Рішення № 99712761, 20.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2021Справа № 910/9801/21Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага", м. Київ

про стягнення 111 470,79 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.06.2021 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага" (відповідач) про стягнення 111 470,79 грн на підставі Попереднього договору №1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.11.2019, з яких: 91 647,97 грн заборгованості з орендної плати, 9 008,93 грн заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт оренди, 5 244,41 грн пені, 1 002,322 грн 3% річних та 4 567,16 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Попереднього договору №1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.11.2019.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито провадження у справі №910/9801/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 22.06.2021 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477563925 отримав ухвалу суду від 22.06.2021 про відкриття провадження у справі 29.06.2021.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 14.07.2021 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

14.09.2021 року позивачем подано до суду клопотання про те, що відповідачем сплачено 91 647,97 грн заборгованості з орендної плати та 9 008,93 грн заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт оренди.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 25.08.2021 року по 17.09.2021 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 20.09.2021 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона-1), відповідачем (строна-2) та позивачем (сторона-3) був укладений Попередній договір №1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони, за умови виконання п. 1.3. цього Договору, зобов`язуються укласти та на умовах, визначених цим Договором та рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 року №253/6304 Договір про передачу в оренду нерухомого майна територіальної громади м. Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 20/2 літ. Б для розміщення складу.

Сторони домовились, що сторона-2 щомісячно відшкодовує стороні-3 упущену вигоду у вигляді неотриманого доходу від оренди нежитлових приміщень зазначених в Договору. (п. 2.1. Договору).

Розмір місячного відшкодування, визначеного в п. 2.1. Договору, встановлено на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої Рішенням із змінами становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2019 року 117,49 грн за 1 кв.м. площі, що в цілому складає 10 867,54 грн. Компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт, яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2019 року 1 072,49 грн. (п. 2.2. Договору).

Розмір місячного відшкодування зазначеного в п. 2.2. Договору за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування за попередній місяць на індекс інфляції на поточний місяць. (п. 2.3. Договору).

Додатково до місячного відшкодування та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, зазначених в п. 2.2. Договору нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується стороною-2. (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-3 за реквізитами вказаними в Договорі щомісячно та не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

За несвоєчасне та не в повному обсязі здійснення оплат передбачених Договором сторона-2 сплачує на користь сторони-3 пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. (п. 4.1. Договору).

Сторони домовились, що умови Договору застосовуються до відносин між сторонами які виникли до його укладення. Строк дії Договору встановлюється 27.11.2019 року до укладення в установленому порядку між сторонами основного договору, але не пізніше ніж до 27.11.2020 року. (п. 5.1. Договору).

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 27.11.2019 року сорона-1 та сторона-2 передали, а відповідач прийняв в оренду приміщення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати за період з 01.11.2020 по 31.05.2021 у розмірі 91 647,97 грн та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, за період з 01.11.2020 по 31.05.2021 у розмірі 9 008,93 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 244,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 567,16 грн та 3 % річних у розмірі 1 002,32 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень стст 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі - Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов`язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, згідно Договору відповідач є орендарем нерухомого майна зазначеного в Договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.11.2020 по 31.05.2021 у розмірі 91 647,97 грн.

Відповідно до п. 2.5. Договору розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-3 за реквізитами вказаними в Договорі щомісячно та не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором по сплаті орендної плати за період з 01.11.2020 по 31.05.2021 у розмірі 91 647,97 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди за період з 01.11.2020 по 31.05.2021 у розмірі 9 008,93 грн підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою заборгованості про нарахування і надходження платежів за оренду нежилих приміщень згідно Договору та довідкою заборгованості про нарахування і надходження компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою згідно Договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 2.5. Договору, відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця, тобто починаючи з 6 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору не здійснив сплату по орендній платі за період з 01.11.2020 по 31.05.2021, а також оплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.11.2020 по 31.05.2021, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 91 647,97 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 9 008,93 грн є обґрунтованими.

В той же час, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як встановлено судом, станом на момент винесення рішення в справі відповідачем сплачено суму заборгованості з орендної плати в розмірі 91 647,97 грн та суму заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 9 008,93 грн.

Зазначена обставина підтверджується копією банківської виписки про те, що 26.07.2021 року на підставі платіжного доручення №339 здійснено оплату на суму 100 656,90 грн (копія виписки знаходиться в матеріалах справи).

Оскільки, після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем сплачено позивачеві суму заборгованості з орендної плати в розмірі 91 647,97 грн та суму заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 9 008,93 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, тому, у зв`язку з відсутністю спору в цій частині, провадження у справі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сага 18» суми заборгованості з орендної плати в розмірі 91 647,97 грн та суму заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 9 008,93 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 244,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 567,16 грн та 3% річних у розмірі 1 002,32 грн.

Відповідно п. 4.1. Договору за несвоєчасне та не в повному обсязі здійснення оплат передбачених Договором сторона-2 сплачує на користь сторони-3 пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При цьому, суд зазначає, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат і визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 5 244,41 грн, сума 3% річних в розмірі 1 002,32 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 4 567,16 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов Договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, а тому, він підлягає задоволенню в повному обсязі із закриттям провадження в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 91 647,97 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 9 008,93 грн.

Судовий збір, у розмірі 2 270,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/2788/21 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сага 18» заборгованості з орендної плати в розмірі 91 647,97 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 9 008,93 грн закрити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Сага 18» (ідентифікаційний код 41595244, місцезнаходження: 04176, м. Київ, Набережно-Рибальська дорога, буд. 3, приміщення 19) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (ідентифікаційний код 03366500, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А) суму пені в розмірі 5 244,41 грн (п`ять тисяч двісті сорок чотири гривни 41 копійка), суму 3% річних в розмірі 1 002,32 грн (одна тисяча дві гривні 32 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 4 567,16 грн (чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім гривень 16 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійки).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов