Рішення № 99717259, 20.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 р. № 400/397/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2020 № 1154/0320-р; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23 листопада 2020 року № 1154/0320-р про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 20.11.2020 року.

Ухвалою від 29.01.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.260 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він відповідає критеріям для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки на день звернення позивача з заявою про призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 виповнилося 50 років 02 місяці, тому остання має право на призначення такого виду пенсії. Крім того, позивачем до було надано усі необхідні документи для підтвердження пільгового стажу, але в призначенні останнього їй було відмовлено.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні позову просив відмовити. У відзиві відповідач зазначив, що на час звернення позивача до управління його право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось, у зв`язку з відсутністю з необхідного віку, що визначений законодавством України як законна підстава для призначення пільгової пенсії позивачу за списком №2. Страховий стаж Позивача, обчислений за період з січня 1983 по листопад 2020 року становить 28 років 09 місяців 19 днів, в тому числі сатж роботи з шкідливими та важкими умовами праці зс списком №2 – 10 років 0 місяців 23 дні. На час звернення позивача з заявою про призначення пенсіх за списком №2 ОСОБА_1 виповнилось 50 років 2 місяці. Проте, до досягнення віку, встановленого абзацом першим п.2 ст.14 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. На час звернення позивача із заявою про призначення пільгової пенсії, тобто станом на 20.11.2020, вона не досягла віку в 55 років. Відтак, дії відповідача та рішення про відмову в призначенні пенсії за списком №2 є правомірними, а позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними.

У відповіді на відзив позивач вказав про те, що з доводами відповідача викладеними у відзиві не погоджується, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 01.03.2021р. суд зупинив провадження у справі № 400/380/21 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.

Ухвалою від 05.07.2021р. суд поновив провадження у справі № 400/380/21.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, з урахуванням висновків Верховного Суду викладених в рішенні від 21.04.2021р. по справі № 360/3611/20.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

20.11.2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до п «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон України № 1788).

До заяви позивачем було надано необхідні документи для розгляду питання про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління №1154/03.20-р від 23.11.2020 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, в зв`язку з недосягненням пенсійного віку визначеного п.2 ст.114 Закону №1058.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 83 Закону України № 1788, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Статтею 100 Закону № 1788 визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 2 за умови дотримання вимог п. «б» ст. 13, ст. 100 Закону № 1788.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах. Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відсутність якої передбачає застосування Порядку № 637.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що остання працювала на різних посадах, що всукупності надають право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах. Загальний стаж позиваач складає 28 років 09 місяців 19 днів, з яких стаж роботи на посадах з шкідливими та важкими умовами праці, що дають право на призначення пенсії за списком №2 становить 10 років 0 місяців 23 дні, що й не заперечується самим відповідачем. Крім того, вказане підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача (а.с. 31-39) та іншими довідками наданими позивачем до матеріалів справи.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент звернення до ГУ ПФУ у Миколаївській області мала страховий стаж з шкідливими та важкими умовами праці 10 років 0 місяців 23 дні, що дає право на призначення пільгової пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01.04.2015, було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 внесено зміни, зокрема, до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок - 50 років, та поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, визначених у цій нормі.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» -«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».

Пунктом 2 резолютивної частини рішення №№ 1-р/2020 передбачено, що стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.05.2015 №213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Таким чином, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.05.2015 №213 втратила чинність з 23.01.2020.

Суд зазначає, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області 20.11.2020р., тобто вже після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили.

Станом на дату звернення до органів Пенсійного фонду позивач досягла 50 років 2 місяці, а відповідно до матеріалів вбачається, що загальний стаж складає 28 років 09 місяців 19 днів із них за Списком №2 - 10 років 0 місяців 23 дні.

Таким чином, відповідачем підтверджено наявність достатнього загального стажу роботи та стажу роботи за Списком №2 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Оскільки єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку, то суд, з урахуванням наведених норм права, вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначення відповідної пенсії.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій під час відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що позивач звернулась за призначенням пенсії з дотриманням зазначеної норми, пенсія за віком на пільгових умовах має бути призначена позивачу з 20.11.2020 року.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23 листопада 2020 року № 1154/0320-р про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 20.11.2020 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений квитанцією від 18.01.2021р. №27.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов