Рішення № 99712799, 20.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2021Справа № 910/10822/21

За позовом Комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН»

про стягнення 48 352,80 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - позивач, Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» (далі - відповідач, ТДВ «СК «ГАРДІАН») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 48 352,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 позовну заяву Комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

19.07.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 15.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 позовну заяву Комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10822/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/10822/21.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 про відкриття провадження у справі № 910/10822/21.

09.08.2021 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-02/27852 від 03.08.2021 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № АО/186987.

25.08.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про поновлення строку на подачу відзиву.

25.08.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

02.09.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що він не погоджується з твердженнями відповідача, викладеним у відзиві, та просив суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 задоволено заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» про поновлення строку на подачу відзиву, поновлено строк подання відзиву та долучено відзив Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» до матеріалів справи.

09.09.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення в порядку ст. 167 ГПК України, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення відповідача та додані до них докази, а також інфомацію з єдиної централізованої бази даних МТСБ, надану Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

30.09.2019 на вулиці Першотравневій у місті Кременчук Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю тролейбуса «Богдан Т70117», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mercedes-Benz GLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією Протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 340697.

Згідно постанови Полтавського апеляційного суду від 09.06.2020 у справі № 537/4232/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, а провадження у справі щодо нього закрите на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України, у зв`язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП України.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено тролейбус «Богдан Т70117», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності Комунальному підприємству «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (позивачу).

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz GLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку постановою Полтавського апеляційного суду від 09.06.2020 у справі № 537/4232/19, якою ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «Mercedes-Benz GLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За приписами статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до полісу № АО/186987, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення матеріальної шкоди позивачу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100 000,00 грн, строк дії полісу з 26.12.2018 до 25.12.2019.

З метою здійснення ремонту тролейбусу «Богдан Т70117», реєстраційний номер 029, пошкодженого у спірній ДТП, позивач звернувся до Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» з проханням виконати відновлювальний ремонт.

Для забезпечення виконання ремонтних робіт між позивачем (замовник) та Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод № 1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (виконавець) було укладено Договір № 7-250/19 на виконання робіт від 28.10.2019 (далі - Договір № 7-250/19 від 28.10.2019). Відповідно до п. 1.1 Договору № 7-250/19 від 28.10.2019 замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати ремонтні роботи тролейбуса Т70117 куз. Y6LT70117JL-100147, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи і оплатити вартість цих робіт на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 3.1 Договору № 7-250/19 від 28.10.2019 сторони погодили, що вартість робіт, відповідно до п. 1.1 Договору становить 48 352,80 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 8 058,80 коп.

Вартість відновлювального ремонту тролейбусу «Богдан Т70117», реєстраційний номер 029, в сумі 48 352,80 грн, на думку позивача, підтверджується наявними в матеріалах справи Калькуляцією на послуги по ремонту (Додаток до Договору № 7-250/19 від 28.10.2019), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1306 від 26.11.2019 та платіжним дорученням № 1177 від 27.12.2019.

29.07.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою № 07-11/548 про страхове відшкодування, відповідно до якої просив останнього відшкодувати витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом тролейбусу у розмірі 48 352,80 грн.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

Листом № 02/11/20/4 від 02.11.2020 відповідач, посилаючись на положення п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повідомив позивача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 25.08.2021 через відділ діловодства суду, зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що ремонтні роботи тролейбусу «Богдан Т70117», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму 48 352,80 грн, проведені на замовлення позивача, не мають правового значення, оскільки не скасовують факту не виконання позивачем вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що призвело до неможливості встановити розмір заподіяної шкоди саме страховиком. Відповідач зазначив, що 24.07.2020 він отримав від позивача повідомлення про ДТП, після чого 28.07.2020 незалежному експерту було замовлено провести огляд пошкодженого транспортного засобу. Однак, 31.08.2020 експертом було надано лист, яким повідомлено відповідача про відсутність підстав для здійснення розрахунку матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, оскільки власником вказаного КТЗ було повідомлено експерта про те, що пошкоджений транспортний засіб було відремонтовано.

