Рішення № 99714510, 16.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 вересня 2021 р. Справа № 120/8093/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Качай Гроші" про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Качай Гроші" про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.09.2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №65695410 від 07.06.2021 року. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника №65695410 від 29.06.2021 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни сплачений позивачкою судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

В той же час, 02.09.2021 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також представник просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, зазначивши, що розмір та документальне підтвердження таким витратам буде надано суду протягом п`яти днів з часу винесення судового рішення.

У встановлений строк (07.09.2021 року) представником позивача подано до суду заяву про розподіл судових витрат. Також подано докази направлення копії заяви відповідачу в справі.

Ухвалою суду від 09.09.2021 року заяву представника позивача призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 16.09.2021 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, 15.09.2021 року подав до суду заяву про розгляд заяви без його участі. Окремо зазначив, що вимоги заяви про розподіл судових витрат підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання 16.09.2021 року також не з`явились, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи. Заяви та клопотання від останніх на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З урахуванням частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що розгляд заяви можливо здійснити за відсутності представників сторін.

Розглянувши заяву представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, суд зважає на таке.

Згідно з ч. 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, виходячи з вимог ст. 252 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для винесення додаткового рішення у справі.

Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас, про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається, зокрема, надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2021, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 06.09.2021 року, згідно з якою позивачем сплачено 5600 грн, та акт приймання-передачі адвокатських послуг від 06.09.2021.

Як свідчить договір про надання правової допомоги, укладений 14.07.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Корнійчуком С.А., клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов"язання представляти інтереси клієнта з метою захисту його прав та законних інтересів, від імені клієнта представляти його інтереси в усіх судах судової системи України, подавати від імені клієнта заяви, підписувати позовні заяви тощо.

Пунктом 3 договору визначено, що адвокат та клієнт цим договором погодили, зокрема, такі гонорарні відносини: зустріч і усна консультація з клієнтом - 600 грн, складання та підготовка клопотань, заяв, запитів - 900 грн, написання позовної заяви - 3500 грн, написання клопотань та подача їх до суду - 800 грн, участь адвоката в судових засіданнях в суді першої інстанції - 1500 грн ( одне засідання ), написання відповіді на відзив - 2600 грн.

На виконання умов договору сторони підписують акт приймання - передачі наданих послуг ( а.с. 78 - 80 ).

Згідно з актом приймання - передачі адвокатських послуг від 06.09.2021 року адвокат Корнійчук С.А. надав клієнту ОСОБА_1 адвокатські послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 14.07.2021 року, а клієнт прийняла надані послуги, а саме: консультація, визначення позиції захисту, підготовка та подання позовної заяви до суду, участь адвоката в одному судовому засіданні. Вартість послуг за вказаним договором становить 5600 грн, згідно з пунктом 3 (фактично виконаної роботи адвокатом) ( а.с. 82 ).

Згідно з платіжним дорученням від 06.09.2021 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 5600 грн. за надання правничої допомоги згідно з Договором від 14.07.2021 року (а.с. 81 ).

Суд наголошує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Визначаючись щодо необхідності (неминучості) понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд приймає до уваги, що позивач є особою, яка не має юридичної освіти та не володіє правовими знаннями, необхідними для захисту її порушених прав в спірних правовідносинах. При цьому оскаржувані позивачем в рамках даної справи постанови, прийняті приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., негативним чином впливали на матеріальне становище позивачки, перешкоджали її звичній життєдіяльності, оскільки на їх підставі було звернено стягнення на заробітну плату та інші доходи ОСОБА_1 , що і змусило позивачку звертатися за правовою допомогою для належного захисту її прав.

При цьому суд зауважує, що вказаний в акті приймання - передачі адвокатських послуг від 06.09.2021 року перелік, а саме: консультація, підготовка та подання позовної заяви до суду, участь адвоката в одному судовому засіданні, є обгрунтованим та необхідним для надання правової допомоги в рамках даної справи.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем не подано ні відзиву на позовну заяву, ні клопотанням щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з наведенням обгрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката є обгрунтованими та підтверджуються в сумі 5600 гривні. Такий розмір витрат є співмірним із складністю справи, її значенням для позивачки, а також виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 5600 гривень.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву представника позивача щодо вирішення питання про розподіл судових витрат в справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5600 грн. (п`ять тисяч шістсот гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач : Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Качай Гроші" (вул. Федорова Івана, 64/16, оф.311, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41697872).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна