Ухвала суду № 99717156, 15.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2542/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

15 вересня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гулій М.Р.,

за участі:

позивача – не з`явився

представника відповідача – Мірошніченка О.В., згідно наказу,

представника третьої особи - Устенка Г.В., згідно наказу

розглянувши в підготовчому засіданні в м. Львові клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини А1815, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, про визнання протиправними та скасування частин актів службового розслідування та наказів,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А1815 з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати п. 2 резолютивної частини акту службового розслідування затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини А1815 31.03.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати п. 2 резолютивної частини наказу командира військової частини А1815 Про результати проведення додаткового службового розслідування з метою встановлення причин та умов завищених обсягів надання послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині А1815 від 31.03.2018 року №338;

- визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 1 резолютивної частини акту службового розслідування затвердженого командиром військової частини А1815 30.07.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 1 резолютивної частини наказу командира військової частини А1815 «Про результати службового розслідування» від 05.08.2019 року №640.

В обґрунтування позовних зазначив, що в період з березня 2015 року по жовтень 2017 року проходив службу у військовій частині А1815 (до липня 2017 року польова пошта В1688). З жовтня 2017 року є курсантом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2018 у справі №825/1428/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано абзац 4 висновків наказу командира військової частини А1815 «Про результати службового розслідування по факту завищених обсягів наданих послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині» від 15.12.2017№859. На виконання вищезазначеного рішення суду командиром військової частини А1815 видано наказ «Про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №825/1428/18» від 26.07.2018 №834, яким скасовано абзац 4 висновків наказу командира військової частини А1815 «Про результати службового розслідування по факту завищених обсягів наданих послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині» від 15.12.2017. Національною академією наказ начальника Національної академії від 11.01.2018 №10 скасовано та повернуто кошти, стягнуті на його виконання. Однак, в подальшому, у військовій частині А1815 проведено щодо позивача ще два службові розслідування за підсумками того ж аудиту продовольчої служби військової частини А1815 за період з 06.05.2015 по 18.09.2017:

- у 2018 році – акт службового розслідування від 31.03.2018 і прийнятий на його підставі наказ командира військової частини А1815 від 31.03.2018 №338 «Про результати проведення додаткового службового розслідування з метою встановлення причин та умов завищених обсягів надання послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині А1815»;

- у 2019 році - акт службового розслідування від 30.07.2019 прийнятий на його підставі наказ командира військової частини А 1815 від 30.07.2019 №640 «Про результати службового розслідування».

В подальшому, на підставі вищезазначених наказів військової частини А 1815, позивача наказами начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 25.04.2018 №296-ОД та від 02.11.2019 №732-ОД притягнуто до матеріальної відповідальності та розпочато щомісячне утримання грошових коштів.

Позивач вважає акт службового розслідування від 31.03.2018 та наказ командира військової частини А1815 «Про результати проведення додаткового службового розслідування з метою встановлення причин та умов завищених обсягів надання послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині А1815» від 31.03.2018 №338, акт службового розслідування від 30.07.2019 та наказ командира військової частини А 1815 «Про результати службового розслідування» від 05.08.2019 №640 в частині притягнення його до матеріальної відповідальності безпідставними, необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасування.

В частині строків звернення до суду з даним позовом позивач зазначає, що з матеріалами службового розслідування (актом службового розслідування від 31.03.2018, наказом №338, актом службового розслідування від 30.07.2019, наказом №640) не ознайомлювався, що й підтверджується і самими матеріалами службового розслідування.

Про факт проведення щодо позивача повторних службових розслідувань за наслідками аудиту продовольчої служби військової частини А1815 за період з 06.05.2015 по 18.08.2017 йому стало відомо випадково в грудні 2020 року під час особистого спілкування телефоном з посадовими особами стройової частини військової частини А1815, які на прохання позивача і надіслали фотокопії матеріалів службових розслідувань. Зі змістом наказів начальника Національної академії від 25.04.2018 №296-ОД та від 02.11.2019 №732-ОД позивача ознайомлено на його теж лише у грудні 2020 року, що підтверджується відповідними відмітками в аркушах доведення вказаних наказів, проте у наданні копії таких позивачу було відмовлено. Позивач вважає, що строк звернення до суду з даним адміністративним позовом не пропущено.

Ухвалою судді від 02.03.2021 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 23.03.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Ухвалою суду від 09.06.2021 задоволено клопотання представника відповідача військової частини А1815 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 17.06.2021 витребувано докази у справі.

07.05.2021 від відповідача військової частини А1815 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32466).

12.07.2021 від третьої особи Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного надійшов відзив на позовну заяву (вх. №49568).

12.07.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №49701). Зазначає, що згідно з аркушем доведення наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 25.04.2018 №296-ОД, даний наказ доведено до позивача, однак в аркуші не зазначено дати доведення. Крім того, згідно з аркушем доведення наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 02.11.2019 №732-ОД даний наказ було доведено до позивача нібито 02.11.2019, проте зазначає, що підпис в аркуші доведення не належить позивачу. Також вказує, що підписи, проставлені напроти прізвища, як вказує позивач, в обох аркушах доведення різняться. Як вже було зазначено в позовній заяві, зі змістом наказів начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 25.04.2018 №296-ОД та від 02.11.2010 №732-ОД було ознайомлено на прохання позивача лише у грудні 2020. В аркуші доведення наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 25.04.2018№296-ОД позивач розписався особисто, оскільки в ньому навпроти його прізвища підпис був відсутній, а в аркуші доведення наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного від 02.11.2019 №732-ОД, зважаючи на наявність навпроти власного прізвища підпису, позивачем написано «доведено». Позивач вказує, що підпис в аркуші доведення наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 02.11.2019 №732-ОД може належати заступнику начальника курсу з морально-психологічного забезпечення навчального курсу факультету бойового застосування військ старшому лейтенанту ОСОБА_2 або заступнику начальника факультету з морально-психологічного забезпечення факультету бойового застосування військ підполковнику ОСОБА_3 , на яких за посадою покладено роботу з особовим складом бойового застосування військ. Відтак, позивач вважає, що позов ним подано до суду в межах строку, встановленого ст. 122 КАС України.

Позивач у зв`язку із закінченням навчання в Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного та переведення до нового місця служби, просив розглядати справу без його участі.

06.09.2021 від відповідача військової частини А1815 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування даної заяви зазначає, що позивач дізнався про можливе порушення своїх прав 25.04.2018 та 02.11.2019, коли йому було доведено під підпис оскаржувані накази, що підтверджено аркушами доведення. Разом з тим, позовна заява датована 25.02.2021, що свідчить про пропуск місячного строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні 15.09.2021 поставлено на обговорення питання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущеним строком.

Позивач в судове засідання не прибув, неодноразово звертався до суду з клопотаннями про розгляд справи за його відсутності. Крім того, у наданих поясненнях від 12.07.2021 також просив проводити розгляд справи без його участі.

Представника відповідача в підготовчому засіданні підтримав подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представника третьої особи в підготовчому засіданні підтримав клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи та надавши їм правову оцінку, дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.

В даному ж випадку, предметом даного позову є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування п. 2 резолютивної частини акту службового розслідування затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини А1815 31.03.2018 року; п. 2 резолютивної частини наказу командира військової частини А1815 Про результати проведення додаткового службового розслідування з метою встановлення причин та умов завищених обсягів надання послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині А1815 від 31.03.2018 року №338; абз. 3 пункту 1 резолютивної частини акту службового розслідування затвердженого командиром військової частини А1815 30.07.2019 року; абз. 3 пункту 1 резолютивної частини наказу командира військової частини А1815 «Про результати службового розслідування» від 05.08.2019 року №640.

За наведеним у п. 17 ч. 1 ст. 17 КАС України визначенням, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 25.02.2021.

Позивач в позовній заяві вказує, що з оскаржуваними актами службового розслідування, оскаржуваними наказами командира військової частини А 1815 не був ознайомлений. Про них йому стало відомо випадково в грудні 2020 року під час особистого спілкування телефоном з посадовими особами стройової частини військової частини А1815, які на його прохання надіслали фотокопії матеріалів службових розслідувань.

Водночас, як зазначає відповідач у відзиві, оскаржуваними наказами командира військової частини А1815 позивача не було притягнуто до матеріальної відповідальності, а лише направлено копії матеріалів службового розслідування та наказу про результати службового розслідування до нового місця служби позивача – Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного для прийняття рішення щодо притягнення до матеріальної відповідальності.

Також позивач стверджує, що зі змістом наказів начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №25.04.2018 №296-ОД та від 02.11.2019 №732-ОД його було ознайомлено на його ж прохання лише у грудні 2020 року.

Згідно долучених третьою особою на виконання вимог ухвали про витребування доказів, зокрема згідно аркушу доведення наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного «Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності курсанта факультету бойового застосування військ молодшого сержанта ОСОБА_1 » від 25.04.2018 №296-ОД, встановлено, що на даному аркуші міститься підпис позивача (без зазначення дати). Окрім цього, згідно долученого аркушу доведення наказу начальника Національної академії сухопутних військ «Про притягнення до обмеженої відповідальності курсанта факультету бойового застосування військ старшого сержанта ОСОБА_1 » від 02.11.2019 №732-ОД підтверджено, що з даним наказом позивач ознайомлений 02.11.2019, там міститься його підпис та проставлено ним власноруч «доведено».

Окрім того, як зазначає сам позивач в позовній заяві «наказами начальника Національної академії від 25.04.2018 №296-ОД та від 02.11.2019 №732-ОД мене притягнуто до матеріальної відповідальності та розпочато щомісячне утримання грошових коштів» (а.с. 3).

Відтак, як свідчать матеріали справи, про порушення своїх прав, а саме про розпочате стягнення за оскаржуваними наказами, позивач дізнався набагато раніше, аніж в грудні 2020 року.

Так, з витягу картки особового рахунку позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 судом встановлено, що у грудні у 2018 року (згідно графи «недостача») з грошового забезпечення позивача стягнуто кошти у сумі 5087,50 грн. Як зазначив в судовому засіданні представник третьої особи, таке стягнення відбулося на виконання наказу від 25.04.2018 №296-ОД.

Крім того, згідно витягів з карток особового рахунку позивача за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 судом встановлено, що у листопаді та грудні 2019 (згідно граф «недостача») з грошового забезпечення позивача стягнуто по 2426,21 грн. , у січні 2020 - 2735,98 грн. Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що таке стягнення відбулося на виконання наказу 02.11.2019 №732-ОД.

Отже, обізнаність позивача щодо отримання щомісячного грошового забезпечення у значно меншому розмірі свідчить про те, що позивач мав об`єктивну можливість дізнатись про причини такого зменшення та, відповідно, існування оскаржуваних наказів та притягнення його до обмеженої матеріальної відповідальності ще щонайпізніше в лютому 2020 року.

Згідно п. 8 Порядку грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Таким чином, з урахуванням п. 8 наведеного Порядку, ОСОБА_1 повинен був дізнатись про утримання з нього коштів найпізніше в останній день лютого 2020 року.

Суд зазначає, що обрання пасивної поведінки позивачем не може слугувати поважністю причин пропуску строку звернення до суду.

Щодо твердження позивача про те, що підписи, проставлені навпроти його прізвища в обох аркушах доведення, різняться, то слід зазначити таке.

Суд критично ставиться до таких тверджень позивача, зважаючи на те, що підписи, проставлені на позовній заяві та інших процесуальних документах, поданих особисто позивачем, також різняться між собою.

Тому факт різних підписів не може однозначно стверджувати про їх підробку на оскаржуваних наказах.

Суд звертає увагу на те, що за змістом абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Момент обрахування строку на звернення до суду пов`язаний з моментом, коли особа повинна була дізнатись про порушення свого права або законного інтересу.

Тобто, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Варто зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Водночас, порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх справ.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №800/30/17 (9901/328/18) провадження №11-401заі20 зазначила що «законодавче обмеження строків звернення до суду насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Процесуальний закон не дає визначення терміна «поважні причини». Між тим у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі № 6-26370кс04 зазначено таке: «поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим».

Як вказує практика Верховного Суду, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Суд зауважує, що юридична відповідальність, як наслідок несвоєчасної реалізації прав, може також стосуватися і певних процесуальних обмежень, в тому числі обмежень щодо права особи у зверненні до суду у випадках, визначених законом.

Позивачем не зазначається та з матеріалів справи не встановлено обставин, які б заважали позивачу та могли бути об`єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у встановлений законодавством строк.

Доказів того, що позивач ознайомився зі змістом наказів від 25.04.2018 №296-ОД та 02.11.2019 №732-ОД лише в грудні 2020 року суду не надано.

Водночас, позивачу було значно зменшено грошове забезпечення на грудень 2018 року, листопад 2019 року - січень 2020 року, що в будь-якому разу не могло пройти поза його увагою.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції може залишити позовну заяву без розгляду і в тому випадку, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

Таким чином, вирішення питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом при відкритті провадження у справі не перешкоджає суду, у разі з`ясування обґрунтованих обставин, залишити позовну заяву без розгляду.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав

У рішенні «Мігараль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосованими

Європейський суд прав людини у своїх рішеннях зазначає, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосованими (рішення у справі «Перез де Рада Кавалінес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції кожна держава - учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, враховуючи пропуск строку звернення позивача до суду з цим позовом та відсутність обґрунтованих доказів для визнання причин пропуску строку поважними, водночас, наявність належного обґрунтування клопотання про залишення позову без розгляду, а також для сприяння стабільності діяльності відповідача щодо виконання своїх функцій, недопущення наявності умов, які б приводили до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у даних відносинах, суд вважає, що слід застосувати процесуальні наслідки, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, та залишити позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А1815, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, про визнання протиправним та скасування частин актів службового розслідування та наказів без розгляду.

Керуючись ст. 122, 123, 240, 241-246, 248, 256, 294, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив :

клопотання військової частини А1815 про залишення позову без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А1815, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, про визнання протиправним та скасування частин актів службового розслідування та наказів залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали складений 20.09.2021.

Суддя Потабенко В.А.