Рішення № 99722116, 16.09.2021, Коломацький районний суд Харківської області

Справа № 625/139/21

Провадження № 2/625/81/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Лосєва Д.К.

при секретарі - Калюжній Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в с. Різуненкове, в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Органа опіки та піклування виконавчого комітету Коломацької селищної ради до ОСОБА_1 третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Коломацької селищної ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2021 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Коломацької селищної ради, звернувся до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що на обліку Служби у справах дітей та сім`ї Коломацької селищної ради перебуває малолітній ОСОБА_2 , як дитина, що опинилась у складних життєвих обставинах (мати дитини ухиляється від виконання батьківських обов`язків).

Сім`я ОСОБА_1 з 02.11.2020 року перебуває під соціальним супроводом служби у справах дітей та сім`ї Коломацької селищної ради, як така, що опинилась у складних життєвих обставинах, відповідачка регулярно зловживає спиртними напоями, внаслідок чого малолітня дитина неодноразово втікала з дому, під час беседі із дитиною, останній повідомив, що він не хоче проживати з матір`ю та відмовляється повертатися додому.

Враховуючи вищевикладене просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій зазначив, що заявлений позов підтримав з підстав викладених в ньому, просив суд постановити рішення, яким позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітнього сина.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з"явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву не надавала.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, пояснення щодо позову не надавала.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі„Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідачів в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Положеннями вказаної вище статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Судом встановлено, що відповідачка по справі ОСОБА_1 , є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 5).

Неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться на обліку Служби у справах дітей та сім`ї Коломацької селищної ради, як такий, що перебуває у складних життєвих обставинах (а.с. 12).

Спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Коломацької селищної ради разо з інспектором з ЮП Коломацького ВП 16 січня 2020 року та 29 жовтня 2020 року були обстежені умови проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-18)

З акту обстеження житлово-побутових умов встановлено від 16 січня 2020 року, що санітарний стан приміщення незадовільний, сукупний дохід родини складає 0 грн, у приміщенні брудно, на підлозі сміття, на столі брудний посуд. У дитини одяг не відповідає віку, зимова куртка на декілька розмірів більша, хлопчик спить на дивані, постільна білізна відсутня, подушка брудна, на столі стоять чарки та брудний посуд. У будинку пічне опалення, тепло, хлопчик схильний до крадіжок. Характеристика батьків негативна, мати дитини негативно характеризується через зловживання спиртними напоями та не приділяє належної уваги дитині. (а.с. 17).

З акту обстеження житлово-побутових умов встановлено від 29 жовтня 2020 року, що мати не заямається вихованням дитини, неналежним чином виконує батьківські обов`язки, дитині потрібно оформити документи для отримання паспорту, мати та її співмешканець безробітні, сукупних дохід родини 0 грн, у будинку не створені належні умови для проживання, в приміщенні холодно, дрова відсутні. У дитини відсутній одяг та взуття, дитини неодноразово самовільно залишає місце проживання (а.с. 18).

За інформацією Служби у справах дітей Чутівської РДА дитина ОСОБА_2 з 07.09.2020 навчається у Варварівській спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернаті Карлівського району Полтавської області (а.с. 16).

Відповідно до листа Варварівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату Карлівського раойну Полтавської області Полігрімов Олександр Олександрович є учнем 8 класу Варварівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату. Хлопчик систематично відвідує навчальний заклад, але на вихідні і світкові дні мама ніколи не забирає додому, а на канікули взагалі, треба неодноразово телефонувати, адже мати знаходиться у нетверезому стані. ОСОБА_2 завжди чистий і охайний, але останнім часом мати не купує своєму синові ні одягу ні взуття, і не піклується про нього. Мати - ОСОБА_1 не забезпечує дитину необхідним приладдям та іншими речами, всім необхідним забезпечує школа. Мати не бере участі ні у вихованні, ні в навчанні дитини, аргументує це тим, що з ним не знаходить спільної мови, також не відвідує батьківські збори (а.с. 13).

Відповідно до витягу з протоколу №1 засідання комісії з питань захисту прав дитини Коломацької селищної ради від 21 грудня 2020 року за №9 було вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на продовження навчання та цілодобове перебування її дитини ОСОБА_2 у Варварівській спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернату на 2020-2021 навчальні роки (а.с. 20).

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини Коломацької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було вирішено вважати за доцільне позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року, ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено факт того, що відповідачі створювали непридатні для життя дитини умови, постійно нехтували своїми батьківськими правами і взагалі не виконували батьківських обов`язків, не змінювали своє ставлення до батьківських обов"язків і після проведення профілактичних заходів службою у справах дітей, не приймали жодних мір щодо доведення позитивної зміни свого відношення до батьківських обов"язків, фактично самоусунившись від піклування за дитиною, суд вважає за необхідне прийняти доводи наявності підстав для позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх неповнолітньої доньки.

При цьому суд враховує інтереси перш за все дитини, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачі від виконання своїх обов"язків по вихованню дитини - ухиляються, оскільки бути батьками це не тільки знати свої права, а й виконувати обов"язки щодо дитини, виконання батьківських обов"язків - це велике терпіння та праця , судом встановлено , що батьки не робили реальних кроків до відновлення стосунків з донькою, не цікавились розвитком здібностей дитини. Складова частина виконання батьківських обов"язків це морально виховувати та підтримувати дитину, що в даному випадку відсутнє .

Суд зазначає, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина друга статті 166 СК України).

Відповідно до вимог частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно ст. 245 СК України якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладі (далі - Заклад), функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 СК України влаштування дитини до закладу охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладу, не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника.

У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять інформації стосовно доходу відповідача, суд вважає за доцільне стягнути із відповідачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку( доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, шляхом перерахування коштів на користь опікуна, прийомних батьків, державного закладу, до яких буде влаштовано дитину, починаючи з 24.05.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Керуючись ст.ст.12,13,19,81,259,264,265,268,354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку( доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, шляхом перерахування коштів на користь опікуна, прийомних батьків, державного закладу, до яких буде влаштовано дитину, починаючи з 24.05.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходівбюджету 22030106) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 20 вересня 2021 року.

Суддя: Д.К. Лосєв