Рішення № 99712671, 20.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2021Справа №910/11428/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/11428/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сервіс"

про стягнення 92722,46 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення 92722,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №051218-1 від 05.12.2018 не здійснив повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 83681,22 грн, пеню у розмірі 4372,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 3758,08 грн та 3% річних у розмірі 910,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 відкрито провадження у справі №910/11428/21 та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 11.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 була отримана відповідачем - 28.07.2021.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений законом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сервіс" (далі - покупець) укладено договір поставки №051218-1 (далі - договір) умовами пункту 1.1 якого визначено, що продавець бере на себе зобов`язання передати у власність покупця продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти його від продавця та оплатити в порядку і строки, погоджені цим договором.

Умовами пункту 1.2 договору визначено, що перелік, найменування та ціна товару, що є предметом договору, визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Загальний обсяг товару, який постачається відповідно до цього договору, визначається його кількістю та асортиментом за всіма партіями товару, які продавець зобов`язується передати покупцю відповідно до умов цього договору та протягом його дії (пункту 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору, поставка товару в кожному окремому випадку здійснюється за видатковою накладною у такому порядку: - сторони погоджують істотні умови договору, покупець оформлює та передає продавцеві письмове замовлення на товар, яке містить інформацію, зокрема, щодо переліку, вартості, кількості товару, умов оплати, строку поставки та інших умов, які сторони вважають за доцільне узгодити; продавець, отримавши замовлення, виставляє покупцю рахунок, де зазначається найменування, кількість, асортимент, ціна товару і передає такий рахунок покупцеві; покупець, отримавши рахунок, оплачує його в порядку та на умовах визначеним цим договором; покупець отримує товар відповідно до видаткової накладної на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; продавець передає покупцю оригінали рахунку та видаткової накладної.

Зобов`язання продавця, щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару покупцю (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару покупцю здійснюється на умовах DDP (в редакції Інкотермс 2010). Місце поставки товару - склад покупця за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 11.

Товар передається та приймається уповноваженими представниками сторін на підставі видаткової накладної. Датою поставки товару є дата, що зазначена у видатковій накладній, яка надається продавцем покупцю одночасно із отриманням доручення та передачею товару (пункт 3.2 договору).

Умовами пунктів 3.3 та 3.4 договору визначено, що прийняття товару підтверджується підписами сторін або їх уповноважених представників у видатковій накладній. В разі застосування служби доставки замість видаткової накладної використовується квитанція про відправку кур`єром чи службою доставки, погодженою з покупцем. Приймаючи товар від продавця покупець підтверджує, що йому надано всю необхідну інформацію щодо правил користування товаром, умов його транспортування та зберігання, а також іншу інформацію щодо товару та його властивостей.

Загальна сума договору визначається, виходячи з цін, асортименту і загальної кількості (за всіма партіями) товару, яку покупець зобов`язується сплатити продавцеві відповідно до умов цього договору та протягом його дії і складається із сум усіх видаткових накладних до нього (пункт 4.1 договору).

Ціни на товар, що є предметом цього договору, є договірними і визначаються сторонами у замовленнях, рахунках та видаткових накладних (пункт 4.2 договору).

Умовами пунктів 4.3 та 4.4 договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок продавця, зазначений у даному договорі або на інший, визначений продавцем рахунок. Оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів після доставки.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення погодженого строку не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію договору, у такому випадку строк дії договору буде автоматично продовжено на наступний календарний рік (пункти 6.1 та 6.2 договору).

Доказів припинення дії договору сторонами не надано. Правомірність зазначеного договору також сторонами не оспорювалась, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивачем було здійснено поставку відповідачу узгодженого товару, а саме кабелю та панелі оптичної, вартістю 103681,22 грн, про що сторонами складено видаткову накладну №15 від 14.01.2021, яка скріплена печатками сторін.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Згідно із положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час оформлення відповідної накладної) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами абзацу першого пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

Під час розгляду справи відповідач не спростував факту здійснення господарської операції по передачі узгодженого товару за договором поставки №051218-1 від 05.12.2018, яка оформлена видатковою накладною №15 від 14.01.2021. Навпаки, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, здійснив часткову оплату поставленого товару.

Водночас, судом також враховано, що відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час оформлення відповідної накладної) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі №915/878/16.

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Видаткова накладна №15 від 14.01.2021 на підставі якої поставлено спірний товар містить печатку відповідача. Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що видаткова накладна №15 від 14.01.2021 є належним і допустимим доказом підтвердження реальності здійснення господарської операції, яка визнана відповідачем шляхом здійснення часткової оплати.

Позаяк, відповідач свій обов`язок щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши 05.05.2021 лише 20000,00 грн, що підтверджується банківською випискою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", у зв`язку з чим виник борг в сумі 83681,22 грн.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами пункту 4.4 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів після доставки.

Як встановлено судом, доставка товару була здійснена 14.01.2021, а отже з огляд на приписи ст. 530 ЦК України та п. 4.4 договору строк оплати на момент розгляду настав.

Втім, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару у встановлений договором строк та в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 83681,22 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 8.4 договору визначено, що у разі прострочення оплати за товар, відповідно до умов оплати, передбачених пунктами 4.4 та 4.5 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та інфляційні втрати від вартості неоплаченого у строк товару, за кожний день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати отриманого товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 8.4 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 4372,33 грн.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 910,83 грн та інфляційні втрати у розмірі 3758,08 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за отриманий товар, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сервіс" про стягнення 92722,46 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сервіс" (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 11; ідентифікаційний код 40193223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 29; ідентифікаційний код 40814427) борг у розмірі 83681 (вісімдесят три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 22 коп., пеню у розмірі 4372 (чотири тисячі триста сімдесят дві) грн 33 коп., 3% річних у розмірі 910 (дев`ятсот десять) грн 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 3758 (три тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2021.

Суддя Т.В. Васильченко