Рішення № 99722391, 15.09.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/7442/20

Провадження № 2-а/644/16/21

15.09.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Ізмайлова І.К.,

за участю секретаря – Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу № 644/7442/20, 2-а/644/16/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського роти № 4 батальйону № 1 УПП Київської області інспектора лейтенанта поліції Никитюк Євгенія Васильовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову поліцейського роти № 4 батальйону № 1 УПП Київської області інспектора лейтенанта поліції Никитюка Є.В. серії ЕАМ №3144469 від 16.09.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що 16.09.2020 року під час керування автомобілем Mercedes-Benz GLS 450, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 81 км траси Київ-Харків М03 його було «підрізано» та зупинено автомобілем патрульної поліції, державний номерний знак НОМЕР_2 , зі створенням аварійної ситуації з вини співробітників поліції. Інспектором роти № 4 батальйону № 1 УПП Київської області лейтенантом поліції Никитюком Є.В. було винесено щодо нього постанову серії ЕАМ №3144469 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Зупинку було обґрунтовано тим, що він «нібито» користувався засобом зв`язку тримаючи його у руці, чим порушив ПДР. Крім того, співробітники поліції повідомили, що він нібито не зупинився на вимогу поліції декілька кілометрів позаду.

Вважає, що інспектором неправильно та в порушення норм законодавства здійснено та зафіксовано кваліфікацію «нібито» вчиненого адміністративного правопорушення. В постанові зазначено, що він керував транспортним засобом та під час руху користувався засобом зв`язку, тримаючи його у руці, а також не пред`явив відповідних документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене 1 ст. 126 КУпАП. Однак, на вимогу поліцейських, пред`явив їм паспорт, при цьому пояснив, що і паспорт, і посвідчення водія у нього є як у паперовому вигляді, так і в електронному вигляді в мобільному додатку ДІЯ, які негайно були надані для ознайомлення. Вважає обвинувачення відносно нього щодо керування транспортним засобом та користування під час руху засобом зв`язку, тримаючи його в руці недоведеними, оскільки не надані докази, які б підтверджували цей факт.

На його думку ч. 1 ст. 126 КУпАП не передбачено такий склад адміністративного правопорушення як заборона користування засобом зв`язку під час руху. Натомість, даний склад закріплений ч. 2 ст. 122 КУпАП - користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук.

Позивач з даною постановою не згоден, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року позов залишено без руху та наданий термін упродовж десяти днів з часу отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.11.2020 року провадження у справі було відкрито, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.12.2020 року інспектором Никитюк Є.В. подано до суду відзив на позов, згідно якого він проти позову заперечує та вказує, що 16.09.2020 року о 13 год. 05 хв. за адресою: Київська область, Баришівський район, дорога Київ-Харків М03, 81 км, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак, НОМЕР_1 , під час руху користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці та на вимогу працівника поліції відмовився пред`явити посвідчення водія, чим порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху: керування ТЗ особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на ТЗ, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, та скоїв адміністративне правопорушення, за яке частиною першою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 425 гривень. Причиною зупинки транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 450 слугувало порушення п. 2.9.д Правил дорожнього руху: водієві забороняється під час руху транспортного засобу, користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). Зазначив, що позивач не заперечував той факт, що він дійсно під час руху користувався засобами зв`язку.

Вважає, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт законності зупинки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, позивачу було неодноразово повідомлено причину зупинки відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Твердження позивача про те, що він пред`явив відповідачу посвідчення водія спростовується відео з нагрудної бодікамери поліцейського де зафіксований той факт, що відповідач неодноразово вимагав у позивача пред`явити посвідчення водія відповідної категорії на що ОСОБА_1 категорично відмовлявся.

У відповіді на відзив від 22.12.2020 року позивач зазначив, що ним було виконано свій обов`язок як водія транспортного засобу щодо наявності при собі посвідчення водія, проте не мала місце відповідна вимога працівника поліції пред`явити його. Замість неї працівником поліції було остаточно висунуто лише вимогу пред`явлення паспорту громадянина України, яка була виконана і тому вважає, що ним не було порушено жодної норми законодавства.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд вирішує адміністративну справу згідно з вимогами п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, відповідно до якої якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови від 16.09.2020 року о 13-05 год. за адресою; Київська область, Баришівський район, дорога Київ-Харків М03, 81 км, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак, НОМЕР_1 , під час руху користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці та на вимогу працівника поліції відмовився пред`явити посвідчення водія, чим порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху: керування ТЗ особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на ТЗ, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, та скоїв адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п. 2.4.а Правил дорожнього руху на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись із дотриманням вимог Правил дорожнього руху, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за дане порушення передбачена ч. 1. ст. 126 КУпАП, якою встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тож, враховуючи вищенаведені норми законодавства інспектор притягнув правопорушника до відповідальності за ознаками правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та наклав стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ст.126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.4.а Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 2 ст.16 наведеного Закону встановлено, що водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що на водія покладено обов`язок мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та пред`являти їх для перевірки на виконання розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

В той же час, виключений перелік підстав за яких поліцейський може зупинити транспортний засіб передбачено у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до п.1 якої такою підставою є порушення водієм Правил дорожнього руху.

З оскаржуваної постанови серії ЕАМ № 3144469 від 16.09.2020 року вбачається, що відсутні будь-які відомості, що транспортний засіб позивача було зупинено з підстав порушення ним вимог Правил дорожнього руху. Не надані такі відомості і суду.

З наданого відеозапису відеореєстратора нагрудних камер інспектора патрульної поліції також не встановлено наявність підстав зупинки транспортного засобу, яким керував позивач.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити в тому числі відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, було надано до суду відеозапис №20200916192520000734.

Наданий відповідачем відеозапис підпадає під визначення електронного доказу встановлене ст. 99 КАС України, отже, копія зазначеного доказу має бути засвідчена електронним цифровим підписом відповідача або має бути надана суду в оригіналі, що також передбачає наявність на ній, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.

Шляхом огляду змісту DVD-диску, судом встановлено, що на відеозапису відсутній цифровий підпис як автора так і особи, уповноваженої на виготовлення копії відеозапису.

До матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення, який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.

Отже, наданий відповідачем відеозапис не дає можливості суду прийняти його як допустимий доказ у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.

Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем п. 2.4.а Правил дорожнього руху та не надано до суду жодних доказів в підтвердження правомірності свого рішення, тому суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч. ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

В той же час, жодних доказів на підтвердження наявності обставин для зупинення транспортного засобу позивача, виключний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідачем надано не було.

Частинами 1, 2 ст. 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд критично ставиться до твердження відповідача, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП внаслідок невиконання вимог поліцейського щодо пред`явлення посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

В той же час, за відсутності встановлених ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинення транспортного засобу позивача, вимога щодо пред`явлення ним передбачених у п. 2.1 Правил дорожнього руху документів не може вважатись законною.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.09.2020 року ЕАМ №3144469 не може вважатись правомірною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 205, 241-243 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського роти № 4 батальйону № 1 УПП Київської області інспектора лейтенанта поліції Никитюк Євгенія Васильовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАМ №3144469 від 16.09.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів.

Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 20 вересня 2021 року.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідачі:

Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646;

Поліцейський роти № 4 батальйону № 1 УПП Київської області інспектор лейтенанта поліції Никитюк Євгеній Васильович, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя: