Рішення № 99722330, 15.09.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8593/21

Провадження № 2/643/4002/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Степанюк Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу спадкодавця,

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 6952 гривень 49 копійок за кредитним договором № б/н від 07 червня 2016 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 07 червня 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07 травня 2019 року. Посилався, що спадкоємцем після смерті позичальника є ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом з померлою на час відкриття спадщини, а тому, на переконання позивача, прийняла спадщину, оскільки заяв про відмову від спадщини вона не подавала. На підтвердження даних обставин позивач посилається на копії паспортів позичальника та відповідача, де зазначена адреса зареєстрованого місця проживання, як: АДРЕСА_1 . Зважаючи на таку обставину, відповідно до вимог ст. 1281 ЦК України 04.08.2020 банком була направлена претензія кредитора до Третьої Харківської державної нотаріальної контори та 13.08.2020 отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». 21.12.2020 до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно з яким позивач просив про погашення кредитної заборгованості, яку залишено без виконання. Також позивач зазначив, що зважаючи на те, що відповідач є спадкоємцем, який прийняв спадщину, не відмовився від неї, тому, виходячи з положень ст. ст. 1281, 1282 ЦК України зобов`язаний повернути Банку борг, який мала на дату своєї смерті спадкодавець ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 07 червня 2016 року, розмір якого становить 6952 гривень 49 копійок. Оскільки ОСОБА_1 добровільно не сплатила вказану вище заборгованість, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом. Виходячи з наведеного, позивач, посилаючись на вимоги ст. ст. 608, 1054, 1218, 1219, 1268 -1270, 1281, 1282, 1296 ЦК України, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 липня 2021 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, заяви про розгляд справи за участю представника позивача у разі розгляду справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін до суду від позивача не надходило, заперечень проти розгляду справи в заочному порядку позивач не подавав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, надала суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, в поданій заяві посилалася на відсутність у її матері ОСОБА_2 будь-якого майна, належного їй на праві власності на день смерті, в зв`язку з чим вона після смерті матері жодного майна не успадкувала, а тому вважала, що підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 07.06.2016 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк, та ОСОБА_2 був укладений договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав останній кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із «Пам`яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Позичальник ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується відомостями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 97700033 Відділом РАЦСу Південного Бутово Управління РАЦС Москви. Місце смерті ОСОБА_2 - м. Солнєчногірськ, Московська область, Російська Федерація.

Станом на дату смерті позичальника перед Банком за кредитним договором №б/н від 07.06.2016 заборгованість становить 6952,49 грн., яка складається з наступного: 6952,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 6952,49 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

З вимогою про повернення кредитної заборгованості банк за життя ОСОБА_2 до останньої не звертався.

04 серпня 2020 року Банком була направлена претензія до Третьої Харківської державної нотаріальної контори, на яку 13 серпня 2020 року отримана відповідь, за змістом якої, 06 серпня 2020 року нотаріальною конторою отримана претензія АТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка була зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції за № 898/01-16 та заведена спадкова справа № 208/2020 на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». Також повідомлено, що при зверненні спадкоємців до Третьої Харківської державної нотаріальної контори спадкоємцям будуть доведені вимоги АТ КБ «ПриватБанк».

21 грудня 2020 року позивачем до спадкоємців було направлено лист-претензію про погашення кредитної заборгованості, яку залишено без виконання.

Як слідує з матеріалів справи Третьою Харківською державною нотаріальною конторою спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з довідкою, отриманою Московським районним судом м. Харкова від 26 травня 2021 року з Реєстру територіальної громади міста Харкова, на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею була зареєстрована за вказаною адресою станом на 30 квітня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач, посилаючись на ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань по задоволенню вимог кредитора, звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) щодо договірних правовідносин та спадкування, а правовідносини, що виникли між банком і боржником, який помер, після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, що вирішуються в порядку положень ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту ст. ст. 526, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 та 1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеному ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Як визначено ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Згідно з принципом диспозитивності, визначеним у ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Приймаючи до уваги положення наведених норм, суд зазначає, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 померла, то відповідати перед позивачем на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Згідно з відповіддю № 920/01-16 від 06.08.2020, наданою АТ КБ «ПриватБанк» завідувачем Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори претензію кредитора АТ КБ «ПриватБанк» від 10.07.2020 за № SAMDNWFC0002679170, за якою боржником є ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано у книзі вхідної кореспонденції за № 898/01-16 та заведена спадкова справа № 208/2020.

Як убачається з отриманої Московським районним судом м. Харкова відповіді завідувача Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори № 969/01-16 від 25.06.2021, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини до Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Позивач у пред`явленій позовній заяві як на підставу для задоволення позову посилається на те, що спадкоємцем у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 . На підтвердження даної обставини позивач посилається на копії паспортів позичальника та відповідача, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання.

Що стосується того, що відповідач ОСОБА_1 станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на реєстраційному обліку за одною адресою зі спадкодавцем, то, на переконання суду, сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вона є єдиним спадкоємцем та прийняла після померлого спадщину. Крім того, як вбачається з довідки, отриманої з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 26 травня 2021 року, ОСОБА_2 на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а разом з нею були зареєстровані відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Поряд з цим суд звертає увагу, як убачається зі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті останньої зазначено: м. Солнєчногірськ Московської області, Російська Федерація.

Водночас, посилання позивача на ті обставини, що оскільки відповідач не подав заяву про відмову від прийняття спадщини, тому є таким, що прийняла спадщину та має відповідати за кредитними зобов`язаннями спадкодавця, судом відхиляються, позаяк вони є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином, позивачем не доведено факту, що саме відповідач є спадкоємцем після смерті позичальника ОСОБА_2 та не надано доказів фактичного прийняття відповідачем спадщини після смерті позичальника.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Як було зазначено вище, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги покладенням на спадкоємця обов`язку сплатити заборгованість, не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця будь-якого спадкового майна, яке б входило до складу спадкової маси після померлого на час відкриття спадщини, його переліку та вартості, що унеможливлює стягнення, оскільки, як уже зазначалось, спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Ураховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача, як спадкоємця померлої ОСОБА_2 , на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на викладене та, беручи до уваги, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача та відповідачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу спадкодавця, - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Московський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, буд. 1-Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене і підписане 20 вересня 2021 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова