Ухвала суду № 9972170, 21.07.2009, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 11а-489/2009 р. Головуючий у 1-ій інстанції - Невойт П.С.

Категорія: ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України Доповідач - Калиняк О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Танечника І.І.

суддів Калиняк О.М., Урдюк Т.М.

з участю прокурора Ковальчука Т.О.

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст. 307 КК України за апеляцією прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2009 року,

встановила:

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2009 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Львова, громадянин України, раніше не судимий, проживає у АДРЕСА_1,

засуджений за ч.1 ст. 309 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Львова, громадянин України, раніше не судимий, працює взуттєвиком у ПП „Еско", проживає у АДРЕСА_2,

засуджений за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжні заходи - підписку про невиїзд засудженим залишено без зміни до вступу вироку в законну силу.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 21 липня 2008 року близько 20 год. 15 хв. на вул. Гетьмана Мазепи у м. Львові незаконно без мети збуту придбав у ОСОБА_3 наркотичний засіб - 7, 94 грама канабісу (марихуани) і зберігав при собі до затримання його працівниками міліції близько 20 год. 30 хв.

ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 20 липня 2008 року на просп. Червоної Калини у м. Львові незаконно з метою збуту придбав у невстановленої слідством особи наркотичний засіб - 7, 94 грама канабісу (марихуани), який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, та придбаний наркотичний засіб зберігав у поштовій скриньці будинку АДРЕСА_3. 21 липня 2008 року близько 20 год. 15 хв. на вул. Гетьмана Мазепи у м. Львові ОСОБА_3 незаконно збув ОСОБА_2 7, 94 грама канабісу (марихуани).

На вирок суду помічник прокурора Сихівського р-ну м. Львова ОСОБА_4, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. Не оспорюючи вирок суду в частині доведеності фактичних обставин справи, кваліфікації дій засуджених та міри покарання, вважає судове рішення незаконним в зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Апелянт покликається на те, що суд, призначаючи покарання, на підставі ст. 75 КК України звільнив засуджених від відбування покарання з випробуванням, однак в порушення вимог ст. 334 КПК України в мотивувальній частині вироку таке рішення не мотивував і не зазначив, з врахуванням яких саме обставин він прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання засуджених без відбування покарання.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку апеляції, пояснення засуджених, які просять вирок суду залишити без зміни, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість засуджених у вчиненні злочинів за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Доведеність вини, кваліфікація дій засуджених та призначене покарання з підстав невідповідності його ступені тяжкості злочинів та особам засуджених в апеляції не оспорюється.

Доводи апеляції про істотне порушення судом першої інстанції кримінально-процесуального закону, а саме невідповідність вироку вимогам закону, колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.

За змістом ст. 75 КК України засуджений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.

Суд першої інстанції, звільнивши засуджених від відбування покарання, врахував і вказав у мотивувальній частині вироку на всі зазначені в ст. 75 КК України обставини: характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, особи винних, обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, інші обставини справи.

Саме з врахуванням цих обставин суд першої інстанції дійшов висновку, який виклав у резолютивній частині вироку, про застосування ст. 75 КК України та звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Виклад судом мотивів у такій спосіб не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, не свідчить про невідповідність вироку вимогам ст. 334 КПК України, а тому не є безумовною підставою для скасування вироку.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляції прокурора.

Вирок суду є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.

Колегія суддів вважає за необхідне змінити в порядку ст. 365 КПК України резолютивну частину вироку в частині відшкодування судових витрат.

Вироком суду судові витрати за проведення фізико-хімічної експертизи стягнуто з засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку.

Однак солідарну відповідальність несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоду. Судові витрати не є шкодою, завданою спільними діями кількох засуджених, і стягувати їх належить в певних частках з кожного із засуджених відповідно до вимог ч.2 ст. 93 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.11 постанови від 7 липня 1995 року № 11 „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат".

Отже судові витрати за проведення судової експертизи повинні бути стягнені з кожного із засуджених у відповідних частках - по 93 грн. 90 коп. (а.с.98).

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2009 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

На підставі ст. 365 КПК України резолютивну частину вироку в частині відшкодування судових витрат змінити, виклавши в такій редакції:

„Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (банк УДК у Львівській області, на р/р № 35221003000808, ЄДРПОУ 25575150, МФО 825014) 93 (дев'яносто три) грн. 90 коп. судових витрат за проведення фізико-хімічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (банк УДК у Львівській області, на р/р № 35221003000808, ЄДРПОУ 25575150, МФО 825014) 93 (дев'яносто три) грн. 90 коп. судових витрат за проведення фізико-хімічної експертизи."