Рішення № 99712874, 09.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2021Справа № 910/10619/21Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Дядечко Сергія Андрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Фактор»

про стягнення 133.056,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

02.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Дядечко Сергія Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Фактор» про стягнення 133.056,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.11.2019 між позивачем та відповідачем була досягнена домовленість про поставку останнім товару та відповідачем виставлено рахунок № СФ-0001535 від 12.11.2019. У зв`язку з тим, що відповідачем не було поставлено товар, позивачем закуплено товар у іншого постачальника на суму 133.056,00 грн, проте відповідні кошти було помилково перераховано на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 13.11.2019. 19.12.2019 та 18.03.2021 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути помилково переховані кошти. У зв`язку з вищевикладеним та те, що відповідачем не було повернуто відповідні кошти, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 133.056,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/10619/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.07.2021 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105478342000 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, 41Д, офіс 10, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06.07.2021 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 09.07.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 16.08.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек-кодом № 0105478342000, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 31.08.2021 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 09.07.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «МЦ Фактор» було виставлено Фізичній особі - підприємцю Дядечко Сергію Андрійовичу рахунок-фактуру № СФ-0001535 від 12.11.2019 на суму 434.967,71 грн за наступний товар:

1. Лист глад. RAL8017 1150x2500 у кількості 250 шт.,

2. Лист глад. RAL8017 1150x12000 у кількості 150 кв. м,

3. Металочерепиця RAL8017 у кількості 4000 кв. м.

Згідно платіжного доручення № 14 від 13.11.2019 Фізична особа - підприємець Дядечко Сергій Андрійович на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Фактор» було перераховано кошти в розмірі 133.056,00 грн. з призначенням платежу «плата за гідробар`єр згідно рах. № СФ-0001535 від 12.11.2019».

Спір виник внаслідок того, що відповідач здійснюючи закупівлю товару - гідробар`єр у іншого постачальника помилково перерахував кошти в сумі 133.056,00 грн на рахунок позивача, проте між сторонами договір про поставку гідробар`єру не укладався, та отримані відповідачем кошти набуті без належних на те правових підстав, тому відповідач має повернути грошові кошти в розмірі 133.056,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 208 Цивільного кодексу України визначено, що правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першої статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Глава 54 Цивільного кодексу України містить загальні положення про купівлю-продаж, якими не встановлено форму договору купівлі-продажу товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Здійснення позивачем оплати виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0001535 від 12.11.2019 не свідчить про прийняття пропозиції щодо укладення договору купівлі-продажу вказаного в ньому товару, оскільки

У рахунку-фактурі № СФ-0001535 від 12.11.2019 вказано, що предметом оплати є товар - листи та металочерепиця; загальна вартість товару становить 434.967,71 грн; рахунок дійсний до сплати до 12.11.2019.

Тоді як згідно платіжного доручення № 14 від 13.11.2019 вбачається, що предметом оплати є інший товар - гідробар`єр; оплата здійснена в іншій сумі - 133.056,00 грн; оплату проведено після дати дійсності рахунку.

Інших доказів в підтвердження прийняття позивачем пропозиції відповідача укласти договір купівлі-продажу листів та металочерепиці у спрощений формі (будь-яке листування) не подано.

Відповідачем доказів в підтвердження наявності будь-якого укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЦ Фактор» та Фізичною особою-підприємцем Дядечко Сергієм Андрійовичем в будь-якій формі договору купівлі-продажу не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо купівлі-продажу листів та металочерепиці або гідробар`єру.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 12/2019 від 19.12.2019, в якому останній просить повернути помилково перераховані згідно платіжного доручення № 14 від 13.11.2019 кошти в сумі 133.056,00 грн. Проте жодних доказів надіслання чи вручення даного листа відповідачу позивачем не подано.

Також у справі наявна вимога від 18.03.2021, в якій позивач просив у 7-денний строк з моменту отримання цієї вимоги повернути помилково перераховані згідно платіжного доручення № 14 від 13.11.2019 грошові кошти в сумі 133.056,00 грн.

Дану вимогу надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 18.03.2021 за № 1400051527803, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 18.03.2021 та накладною Укрпошти за № 1400051527803.

Проте, конверт разом з вимогою позивача від 18.03.2021 (номер відправлення 1400051527803) було повернуто відправнику поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату. Згідно роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет вбачається, що 14.04.2021 відправлення за трек-кодом № 1400051527803 не вручене під час доставки: інші причини та 24.04.2021 повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи викладене відповідач мав здійснити повернення коштів позивачу у термін до 21.04.2021 включно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 133.056,00 грн за поставку товару, договір на якій не укладався, а отже кошти перераховані позивачем помилково та утримуються відповідачем безпідставно.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Дядечко Сергія Андрійовича обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Фактор» (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, 41Д, офіс 10, код ЄДРПОУ 41068053) на користь Фізичної особи-підприємця Дядечко Сергія Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 133.056 (сто тридцять три тисячі п`ятдесят шість) грн 00 коп. основного боргу, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова