Ухвала суду № 99717154, 17.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9410/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 вересня 2021 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Потабенко В.А., при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного оперативно територіального об`єднання національної гвардії України, Іміджево-Видавничого центру Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 4114 Західного оперативно територіального об`єднання національної гвардії України, Іміджево – Видавничого центру Національної гвардії України, з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 4114 Західного оперативно - територіального об`єднання національної гвардії України та Іміджево-видавничого центру Національної Гвардії України щодо непроведения розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (06.03.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 49891,53 грн.

- зобов`язати військову частину 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України та Іміджево-видавничий центр Національної Гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 49891,53 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2021 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 05.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву 25.08.2021 (вх. №61138), в якому відповідач зазначає, що продовольче, речове та інше майно позивач отримував у військовій частині 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України, відповідно до наказу командувача національної гвардії.

Від відповідача військової частини 4114 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву 10.08.2021 (вх. №58209) та клопотання про залишення позову без розгляду зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.

Суд зауважує, що спірні правовідносини в даній адміністративній справі виникли у зв`язку з невиплатою позивачу у день звільнення з військової служби компенсації вартості за не отримане речове майно в сумі 48891,53 грн.

Статтею 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України (абзац другий пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII).

Як визначено пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» (далі - Порядок №178).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

З наведеного слідує, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, в тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі.

Речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними служби. Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.02.2020 у справі №802/1677/16-а, грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби, не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою).

Відповідно до актуальної правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 26.05.2021 року у справі №380/5093/20, виходячи з правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду у спорах такої категорії є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Така ж позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 24.06. 2021 у справі №380/6442/20, у якій зокрема, наголошено, що строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у ст. 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 122 КАС України.

Тобто, у цій категорії справ, законодавець визнав, що строк в один місяць є достатнім для звернення до суду за захистом свої прав, якщо особа вважає, що під час її прийняття на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, порушено її права, свободи чи законні інтереси.

Водночас, з інформації із системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 06.11.2020 позивач уже звертався з аналогічним позовом до Львівського окружного адміністративного суду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України щодо проведення розрахунку при звільненні - невиплату позивачу у день виключення із списків частини ( 06.03.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 49891,53 грн.; визнати протиправним перерахунок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, здійснений військовою частиною 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України щодо позивача згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 04.05.2020 №173.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 позов ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України, Іміджево-Видавничого центру Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.03 2021 – без змін.

Отже, позивачу, як мінімум про порушення своїх прав було відомо ще при зверненні вперше до суду, а саме - 06.11.2020.

Разом з тим, позивач знову звернувся до суду з позовом 10.06.2021, тобто поза межами встановленого законом місячного строку звернення до суду у відповідності до ч. 5 ст. 122 КАС України.

Крім того, позивач вказує на те, що 21.04.2021 ним подана заява про виплату компенсації за речове майно, однак відповідач листом від 11.05.2021 № 50/14/33-Д-645 відмовив у задоволенні такої. Наведене лише вкотре підтверджує ту обставину, що позивач на момент звільнення з військової служби був обізнаний і знав про наявність у нього права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому міг реалізувати своє право на звернення до суду з позовом у місячний строк, визначений ст. 122 КАС України.

Позивач мав реальну можливість дізнатися про стан своїх прав ще при виключенні зі списків особового складу (06.03.2019), адже у день звільнення із ним проводиться повний розрахунок.

Натомість, до суду з цим позовом звернувся лише 10.06.2021.

До того ж, звертаючись із заявою до відповідачів позивач вже знав про існування бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки звертався з аналогічним позовом до відповідачів.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З огляду на викладене, позивачу слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.

Зазначені вище недоліки свідчать про невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам, встановленим ст. 160 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на те, що зміст наведених положень передбачає право особи надати обґрунтоване клопотання про поновлення строків звернення до суду, позовну заяву слід залишити без руху із наданням часу для реалізації даного права.

Керуючись ст. 122, 123, 171, 241-246, 248, 256, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного оперативно територіального об`єднання національної гвардії України, Іміджево-Видавничого центру Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Позивачу встановити десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії вказаної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, суд продовжує розгляд справи. У разі, якщо позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліків позовної заяви, позовна заява залишається без розгляду відповідно до приписів ч. 15 ст. 171 КАС України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Потабенко В.А.