Рішення № 99716657, 20.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року справа №320/2518/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великодимерської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Великодимерської сільської ради Броварського району Київської області, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Великодимерської селищної ради протиправною, щодо порушення розгляду клопотання ОСОБА_1 в порядку статті 118 Земельного кодексу України «Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності» від 19.11.2020 р., що полягає у порушенні положень частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Великодимерську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 в порядку статті 118 Земельного кодексу України «Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності» від 19.11.2020 р. і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Позов обґрунтовано тим, що 19 листопада 2020 року адвокатське об`єднання «Казачук та партнери» в інтересах ОСОБА_1 звернулось до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області із клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України «Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності».

01 грудня 2020 року листом № 2504/03-07 Відповідач надав відповідь на клопотання від 19.11.2020 року, в якому повідомив, що в даний час на території Великодимерської селищної ради проводяться роботи з інвентаризації земель Великодимерської об`єднаної територіальної громади. В листі основною підставою відмови є невизначений правовий статус земельної ділянки, вказаної в графічних матеріалах.

Позивач вважає, що відповідачем не вказано жодних посилань на невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що є єдиною законною підставою для відмови, спірна відмова відповідача не містить. Тобто спірна відмова не містить ключового, необхідного та єдино достатнього обґрунтування, що не відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Також, позивач вважає, що відповідач передчасно без вивчення всіх підстав, які давали б право для його прийняття, та без дотримання земельного законодавства України проявив протиправну бездіяльність, чим порушив положення частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме, не розглянув клопотання позивача у законодавчо встановлений місячний строк, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні та вимагав додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.

Ухвалою суду від 15.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву. Однак відповідач до суду відзив проти позову не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно частини 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, Що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

09 жовтня 2020 року між адвокатським об`єднанням «Казанук та партнери» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 09-10/20- 1-ЗД-1/20.

19 листопада 2020 року адвокатське об`єднання «Казачук та партнери» в інтересах ОСОБА_1 звернулось до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області із клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України «Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності», яким просили:

1. Забезпечити реалізацію визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в межах та/або поза межами с. Підлісся, Броварського району, Київської області (згідно графічних матеріалів доданих до клопотання): для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром - 1,9192 гектара;

2. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах та/або поза межами с. Підлісся, Броварського району, Київської області (картографічні матеріали якої долучено до даного клопотання): для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром -1,9192 гектара;

3. Розглянути вищенаведені питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об`єктивного та обгрунтованого рішення.

4. Повідомити у встановленому законом порядку і строки про прийняте рішення, шляхом направлення належним чином посвідченої копії рішення сесії ради.

Всі необхідні документи відповідно до положень Земельного кодексу України були додані до клопотання, зокрема: копія паспорту громадянина України, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

01 грудня 2020 року листом № 2504/03-07 Відповідач надав відповідь на клопотання від 19.11.2020 року, в якому повідомив, що в даний час на території Великодимерської селищної ради проводяться роботи з інвентаризації земель Великодимерської об`єднаної територіальної громади. В листі основною підставою відмови є невизначений правовий статус земельної ділянки, вказаної в графічних матеріалах.

Всупереч наведеному, відповідачем не вказано жодних посилань на невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що є єдиною законною підставою для відмови, спірна відмова відповідача не містить. Тобто спірна відмова не містить ключового, необхідного та єдино достатнього обґрунтування, що не відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Водночас, частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні здійснюється окрім іншого на принципі колегіальності. Колегіальність - принцип управління, при якому керівництво здійснюється не одноособово, а групою осіб, що мають рівні права й обов`язки у розв`язанні питань, віднесених до їхньої компетенції. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 року N 333-р і від 22 вересня 2016 року N 688-р передбачається розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, у тому числі за межами населених пунктів.

Слід наголосити, що відповідач під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства комунальної власності повинно приймати рішення на принципі колегіальності.

Враховуючи вищевикладене. за результатами розгляду клопотання. Відповідач, ігноруючи принцип колегіальності, не виніс на сесію Великодимерської селищної ради, без голосування депутатів Великодимерськоїселищної ради, надав необгрунтовану відмову простим листом.

Фактично відповідач не розглянув по суті звернення позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 1,9192 га для ведення особистого селянського господарства в межах та/або поза межами с. Підлісся, Броварського району, Київської області, а лише надав відповідь щодо висловлення своєї позиції на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Щодо надання чи ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач, відповідно до норм земельного законодавства, відповіді так і не надав.

Суд звертає увагу, що така підстава відмови у наданні дозволу не міститься в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Зокрема, у ч. 6 ст. 118 ЗК України встановлюється, що Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач передчасно без вивчення всіх підстав, які давали б право для його прийняття, та без дотримання земельного законодавства України проявив протиправну бездіяльність, чим порушив положення частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме, не розглянув клопотання позивача у законодавчо встановлений місячний строк, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні та вимагав додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.