Відповідач вважає, що, оскільки транспортний засіб було відремонтовано до того, як представник страхової компанії його оглянув та зафіксував пошкодження, які були спричинені дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 30.09.2019, то не можливо визначити, які саме пошкодження були отримані внаслідок спірної ДТП.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відхиляє заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Положеннями п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Як визнав сам відповідач у відзиві на позовну заяву, « 02.10.2019 року ТДВ «СК «ГАРДІАН» отримало від Страхувальника письмове повідомлення про ДТП, що сталася 30.09.2019 р. в м. Кременчук по вул. Першотравневій біля будинку 38, за участю транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 3500, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та тролейбуса з реєстраційним номером 029 …» (абз. 1 стор. 2 відзиву на позовну заяву).

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що починаючи з 02.10.2019 відповідач, як страховик особи, визнаної винною у вчиненні ДТП, був обізнаний (враховуючи повідомлення страхувальником страховика в порядку п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») про всі обставини ДТП, що сталася 30.09.2019 та внаслідок якої було пошкоджено тролейбус «Богдан Т70117», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає твердження відповідача про позбавлення його позивачем можливості визначити розмір збитків необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки починаючи з 02.10.2019 відповідач був обізнаний про спірну ДТП, а, отже, мав можливість оглянути та зафіксувати пошкодження, які були спричинені дорожньо-транспортною пригодою.

Суд також звертає увагу на наступне. Зі змісту наявної в матеріалах справи постанови Полтавського апеляційного суду від 09.06.2020 у справі № 537/4232/19 вбачається, що внаслідок спірної ДТП у тролейбуса «Богдан Т70117» пошкоджені середні двері та лакофарбове покриття.

Встановлені в постанові Полтавського апеляційного суду від 09.06.2020 у справі № 537/4232/19 пошкодження тролейбуса «Богдан Т70117» кореспондуються з послугами, які були надані під час проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Так, відповідно до Калькуляції на послуги по ремонту тролейбуса Т70117 Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод № 1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» були надані наступні послуги: ремонт правої боковини, ремонт середніх дверей лівої сторони, заміна ліхтарів маркерних, заміна защильників та профелів.

З урахуванням зазначеного, суд приймає в якості належних доказів на підтвердження розміру матеріального збитку наявні в матеріалах справи Договір № 7-250/19 від 28.10.2019, Калькуляцію на послуги по ремонту, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1306 від 26.11.2019 та платіжне доручення № 1177 від 27.12.2019.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

За змістом пункту 36.2 статті 36 вказаного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Подання відповідної заяви як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди із розміром визначеної страхової виплати чи із рішенням страховика про відмову у страховому відшкодуванні.

Виникнення права на отримання страхового відшкодування пов`язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме, з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов`язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов`язку у МТСБУ.

Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.

Судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) у постанові від 11.12.2019 підтримала власний правовий висновок (викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к) щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду з позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку. ВП ВС зауважила, що у названому Законі прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору, а також не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Зазначене свідчить про сталу правову позицію ВП ВС щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм названого Закону, зокрема щодо відсутності обов`язку звернення потерпілого з відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Враховуючи наведені правові висновки ВП ВС, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постанові від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20 дійшов правового висновку, що виникнення права на отримання страхового відшкодування пов`язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов`язку з регламентної виплати за законом та на підставі відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов`язку в МТСБУ.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За змістом частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ГПК України).

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15 - 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено таке:

« 8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

8.20. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача і докази надані на їх підтвердження, про розмір матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням у ДТП тролейбусу «Богдан Т70117», реєстраційний номер 029 - є більш вірогідними, ніж доводи, надані на їх спростування відповідачем.

У зв`язку з чим суд, керуючись приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що відповідач своїх зобов`язань по виплаті страхового відшкодування не виконав.

Відповідачем існування обставин, з якими чинне законодавство пов`язує правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування, не доведено.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів сплати коштів у розмірі 48 352,80 грн станом на дату розгляду справи по суті відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 48 352,80 грн визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що у зв`язку з розглядом справи він не поніс судових витрат та не очікує їх понести. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» (Україна, 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 96; ідентифікаційний код 35417298) на користь Комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (Україна, 39631, Полтавсьа обл., місто Кременчук, вулиця Київська, будинок 69; ідентифікаційний код 03328528) 48 352,80 грн (сорок вісім тисяч триста п`ятдесят дві гривні 80 коп.) та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 20.09.2021.

Суддя Гумега О.В.