Вирок № 99722453, 20.09.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1855/21

Провадження № 1-кп/645/361/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року м.Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань - Малій О.Л.,

за участю:

прокурора - Осадчої Л.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12020220460000542 за обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, не працюючого, який має середню освіту, одруженого, який має малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого 17.01.2021 року вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

-у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

встановив:

10.03.2020 року о 20.00 годині ОСОБА_1 знаходився на кухні в квартирі у своєї знайомої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . О 21 год. 00 хв. до квартири зайшов співмешканець ОСОБА_3 - ОСОБА_4 з яким у ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_3 вийшла з приміщення кухні. Поряд на столі ОСОБА_1 побачив мобільний телефон «Samsung», модель SM- НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 . В цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний намір спрямований за таємне викрадення мобільного телефону «Samsung», модель SM- НОМЕР_1. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення вищевказаного чужого майна, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, взяв зі столу мобільний телефон «Samsung», модель SM-НОМЕР_1, вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 6/583СЕ-20 від 19.03.2020 року ( вихідний № 19/121/6-4991-2020 від 23.03.2020 року) 2180 гривень та з місця вчинення проступку зник, розпрядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальний збиток на вищевказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину згідно обвинувального акту визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро покаявся, обставини вчиненого правопорушення, викладені у обвинувальному акті та у вироку вище, не заперечував. Пояснив, що є наркозалежною особою, ВІЧ-інфікований, з червня 2020 року перебуває на реабілітації в ГО «НОВЕ ЖИТТЯ-УКРАЇНА», проходить курс соціальної адаптації від наркотичної залежності. Після вчинення правопорушення викрадений телефон продав на ринку, отримані кошти витратив на власні потреби, шкоду потерпілій не відшкодував.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься її заява про слухання справи без її участі, не заперечувала проти порядку дослідження доказів, встановленого ч. 3 ст. 349 КПК України. Крім того, в матеріалах кримінальної справи міститься цивільний позов потерпілої про стягнення 5000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої фактом викрадення її майна.

Враховуючи, що обвинувачений не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені вище, підтвердивши свою позицію в судовому засіданні, а також те, що ним та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу вважав, що дослідження доказів на підтвердження вини обвинуваченого в судовому засіданні не є доцільним.

Таким чином, суд вважав за можливе з урахуванням положень частини 3 статті 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити докази в частині, що характеризують особу обвинуваченого, письмові докази щодо долі речових доказів та розміру судових витрат.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне відкрите викрадення чужого майна (крадіжка).

Вивченням в процесі судового розгляду даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він засуджувався 17.02.2021 року вироком Жовтневого районного суду м.Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, за злочин, вчинений ним 23.02.2020 року, тобто до вчинення кримінального проступку, за який він засуджується зазначеним вироком.

Тобто після подій кримінального проступку ОСОБА_1 ні в чому поганому помічений не був, є ВІЧ-інфікованим, з червня 2020 року перебуває на реабілітації в ГО «НОВЕ ЖИТТЯ-УКРАЇНА», проходить курс соціальної адаптації від наркотичної залежності, одружений, має малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований та офіційних джерел існування підтвердити не може, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття у вчиненому.

Статтею 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань в межах, визначених частиною 2 цієї статті. За цими ж правилами призначається покарання, якщо після ухвалення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому до ухвалення попереднього вироку. В строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачене ст. 75 КК України.

Відповідно до частини 1 цієї статті якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі № 199/1496/17, кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інше кримінальне правопорушення, за яке вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17.02.2021 року ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На теперішній час ОСОБА_8 визнається судом винуватим у вчиненні кримінального проступку, який скоєний 10.03.2020 року, тобто до засудження ОСОБА_1 вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17.02.2021 року, а тому після призначення покарання за даним вироком належить призначити покарання відповідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке на момент постановлення вироку відповідно до положень ст.12 КК України віднесене до кримінального проступку, а тому суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі.

При призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень суд приймає до уваги, що після вчинення кримінального проступку в будь-яких противоправних вчинках ОСОБА_1 помічений не був, за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17.02.2021 року він відбуває покарання з іспитовим строком за кримінальне правопорушення, вчинене ним 23.02.2020 року, тобто до вчинення проступку, активно намагається позбутися наркотичної залежності, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого, який є ВІЧ-інфікованим, проходить курс соціальної адаптації від наркотичної залежності, з червня 2020 року перебуває на реабілітації в ГО «НОВЕ ЖИТТЯ-УКРАЇНА», одружений, має малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин на підставі ч.4 ст.70, за правилами ст.72 КК України, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17.02.2021 року, без фактичного його відбуття в місцях позбавлення волі з іспитовим строком максимальною тривалістю в порядку ст.75 КК України та покладенням обов`язку відповідно до ч.1 ст.76 КК України та додаткового обов`язку, передбаченого п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому в даному кримінальному провадженні не обиралася.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фактом викрадення її майна 10.03.2020 року на суму 5000 грн. підлягає частковому задоволенню на суму 2180 грн., в зв`язку з тим, що дійсна вартість викраденого мобільного телефону «Samsung», модель SM-НОМЕР_1, на момент вчинення кримінального правопорушення встановлена згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 6/583СЕ-20 від 19.03.2020 року (вихідний № 19/121/6-4991-2020 від 23.03.2020 року) 2180 грн. В іншій частині позовні вимоги про завдання матеріальної шкоди - не доведені.

Згідно положень ст.124 КПК України на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 6/583СЕ-20 від 19.03.2020 року ( вихідний № 19/121/6-4991-2020 від 23.03.2020 року) у розмірі 471 грн. 03 коп.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді 1 ( одного ) року обмеження волі.

На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України призначити ОСОБА_1 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17.02.2021 року остаточне покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Згідно п.1, п.2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, та п.2 ч.3 ст.76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 2180 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на проведення експертизи у розмірі 471 грн. 03 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його оголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суд роз`яснює обвинуваченому, потерпілій, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий - суддя