Ухвала суду № 99714627, 20.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

20 вересня 2021 р. Справа № 120/11371/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна розглянувши матеріали позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Лавін» до Липовецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лавін» з позовом до Липовецької міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати окремі положення рішення Липовецької міської ради від 25.02.2021 № 213, а саме пункти:

1.1. – встановити строк дії Додаткової угоди до договору оренди землі на 5 років з моменту її укладення

1.2. – встановити розмір орендної плати за земельну ділянку відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України у грошовій формі, в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на 2021 складає 128 786,76 грн. з подальшим урахуванням щорічної індексації та зміни відсоткової ставки орендної плати, згідно з Положенням щодо встановлення розміру ставок орендної плати, згідно з Положенням щодо встановлення розміру ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Липовецької міської ради, затвердженого рішенням 71 сесії 7 скликання Липовецької міської ради від 19.05.2020 № 736 (зі змінами та доповненнями). У разі не внесення орендної плати у визначені строки, стягується пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Вважаючи пункти 1.1., 1.2 рішення 10 сесії 8-го скликання Липовецької міської ради від 25.02.2021 року таким, що порушує права ТОВ «Лавін» як орендаря, останнє звернулося до суду з вказаним позовом.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В ході з`ясування вищенаведених питань суддею встановлено наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 цього Кодексу адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно якої суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб, а також органів, яким законом надане право на представництво інтересів інших осіб, з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд звертає увагу, що у постанові від 21 травня 2020 року у справі №826/16196/18 Верховний Суд зазначив, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, мотивуючи позовні вимоги акцентує увагу суду на тому, що рішенням Липовецької міської ради від 25.02.2021 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ «Лавін» вирішено поновити дію договору оренди землі від 01.06.2011 № 86/03-04 на земельну ділянку площею 1,1455 га, кадастровий номер: 0522210100:01:001:2431, з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, що знаходиться за адресою: вул. Героїв Майдану, 70 (вул. Леніна, 96) місто Липовець, Вінницький (Липовецький) район Вінницька область, укладений між Липовецькою міською радою та ТОВ «Лавін», шляхом укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Встановлено строк дії Додаткової угоди до договору оренди землі на 5 років з моменту її укладення.

Встановлено розмір орендної плати за земельну ділянку відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України у грошовій формі, в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на 2021 складає 128 786,76 грн. з подальшим урахуванням щорічної індексації та зміни відсоткової ставки орендної плати, згідно з Положенням щодо встановлення розміру ставок орендної плати, згідно з Положенням щодо встановлення розміру ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Липовецької міської ради, затвердженого рішенням 71 сессії 7 скликання Липовецької міської ради від 19.05.2020 № 736 (зі змінами та доповненнями). У разі не внесення орендної плати у визначені строки, стягується пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення

Наявність порушеного права позивач обґрунтовує тим, що порушені права позивача здійснювати ефективне господарювання та прибуткову господарську діяльність. Підвищення відповідачем орендної плати на 400% на думку позивача є безпідставним та не обґрунтованим.

Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вказала, зокрема у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17 суд касаційної інстанції зазначив, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорювати ся з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, права користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Тому, якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 8 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішеннями Вищого адміністративного суду України від 12.09.2017 року та Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 461/10630/15-а висловлено позицію, що органи місцевого самоврядування та органи державної влади у відносинах розпорядження землями комунальної чи державної власності не здійснюють у цих правовідносинах владно-управлінських функцій, тому такі спори не підлягають розгляду адміністративними судами, оскільки виникає спір про право.

Згідно наведеної позиції судів, правовідносини, які виникають між розпорядником землі, в особі держави чи в особі територіальної громади, з фізичними або юридичними особами щодо виникнення, зміни, припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, шляхом прийняття рішення про припинення договору оренди, є цивільними (господарськими) правовідносинами, оскільки орган державної влади у такому разі здійснює обов`язки господарювання.

Наявність між позивачем та Липовецькою міською радою спору щодо умов договору оренди землі вказує на те, що рішення Липовецької міської ради від 25.02.2021 щодо поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ "Лавін" не має публічно-правового характеру, а спір про визнання протиправним та скасування пунктів рішення не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відтак, позов ТОВ «Лавін» до Липовецької міської ради позов належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 171, 248, 256, 294, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Лавін» з позовом до Липовецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що позов належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна