Ухвала суду № 99711016, 14.09.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/159/2021 Справа № 641/4830/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.

за участю прокурора – Боровського А.В.,

захисника обвинуваченого - адвоката Кас`янова І.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

секретаря – Андросової П.А.,

при розгляді в підготовчому судовому засіданні в м. Харкові обвинувального акта в кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220460001288 від 11.06.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадження Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220460001288 від 11.06.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України.

Прокурор зазначив, що обвинувальний акт підсудний Комінтернівському районному суду м. Харкова. Його складено відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України. Підстав для закриття кримінального провадження за п.4-8 ч.1, ч.2 ст.284 КПК України та повернення обвинувального акта прокурору немає. Просив призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Захисник обвинуваченого - адвокат Кас`янов І.В. та обвинувачений ОСОБА_1 заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду з підстав, що обвинувальний акт не відповідає дійсності.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення обвинувального акту, прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Вимоги, які законодавець ставить до обвинувального акту, передбачені ст. 291 КПК України, і між інших, в п. 5 вказано, що в обвинувальному акті повинні бути викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положеннями ст. 91 КПК України, передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Частиною 3 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Згідно положення п. а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа реалізує своє право на захист від пред`явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому можливість зміни обвинувачення прокурором під час судового розгляду справи, коли суд звертає увагу на неконкретність обвинувачення в підготовчому судовому засіданні, а прокурор має можливість у стислі терміни усунути вказані порушення, фактично призводить до порушення як права обвинуваченого на захист, так і до порушення розумних строків судового розгляду кримінального провадження та в кінцевому результаті призводить по порушень вимог ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, нечіткість та неоднозначність обвинувачення порушує права обвинуваченого на захист вже з моменту надання йому копії обвинувального акта, оскільки захищатися від неконкретного обвинувачення неможливо.

Згідно обвинувального акту, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 127 КК України, а саме - катування, тобто умисне заподіяння фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом інших насильницьких дій, з метою спонукати потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також за ч.2 ст.146 КК України – незаконне позбавлення волі людини, вчинене з корисливих мотивів, щодо більш ніж двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, здійснюване протягом тривалого часу.

Так, станом на момент закінчення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, а саме - 04.10.2018 року, вказана стаття діяла в редакції Закону станом на 28.08.2018 року: «Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості».

Проте, при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 127 КК України, в обвинувальному акті органом досудового розслідування не вказана кваліфікуюча ознака об`єктивної сторони даного злочину, а саме - заподіяння «сильного» фізичного болю. Також, при формулюванні обвинувачення за ч.2 ст.127 КК України, зазначаючи ознаки об`єктивної сторони даного злочину – «заподіяння фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом інших насильницьких дій», при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в обвинувальному акті не визначено, які саме насильницькі дії прокурор кваліфікує як «інші». Крім того, при формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 127 КК України та кваліфікації дій обвинуваченого щодо вчинення інших насильницьких дій, прокурор кваліфікує дії обвинуваченого всупереч змісту диспозиції вказаної статті, а саме – не визначено, що інші насильницькі дії вчинені шляхом «нанесення».

Також, кваліфікуючи дії за ч. 2 ст. 127 КК України, органом досудового розслідування вказана ознака суб`єктивної сторони злочину, а саме, мета - «спонукання потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі». Проте, станом на момент закінчення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, а саме - 04.10.2018 року, вказана стаття діяла в редакції Закону станом на 28.08.2018 року, й диспозиція вказаної статті такої ознаки суб`єктивної сторони даного злочину як «спонукання» - не містила.

Крім того, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за ч.2 ст.127 КК України, в обвинувальному акті не визначено з належною повнотою об`єктивну сторону злочину щодо дій обвинуваченого ОСОБА_1 відносно катування потерпілого ОСОБА_2 . Так, зазначаючи, про завдання удару потерпілому, органом досудового розслідування не вказано механізм, спосіб, локалізацію, наслідки нанесеного удару.

Також, зазначивши при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за ч.2 ст.127 КК України, щодо здійснення ОСОБА_1 «залякування» осіб, які утримуються в реабілітаційному центрі, в формулюванні обвинувачення за вказаною статтею, така кваліфікуюча ознака суб`єктивної сторони, як «залякування» - не визначена.

Крім того, з суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.127 КК України, характеризується прямим умислом. Проте, в обвинувальному акті при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, органом досудового розслідування не визначені ознаки суб`єктивної сторони даного злочину – вина, та мотив.

Також, органами досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 146 КК України, а саме – незаконне позбавлення волі людини, вчинене з корисливих мотивів щодо більш ніж двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, здійснюване протягом тривалого часу.

Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що за законом вона не має права позбавляти волі іншу особу, але бажає це зробити. Ставлення особи до тяжких наслідків незаконного позбавлення волі може бути умисним або необережним.

Проте, в обвинувальному акті при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, органом досудового розслідування не визначені ознаки суб`єктивної сторони злочину – вина, та мотив.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити щодо допущеної в обвинувальному акті технічної описки, а саме - помилково вказаного періоду часу «з 14.09.2019 по 29.01.2019» (на а.с. 5 т. 1).

Таким чином, з огляду на вищенаведене, з метою недопущення позбавлення суду можливості належним чином роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 суті обвинувачення, виконати вимоги, передбачені ст. 348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в межах встановлених строків, а також, враховуючи, що вказані факти є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 291,293, 177,178,197,199, 314-315,376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220460001288 від 11.06.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України – повернути прокурору Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення та набирає законної сили по закінченню строку на її оскарження.

Суддя- О. О. Маньковська