Рішення № 99715229, 20.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року Справа № 160/11137/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

07.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110150/2021/000022/1 від 25.01.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 02.08.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.06.2019 року між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНИЧЕ» та компанією «T.S.T. Dis lis Lid. Sti.» (Турція) укладено контракт №03-06-2019, відповідно до умов якого продавець виробляє та продає, а покупець купує на умовах цього контракту матеріали, в кількості, комплекті, асортименті та по цінах, вказаним в специфікаціях до цього контракту. З метою митного оформлення товару, позивач 25.01.2021 року подав відповідачу електронну митну декларацію №UA110150/2021/000858 разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 декларації. Проте, відповідачем було прийнято оспорюване рішення з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. Позивач не погоджується із прийнятим рішенням та вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідач не надав жодних аргументів та доказів того, що задекларований товар суперечить вимогам митного законодавства.

16.08.2021 року представником позивача подано письмову відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

30.07.2021 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA110150/2021/000858 від 25.01.2021 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також, під час здійснення Дніпровською митницею ДМС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме: не надано документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість; на надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваної партії товару; відсутні відомості щодо вартості та/або включення вартості витрат на навантаження у наданому рахунку-фактурі від 20.01.2021 року №7; зазначену декларантом при розрахунку додаткову складову митної вартості товару - навантаження у розмірі 2000,00 грн. не підтверджено документально; при розрахунку митної вартості декларантом не врахована плата експедитору, яка є складовою загальних транспортних витрат та виділена у рахунку-фактурі від 20.01.2021 року №7 - 1410 грн. Отже, вищевказані розбіжності у документах, поданих позивачем разом з митною декларацією, які підтверджували вартість страхування товарів, як складової частини митної вартості товарів, виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення вартості страхування як складової частини заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» зареєстровано 26.03.2013року, основний вид економічної діяльності – оптова торгівля текстильними товарами.

Так, 03.06.2019 року між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНИЧЕ» (покупець) та компанією «T.S.T. Dis lis Lid. Sti.» (Турція) (продавець) було укладено контракт №03-06-2019 року.

Відповідно до п. 1.1 контракту продавець виробляє та продає, а покупець купує на умовах цього контракту матеріали, в кількості, комплекті, асортименті та по цінах, вказаним в специфікаціях до цього контракту.

Пунктом 3.3. контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем продавцю шляхом банківського переказу. Умови оплати погоджуються сторонами в специфікаціях. У Специфікації №5 від 17.11.2020 року сторони погодили умову оплати -100% оплата перед відвантаженням товару вартістю – 61 935,00 долларів США. Згідно даних ЦМР №435958 товар було відвантажено 18.01.2021 року.

Поставка товару здійснена на умовах EXW – BURSA, згідно Інкотермс 2010.

На виконання умов контракту покупець у повному обсязі сплатив вартість товару у розмірі 61 935 доларів США згідно свіфта №142 від 25.11.2020 року та свіфта №156 від 12.01.2021 року.

З метою митного оформлення ввезеного товару, ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» 25.01.2021 року подано митну декларацію №UA110150/2021/000858, відповідно до якої до ввезення задекларовано наступний товар:

- товар №1 – пневматичні циліндри лінійної дії – газові пружини (газліфти): 360*145/250N D21 d10 Hole 8mm Gas spri ngs – 500 шт, 360*145/350N D21 d10 Hole 8mm Gas spri ngs – 10000 шт., 360*145/450N D21 d10 Hole 8mm Gas spri ngs – 5000 шт., 360*145/750N D21 d10 Hole 8mm Gas spri ngs – 5000 шт.;

- товар №2 – меблева фурнітура з недорогоцінних (чорних) металів: механізм: арт. TST 4014- 3600 пар, механізм арт. TST 4017 – 500 пар.

Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: контракт №03-06-2019 від 03.06.2019 року, проформа-інвойс 17112020 від 17.11.2020 року, переклад проформи-інвойса 17112020 від 17.11.2020року, комерційний інвойс DTL2021000000037 від 18.01.2021 року, переклад комерційного інвойсу DTL2020000000037 від 18.01.2021 року, світ №142 від 25.11.2020 року, свіфт №156 від 12.01.2021 року, пакувальний лист б/н від 18.01.2021 року, переклад пакувального листа б/н від 18.01.2021 року, Специфікація №5 від 17.11.2020 року, комерційна пропозиція від 03.11.2020 року, ЦМР №А435959 від 18.01.2021 року, довідка про транспортні витрати від 19.11.2020 року, довідка про транспортні витрати від 19.11.2020 року з уточненнями, заявка на перевезення №13/01 від 12.01.2021 року, доповнення №1 до заявки на перевезення №13/01 від 12.01.2021 року, рахунок №7 від 20.01.2021 року, рахунок №7 від 20.01.2021 року з уточненнями, договір про перевезення 13/01 від 12.01.2021 року, договір про перевезення 15/01 від 12.01.2021 року, договір про надання послуг митного брокера №29 від 02.07.2020 року від 02.07.2020 року, Сертифікат про походження товару D0256832 від 18.01.2021 року, митна декларація країни відправлення 21160100ЕХ004289 від 18.01.2021 року.

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Дніпровською митницею Держмитслужби встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до п.2.2 контракту від 03.06.2019 року №03-06-2019, якість товару має відповідати умовам контракту та стандартам країни виробника. Пунктами 2.3, 3.5 передбачено надання сертифікату якості.

При цьому, документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, до митного контролю не надано.

2) згідно Специфікації №5 від 17.11.2020 року визначено умови оплати: 100% передоплата перед відвантаженням.

Проте, банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваної партії товару не надано.

3) згідно товаросупровідних документів поставка товару здійснюється на умовах поставки EXW Bursa (Туреччина).

Інкотермс-2010 на умовах поставки EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці.

4) відповідно до наданого рахунку від 20.01.2021 року №7 визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: транспортні послуги по маршруту Бурса – Чорноморськ – 50 000,00 грн., транспортні послуги по маршруту Чорноморськ – Дніпро – 19 072,00 грн., експедиційні послуги – 1 410,00 грн.

Проте, відомості щодо вартості та/або включення вартості витрат на навантаження у наданому рахунку-фактурі від 20.01.2021 року №7 - відсутні.

Відповідно до наданої довідки про транспортні витрати №13/01 від 19.01.2021 року визначено витрати: по маршруту Бурса – Чорноморсък – 50 000,00 грн., п/п «Чорноморськ» (Україна) - Дніпро (Україна) складають – 19 072,00 грн., експедиційні послуги по маршруту: Бурса (Туреччина) - п/п «Чорноморськ» (Україна) складають - 1 000,00 грн., експедиційні послуги по маршруту: п/п «Чорноморськ» (Україна) - Дніпро (Україна) складають - 410,00 грн.

При цьому, зазначену декларантом при розрахунку додаткову складову митної вартості товару - навантаження у розмірі 2000,00 грн. не підтверджено документально та неможливо перевірити у відповідності до положень статті 54 МКУ.

5) згідно заявки від 12.01.2021 року №13/01 визначено суму фрахту та строки оплати - 2400дол + 100дол компенсації митного оформлення.

Рахунок про надання ТЕО від 20.01.2021 року №7 виставлено експедитором до фактичного розвантаження автомобіля, що унеможливлює здійснення перерахунку суми фрахту згідно заявки у гривневий еквівалент.

6) при розрахунку митної вартості декларантом не врахована плата експедитору, яка є складовою загальних транспортних витрат та виділена у рахунку-фактурі від 20.01.2021 року №7 - 1410 грн.

7) експедитором «Кепітал Лоджістік Груп» для виконання своїх зобов`язань були залучені інші перевізники (ТОВ «Конік Транс»), проте рахунки, що підтверджують вартість наданих послуг декларантом надані не були.

На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України Дніпровською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- сертифікат якості.

Так, декларантом листом від 25.01.2021 року були надані пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів з огляду на те, що наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2021/000022/1 від 25.01.2021 року, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2021/000022/1 від 25.01.2021 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) ізтретіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст.337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вртість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2021/000022/1 від 25.01.2021 року, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Разом з тим, як вбачається із оскарженого рішення, воно не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у ньому не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити саме числові значення складових митної вартості імпортованих товарів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у графі 44 ЕМД Декларантом заявлено характер угоди - контракт з виробником (код документу 4104). Компанія «T.S.T. Dis lis Lid. Sti.» є саме виробником продукції, однак, у контракті та специфікаціях була зазначена як продавець.

Пунктом 3.3. контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем продавцю шляхом банківського переказу. Умови оплати погоджуються сторонами в специфікаціях. У специфікації №5 від 17.11.2020 року сторони погодили умову оплати - 100% тобто – 61 935,00 доларів США. Згідно із даних ЦМР №435958 товар відвантажено 18.01.2021 року. На виконання умов контракту покупець у повному обсязі сплатив вартість товару у розмірі 61 935, 40 доларів США згідно свіфта №142 від 25.11.2020 року та світа №156 від 12.01.2021 року.

Отже, з урахуванням умов контракту, специфікації №5 від 17.11.2020 року, ЦМР №435958, проформи інвойса, інвойса, свіфтів від 25.11.2020 року та 12.01.2021 року, які надавалися до митного оформлення чітко можливо ідентифікувати товар, за який здійснено оплату.

Щодо транспортних витрат судом встановлено, що відповідно до п.3.3 контракту поставка товару здійснюється на умовах EXW Bursa (Інкотермс 2010). Для підтвердження транспортних послуг декларантом надано: довідка про транспортні витрати від 19.11.2020 року, довідка про транспортні витрати від 19.11.2020 року з уточненнями, заявка на перевезення №13/01 від 12.01.2021 року, доповнення №1 до заявки на перевезення №13/01 від 12.01.2021 року, рахунок №7 від 20.01.2021 року, рахунок №7 від 20.01.2021 року з уточненнями, договір про перевезення 13/01 від 12.01.2021 року, договір про перевезення 15/01 від 12.01.2021 року, договір про надання послуг митного брокера №29 від 02.07.2020 року від 02.07.2020року, Сертифікат про походження товару D0256832 від 18.01.2021 року, митна декларація країни відправлення 21160100ЕХ004289 від 18.01.2021 року, які у повній мірі дають можливість визначити числове значення транспортних витрат.

EXW (англ. Ex Works, або Франко завод (назва місця) термін Інкотермс 2000 означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Відповідно до умов рахунку про надання ТЕО від 20.01.2021 року №7 з уточненнями, довідки про транспортні витрати №13/01 від 19.01.2021 року з уточненнями, заявки на перевезення № 13/01 від 12.01.2021 року чітко вбачається, що вартість завантаження товару та експедиційні послуги за маршрутом Бурса - п/п Чорноморськ складають 2000,00 грн. Вартість транспортних витрат за маршрутом Бурса - п/п Чорноморськ складають - 49 000,00 грн.

У вказаних документах повністю співпадають: товар, що перевозився, місто відправлення товару, місто доставки товару, реєстраційний номер авто, що здійснював перевезення, вартість перевезення.

Експедиторська ж винагорода включала винагороду тільки до території України.

Розмір експедиторської винагороди та її зміст визначається сторонами добровільно на підставі їх спільного волевиявлення.

Отже, експедиторська винагорода по території України не входить до складової митної вартості товару.

Таким чином, з наданих до митного оформлення документів чітко вбачається, який саме товар перевозився та вартість його перевезення до України.

Вищезазначені документи не містять розбіжностей і у повній мірі дають змогу визначити, який товар перевозився, за яким маршрутом, хто здійснював перевезення, вартість транспортних витрат заявлених декларантом для митного оформлення.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то у розглянутому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення ним митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митницею іншого методу визначення митної вартості.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Таким чином, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цьому рішенні ціни за одиницю товару та застосування резервного методу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, якими мотивоване спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/000022/1 від 25.01.2021 року, не має жодного відношення до саме числового визначення заявленої ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» митної вартості та носять формальний характер.

Крім того, відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, грунтується на раніше визнаній органом Держмитслужби вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.

Разом з тим, в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, цінаякого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення №UA110150/2021/000022/1 від 25.01.2021 року прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Дніпровської митниці Держмитслужби, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3 228,85 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №3162 від 05.07.2021 року.

При цьому, з поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлена одна позовна вимога немайнового характеру, яка полягала у визнанні протиправним та скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110150/2021/000022/1 від 25.01.2021 року.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2 270,00 грн.

Приписами пп. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн.).

З урахуванням наведеного, позивачем при зверненні до суду з цим позовом має бути сплачено судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Отже, безпосередньо ця сума судових витрат у вигляді сплати судового збору і має бути відшкодована позивачу шляхом стягнення її з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Відносно розподілу іншої частини судових витрат, понесених позивачем у вигляді надмірно сплаченої суми судового збору, суд зазначає, що питання про повернення цих судових витрат вирішується відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» на підставі відповідного клопотання особи, яка надмірно сплатила судовий збір, проте станом на час розгляду справи таке клопотання від позивача не надходило, тому на теперішній час повернення таких витрат не здійснюється.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Дніпровської митниці Держмитслужби на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача не заявлено.

При цьому, відповідач надав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати є не співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» у справі №160/11137/21 здійснювала адвокат Сергєєва Майя Шаукатівна, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2834 від 21.08.2014 року, та є адвокатом Адвокатського бюро «Майя Сергєєва та Партнери».

Судом встановлено, що між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» та Адвокатського бюро «Майя Сергєєва та Партнери» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2021 року №54.

Також, 30.06.2021 року між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до п. 2 якого, гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості та складає 5 000,00 грн.

Відповідно до рахунку на оплату №48 від 05.07.2021 року загальна вартість наданих послуг складає 5 000,00 грн.

Вказані послуги були оплачені позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення №3164 від 05.07.2021 року на суму 5 000,00 грн.

Отже, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі склала 5 000,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що розмір гонорару адвоката у сумі 5 000,00 грн. є фіксованим, узгодженим сторонами у додатковій угоді до договору від 30.06.2021 року №54 про надання правової допомоги та фактично є сплаченим клієнтом, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.07.2021 року №3164.

Таким чином, вищенаведені обставини не вимагають будь-якого іншого підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги та надання суду актів наданих послуг (виконаних робіт) з детальним описом їх обсягів та вартості.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, а саме: «витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у період з 08.09.2021 року по 10.09.2021 року у відпустці, та з 13.09.2021 року по 17.09.2021 року на навчанні, текст рішення суду складений першого робочого дня - 20.09.2021 року.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (49021, м. Дніпро, вул. Саранська, буд. 95, код ЄДРПОУ 38524231) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110150/2021/000022/1 від 25.01.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (49021, м. Дніпро, вул. Саранська, буд. 95, код ЄДРПОУ 38524231) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (49021, м. Дніпро, вул. Саранська, буд. 95, код ЄДРПОУ 38524231) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець