Рішення № 99724798, 27.08.2021, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/793/21

Провадження №2/930/483/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27.08.2021 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області у складі:

судді Войницької Т.Є.

за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Позов мотивовано тим, що 21.02.2018 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір № 538449 про відкриття поточного (карткового) рахунку, видачу кредитної платіжної картки та її обслуговування.

Відповідно до вказаного договору позивач надав позичальнику кредит у сумі 19 800 грн. 00 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

24.04.2019 позивач звернувся до Немирівської державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців померлої ОСОБА_2 , станом на 24.04.2019 загальна сума заборгованості якої складала 12 783 грн. 87 коп.

Згідно відповіді Немирівської державної нотаріальної контори отриманої 07.02.2020, претензія зареєстрована. При зверненні спадкоємців померлої ОСОБА_2 до Немирівської державної нотаріальної контори вони були ознайомленні з претензією , сумою боргових зобов`язань та повідомленні про обов`язок звернення до АТ «Креді Агріколь Банк» для погашення боргових зобов`язань.

16.11.2020 та повторно 22.12.2020 на ім`я сина померлої ОСОБА_2 направлено вимоги до спадкоємців.

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження та витребувано з Немирівської державної нотаріальної контори спадкову справу.

Ухвалою суду від 16 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача до суду не з`явився, надав суду заяву відповідно до якої просив справу слухати в його відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідав до зали судового засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Судом встановлено, що 21.02.2018 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір № 538449 про відкриття поточного (карткового) рахунку, видачу кредитної платіжної картки та її обслуговування (а.с. 10-11).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 (а.с. 12)

24.04.2019 позивачем було направлено до Немирівської державної нотаріальної контори претензію кредитора вих. № 10451/1563 в порядку ст. 1281 ЦК України.

На вказану претензію АТ «Креді Агріколь Банк» було отримано відповідь Немирівської державної нотаріальної контори, в якій зазначено, що претензія кредитора від 24.04.2019 вих. № 10451/1563, була розглянута та зареєстрована.

19.06.2019 до Немирівської державної нотаріальної контори, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , звернувся її син ОСОБА_1 .

16.11.2020 та 22.12.2020 позивачем було направлено вимогу до спадкоємців на адресу ОСОБА_1 , щодо сплати заборгованості в розмірі 12 783,87 грн. за кредитним договором № 538449 від 21.02.2018, як спадкоємця після померлої ОСОБА_2 (а.с.16-17).

Згідно розрахунку наданого позивачем, заборгованість за договором № 538449 від 21.02.2018, укладеним між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 , станом на 01.02.2021 становить 12 783.87 грн. (а.с.9).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216, 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша-друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини перша, третя статті 1268 ЦК України).

Також статтею 1241 ЦК України встановлено право осіб на обов`язкову частку у спадщині.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦПК України).

Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентовані приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Статтею 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За змістом статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Згідно довідки Виконавчого комітету Рачківської сільської ради від 18.06.2019 № 690, яка наявна в матеріалах спадкової справи,після смерті ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , залишилося спадкове майно, станом на день відкриття спадщини із померлою ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та був зареєстрований син ОСОБА_1 .

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, спадкової маси, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором встановленого законом строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо спадкової маси на час відкриття спадщини, на підтвердження того, що саме входило до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , та вартості одержаного у спадщину майна спадкоємцями, і що вартість спадкового майна, яке прийнято спадкоємцями, є достатньою для задоволення вимог кредитора та стягнення заборгованості спадкодавця в межах вартості майна одержаного у спадщину.

Будь-яких клопотань про витребування доказів ,окрім спадкової справи, від позивача до суду не надходило.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволення, оскільки позивачем не надано належних доказів щодо наявності спадкової маси, яке б успадкував відповідач.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові судові витрати понесені по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 1218, 1241, 1281,1282ЦК України, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 141, 263-265, 268, 272, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові відмовити повністю.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст.ст. 351-356 ЦПК України.

Суддя: Т. Є. Войницька