484971.09 грн. Крім того, в кваліфікацію дій обвинувачених, що спричинило тяжкі наслідки, крім незаконної порубки у лісах, також вказана незаконна порубка в захисних смугах та інших лісових насадженнях. Однак із викладу фактичних обставин та самого формулювання обвинувачення не можливо встановити, в яких саме.

Так само з обвинувального акту неможливо встановити, яким чином відбувався збут деревини, яким особам, за яких обставин, та за яку суму, і чи здійснювалось розподілення незаконно отриманих грошей між членами організованої групи і яким чином, яку незаконну вигоду отримав кожен із учасників організованої групи від злочинної діяльності. Слідчий обмежився тільки вказівкою, що обвинувачений ОСОБА_2 , реалізуючи спільний злочинний умисел, перевіз зрубану лісопродукцію на територію деревообробного цеху, де здійснює діяльність по розпилюванню деревини, в подальшому переробив її на пиломатеріали і реалізував.

Формулювання обвинувачення за ч.5 ст. 191 КК щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України щодо ОСОБА_2 містить виклад фактичних обставин, які викладено при кваліфікації дій вказаних осіб за ч.3 ст. 28 за ч. 4 ст. 246 КК. При цьому звертає на себе увагу той факт, що злочин, передбачений ст. 191 КК України, відноситься до злочинів проти власності. Однак ні з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, ні з формулювання обвинувачення за вказаною статтею КК України, не можливо встановити, кому ж належало привласнене майно (лісоматеріали, незаконно зрізана деревина), чи є воно державною чи комунальною власністю. Формулювання обвинувачення містить лише загальні посилання на норми ЛК про те, що ліси на території України становлять лісовий фонд і перебувають під охороною держави. Що ліси, які перебувають на землях державної власності, для ведення лісового господарства можуть передаватися в постійне користування. А отже не зрозуміло, кому завдано шкоду (державі чи територіальній громаді) та хто і в чиїй особі має право на її відшкодування. В обвинувальному акті зазначено, що шкоду завдано ДП «Тульчинський райагроліс». Однак в судовому засіданні прокурор уточнив, що шкоду завдано Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблагроліс».

При формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та кваліфікації їх дій за ч.5 ст. 191 КК не конкретизовано, кому із них, як службовій особі, майно було ввірене, а в кого перебувало у віданні. Також з формулювання обвинувачення кожному з них не вбачається, в якому органі вони займали посади державному чи комунальному, що має значення для можливості віднесення їх до службових осіб.

Заслуговують на увагу посилання захисника Страшка А.А. про те, що розмір спричиненої шкоди не конкретизовано в обвинувальному акті, як і не наведено порядок її розрахунку.

Так, загальний розмір матеріальної шкоди у вигляді вартості незаконно зрізаної деревини в обвинувальному акті зазначено в розмірі 154 553 88 грн. Разом з тим, при простому математичному підрахунку спричиненої шкоди у виді незаконно зрубаної лісопродукції по епізодах від 16.03.2021, 23.03.2021, 30.03.2021, в загальній сумі 13 727,88 грн. та по епізоду від 20.04.2021 в сумі 7188,88 грн. загальний розмір такої шкоди є значно меншим, ніж той, що вказаний в обвинувальному акті.

Завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів робить ілюзорними засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, а тому є неприпустимим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що слідчим та прокурором не виконані в повному обсязі вимоги ст.291 КПК України, тому складання слідчим та затвердження прокурором відповідного обвинувального акту не засновано на вимогах закону, що грубо порушує право обвинувачених на захист, а також право осіб, яким завдано матеріальної шкоди незаконними діями, на відшкодування останньої. Відтак направлений до суду обвинувальний акт не є належним та допустимим процесуальним документом, який складений відповідно до вимог кримінального процесуального закону. І це є підставою повернення обвинувального акту прокурору, а не призначення його до розгляду по суті з подальшим можливим усуненням вказаних недоліків прокурором шляхом зміни обвинувального акту, що є, зокрема, правом, а не обов`язком, прокурора.

Вказані порушення кримінального та кримінального процесуального закону є суттєвими, такими, що не можуть бути усунуті в ході судового розгляду, що унеможливлюють ухвалення судом законного та обґрунтованого судового рішення в даному кримінальному провадженні.

За таких обставин обвинувальний акт слід повернути прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання захисника Страшка Анатолія Андрійовича про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020020000000270, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2020, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 361, ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 191, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 246, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч.5 ст. 191 КК України, - повернути прокурору Вінницької обласної прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде виготовлено та проголошено 20.09.2021 об 11.30 год.

Суддя Л.А. Штифурко