Як передбачено частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частини 1, 2 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Зокрема пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у науковому висновку члена Науково-консультаційної ради при Верховному Суді України Доктора юридичних наук, професора Гетьманцева Д.О. щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована у подібних правовідносинах, у справі за позовом ОСОБА_2 до департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними, враховуючи законодавчо передбачувану гарантію відшкодування витрат на правову допомогу, особа, яка звертається до адміністративного суду за захистом свого порушеного права, при вирішені справи на її користь може правомірно очікувати на задоволення свого законного інтересу щодо отримання компенсації витрат, здійснених нею на правову допомогу у такій судовій справі, у тому числі стосовно складання адвокатом, іншим фахівцем у галузі права відповідних процесуальних документів. У протилежному випадку, наявна процесуальна норма стосовно можливості відшкодування витрат, здійсненних на правову допомогу, була б декларативною, що своєю чергою суперечило б концепції правової визначеності як одному з аспектів принципу верховенства права.

Відтак, при ухваленні рішення в справі суд може зобов`язати іншу сторону відшкодувати стороні, на користь якої таке рішення ухвалено, витрати на правову допомогу (у тому числі пов`язану із складанням необхідних процесуальних документів) за умов, що сплату останніх документально підтверджено належним чином; їх сума не перевищує граничного розміру компенсації, встановленого Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-УІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-УІ), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частина перша 1 статті 1 Закону № 5076-УІ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша статті 1 Закону № 5076-УІ).

Статтею 19 Закону № 5076-УІ визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

11 лютого 2020 року до Договору № 09-10/20-1-ЗД-1/20 про надання правової допомоги від 09 жовтня 2020 року була підписана Додаткова угода № 1, відповідно до якої ОСОБА_1 та адвокат домовились, що адвокат на виконання умов основного Договору про надання правової допомоги № 09-10/20-1-ЗД-1/20 від 09 жовтня 2020 року, зобов`язується надати Позивачу правову (правничу) допомогу у оскарженні протиправної бездіяльності Великодимерської селищної ради, що полягає у порушенні положень частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України та зобов`язати Великодимерську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 в порядку статті 118 Земельного кодексу України «Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності» від 19.11.2020 р.

Також Позивач та адвокат за цією Додатковою угодою домовились, що вартість години роботи адвоката, кандидата юридичних наук (Диплом ДК № 030421) загальний розмір вартості послуг (гонорар) адвоката за даною додатковою угодою становить: 5000,00 грн., враховуючи наступний розрахунок:

Загальний розмір вартості послуг (гонорар) Адвоката за даною додатковою угодою становить: 5000,00 грн.

Відповідно пунктів 4, 5 згаданої Додаткової угоди додатково до гонорару Позивач за повідомленням адвоката оплачує останньому додаткові витрати необхідні для виконання послуг (судовий збір, вартість проведення експертиз та оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати, переїзд до місця розгляду справи тощо).

Оплата послуг Адвоката здійснюється впродовж 14 днів з моменту підписання даної додаткової угоди на гт/р НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ банку 14360570, код банку 380269), ЄДРПОУ 43253122.

23 лютого 2021 року на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 09-10/20-1-ЗД-1/20 від 09 жовтня 2020 року та Додаткової угоди № 1 від 01 лютого 2021 року, адвокат надав Позивачу правову допомогу у оскарженні протиправної бездіяльності Великодимерської селищної ради, що полягає у порушенні положень частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України та зобов`язати Великодимерську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 в порядку статті 118 Земельного кодексу України «Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності» від 19.11.2020 р.

23 лютого 2020 року на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 09-10/20-1-ЗД-1/20 від 09 жовтня 2020 року та Додаткової угоди № 1 від 11 лютого 2021 року Позивачем було сплачено на п/р НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ банку 14360570, код банку 300711), ЄДРПОУ 43253122 суму в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) - копія квитанції № 0.0.2028061510.1.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, сплачений позивачем судовий збір - 908 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу - 5000,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Великодимерської селищної ради щодо порушення розгляду клопотання ОСОБА_1 в порядку статті 118 Земельного кодексу України «Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності» від 19.11.2020 р., що полягає у порушенні положень частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Великодимерську селищну раду (код ЄДРПОУ 41794559) розглянути в порядку статті 118 Земельного кодексу України клопотання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) «Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності» від 19.11.2020 р. і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великодимерської селищної ради (код ЄДРПОУ 41794559) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великодимерської селищної ради (код ЄДРПОУ 41794559) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.