Рішення № 99714743, 28.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року Справа № 160/7891/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу - Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд. 38, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу – Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу - Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо видачі сину паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області оформити та видати сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 №2503-ХІІ;

- судові витрати по справі покласти на Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є матір`ю та законним представником ОСОБА_2 . 01.04 2021 року син позивача ОСОБА_2 особисто звернувся до Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою та всіма необхідними документами для оформлення на своє ім`я паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XІІ, без згоди на обробку персональних даних. Листом Дніпровського районного відділу Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 15.04.2021 р. № 1244-433/1244-21 було повідомлено, що для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відсутні правові підстави. На думку позивача відмова, яка обґрунтована відсутністю підстав у видачі паспортів громадянина України у вигляді книжечки, є необґрунтованою, яка порушує основоположні конституційні права дитини як людини і громадянина. Окрім цього, позивач посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в рішенні по зразковій справі № 806/3265/17, якою визнано протиправною відмову міграційної служби у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7891/21. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

02 липня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, та вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке. Відповідачем на виконання законодавства про звернення громадян, Дніпровським районним відділом ГУ ДМС України у Дніпропетровській області у встановлений законом строк було розглянуто звернення сина позивача, ОСОБА_2 та відповідним листом надіслано письмову відповідь з роз`ясненням щодо можливості та порядку отримання паспорта громадянина України. Зокрема, сину позивача було роз`яснено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, та починаючи з 01.11.2016 року виготовляється виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Вказує, що твердження позивача про нібито відмову в наданні адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки звернення сина позивача не є заявою відповідного зразка про надання адміністративної послуги, а лист-відповідь територіального підрозділу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області не є рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги. Судове рішення в по зразковій справі № 806/3265/17 є індивідуальним актом, що стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи та суддями Верховного Суду винесено окрему думку.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 29 вересня 2004 року та є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 04.08.2004 серії НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з настанням 16-ти річчя дитина позивача ОСОБА_2 , письмово звернувся до Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з заявою від 01 квітня 2021 року щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки, передбаченого діючим Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, та просив надіслати заявнику письмову відповідь на зазначену адресу. Зазначив про оформлення паспорта громадянина України, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати паспорт громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Розгляд заяви просив провести відповідно до п.2 Розділу ІХ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, який затверджений наказом МВС України №456 від 06.06.2019 р.

До заяви додано: заява про видачу паспорта, дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см для оформлення бланку паспорту громадянина України, оригінал та копія свідоцтва про народження НОМЕР_3 , оригінал та копія паспорту матері ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , оригінал та копія довідки про реєстрацію за місцем проживання (форма № 13).

На вказану вище заяву відповідачем сину позивача було надано відповідь від 15.04.2021 № 1244-433/1244-21, де роз`яснено питання оформлення і виготовлення паспорта громадянина України.

Також зазначено, що судове рішення у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), на яке є посилання в заяві, не може бути підставою для видачі паспорту громадянина України, зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, оскільки є індивідуальним актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи. Крім того, виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Позивач вбачаючи в зазначеному порушення прав неповнолітньої дитини – ОСОБА_2 , звернулася за їх захистом до суду.

Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" (далі Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (надалі Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до частини 7 ст. 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, положенням вказаної статті Закону № 5492-VI передбачено вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.

Абзацом 5 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456).

Згідно із п. 3 Розділу I. "Загальні положення" Тимчасового порядку №456, оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

В Розділі III "Оформлення паспорта вперше" Тимчасового порядку № 456 зазначено:

"1. Для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає:

1) заяву;

2) рішення суду;

3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;

6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

З матеріалів справи вбачається, що після досягнення шістнадцятирічного віку, ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки, передбаченого діючим Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. При цьому, заявник відмовився від застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

На вказану вище заяву відповідачем заявнику було надано відповідь від 15.04.2021 № 1244-433/1244-21, в якій зазначено щодо порядку оформлення паспорта громадянина України відповідно до норм чинного законодавства.

Тобто відповідач фактично відмовив в видачі сину позивача паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1994 року) у формі книжечки, роз`яснивши порядок отримання паспорта, а не з певних недоліків в поданій заяві.

Визначаючись щодо вимоги позивача з приводу протиправної відмови у видачі паспорта, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до Розділу IХ "Рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта" Тимчасового порядку № 456, територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо:

1) особа не є громадянином України;

2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання);

3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;

4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;

5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта;

6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови.

Заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, через які йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки).

Отже, враховуючи приписи Розділу IХ "Рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта" Тимчасового порядку № 456, суд вважає, що відповідач листом від 15.04.2021 не відмовляв позивачу у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, а лише намагався роз`яснити порядок оформлення та видачі такого паспорту, а тому позов в частині визнання протиправною відмови є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

При цьому суд, враховуючи, що для отримання паспорта, згідно Тимчасового порядку № 456, подається рішення суду, вважає за необхідне з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини зобов`язати відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України зразка 1994 року у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Водночас, слід зазначити щодо вимоги позивача в заяві щодо зобов`язання відповідача оформити паспорт громадянина України, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, то при видачі паспорту у формі книжечки зразка 1994 року взагалі не передбачено внесення будь-яких даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

Також, правова позиція щодо видачі паспортів у формі книжечки висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

За правилами статті 291 КАС суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) зазначено право будь-якого громадянина надавати чи не надавати згоду на відповідну обробку персональних даних, тому наявність чи відсутність релігійних переконань, в даній справі, не потребує доведення, оскільки первинною є саме наявність чи відсутність згоди на відповідну обробку персональних даних.

Також вирішуючи спір по суті, Верховний Суд констатував, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Верховний Суд звернув увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.

У зразковій справі Верховний Суд зауважив, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Виходячи із обставин, встановлених судом у цій справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав та мотивів, наведених вище.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Позивач є звільненим від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», судові витрати останнім понесені не були, отже, підстави для розподілу судових витрат у даному випадку відсутні.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Боженко Н.В., рішення постановлено – 28 липня 2021 року.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу - Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд. 38, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко