Рішення № 99710005, 20.09.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5323/21

Провадження № 2-а/185/74/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 вересня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М. з участю секретаря судового засідання Таран Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім.Віктора Банних Луганського прикордонного загону лейтенанта Коломійця Владислава Вікторовича, Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суб`єкта владних повноважень про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 013141 від 26 червня 2021 року, винесеної начальником групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім.Віктора Банних Луганського прикордонного загону Коломійцем В.В. про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закриття провадження у справі.

Позивач посилається на те, що начальник групи ІПК ВІПС (тип А) впс «Мілове» ім.В.Банних не долучив до матеріалів справи про адміністративне правопорушення доказів вчинення адміністративного правопорушення, не дослідив їх і не дав їм ніякої оцінки. Незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2 КУпАП, оскільки положення Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій забороняють в`їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не через державний кордон.

Ухвалою від 06 липня 2021 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11 серпня 2021 року надійшов відзив на позов, поданий начальником Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України.

Відповідачем позовні вимоги не визнаються з наступних підстав:

-позивачем порушено вимоги статті 288 КУпАП, відповідно до яких скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати,

-26 червня 2021 року згідно інформації в базі даних Державної прикордонної служби України було встановлено, що 12 березня 2021 року позивач виїхала з контрольованої території України до тимчасово окупованої території через КПВВ Новотроїцьке. 26 червня 2021 року позивач під час перетину державного кордону України з території РФ пояснила, що 25 червня 2021 року виїхала з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово не працюючий пункт пропуску через державний кордон України, чим порушила Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій, визначений постановою КМУ від 17 липня 2019 року № 815,

-При надання пояснень позивач не заперечувала факт вчинення адміністративного правопорушення, не надавала будь-яких документів, які могли звільнити її від адміністративної відповідальності або пом`якшували відповідальність за адміністративне правопорушення,

-Факт порушення порядку виїзду з тимчасово окупованої території України та в`їзду до неї доведено витягом з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», відповідно до якого відсутні дані офіційного в`їзду/виїзду на територію України через працюючий КПВВ,

-В матеріалах справи наявний рапорт прикордонного наряду «Перевірка документів», в якому зазначено, що під час прикордонного контролю за допомогою підсистеми «Ризик» та опитування було встановлено, що позивач порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України,

-Також у матеріалах справи є заява позивача, за явою вона відмовляється від правової допомоги та бажає захищати себе самостійно, також є пам`ятка про роз`яснення позивачу положень статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.

Також у відзиві представник відповідача заявляє клопотання про визнання явки позивача до суду обов`язковою, оскільки обставини, викладені у позовній заяві повністю відрізняються від наявних доказів в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Визнання явки позивача до суду обов`язковою суд вважає недоцільним і таким, що призведе до затягування розгляду справи. Позиція позивача по справі є зрозумілою, вона чітко викладена у позовній заяві, оцінка судом наявних у справі доказів не потребує обов`язкового виклику у судове засідання позивача.

Крім того представник відповідача просить допитати як свідка особу, яка виявила скоєне позивачем правопорушення. При цьому представник відповідача не зазначає ім`я свідка, його місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити, як того вимагає статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому заявлене клопотання про допит свідка не підлягає задоволенню.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 013141 від 26 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн (а.с.13).

Частиною 1 статті 204-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Як встановлено статтею 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», в`їзд осіб на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Згідно з текстом оскаржуваної постанови 26 червня 2021 року об 11:05 годині в пункті пропуску «Мілове» під час здійснення прикордонного контролю було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка відповідно до інформації, наявної в базі даних Державної прикордонної служби України 12 березня 2021 року виїхала з контрольованої території України до тимчасово окупованої території України через КПВВ «Новотроїцьк», а 26 червня 2021 року об 11:05 годині в`їхала на територію України з РФ через пункт пропуску «Мілове».

ОСОБА_1 надані письмові пояснення, в яких вона зазначила, що 25 червня 2021 року близько 20:00 години здійснила виїзд з тимчасово окупованої території до РФ і районі н.п.Новоазовськ.

Як вказує представник відповідача у відзиві, ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 3 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2019 року № 815, відповідно до якого в`їзд/виїзд осіб на тимчасово окуповану територію та з таких територій здійснюється виключно через визначені КПВВ.

До відзиву на позов додано копію письмових пояснень, наданих ОСОБА_1 26 червня 2021 року начальнику відділу прикордонної служби «Мілове», за змістом яких ОСОБА_1 не заперечує факт вчинення нею адміністративного правопорушення, при цьому не вказує обставин, які змусили її порушити порядок виїзду/в`їзду на тимчасово окуповану територію України.

Також до відзиву додані копії пам`ятки про доведення до особи змісту статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України, заяви про роз`яснення прав та відмову від юридичної допомоги, обидва документи підписані ОСОБА_1 .

Відповідно до положень пункту 3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2019 року № 815, в’їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти в`їзду-виїзду не призначені для перетинання державного кордону.

Цей Порядок визначає процедуру в`їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (далі - тимчасово окуповані території) та з таких територій.

Відповідно до особистих пояснень ОСОБА_1 , вона 25 червня 2021 року близько 20:00 години здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до РФ. Таким чином позивачем визнається факт її переміщення з тимчасово окупованої території не через контрольний пункт в`їзду-виїзду.

На думку позивача, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2 КУпАП, оскільки Порядком, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2019 року № 815 заборонено в`їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не через державний кордон.

За змістом Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2019 року № 815 цей Порядок стосується переміщення осіб з тимчасово окупованої території України на територію, підконтрольну українській владі, однак не підлягає застосуванню у випадку переміщення осіб з тимчасово окупованої території України до іншої держави, тобто перетинання державного кордону.

Як зазначено у відзиві на позов, позивач під час перетину державного кордону України з території РФ пояснила, що 25 червня 2021 року виїхала з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово не працюючий пункт пропуску через державний кордон України.

Таким чином у діях позивача є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП - перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

За змістом оскаржуваної постанови позивача притягнуто адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 204-2 Кодексу України - порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, за відсутності відповідного складу адміністративного правопорушення, оскільки за змістом постанови позивач не здійснювала перетинання лінії розмежування між тимчасово окупованою та підконтрольною територією України, а здійснила перетинання державного кордону з тимчасово окупованої території.

Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, асправа про адміністративне правопорушення - закриттю у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2 КУпАП.

При цьому суд не бере до уваги посилання представника відповідача на порушення позивачем вимог статті 288 КУпАП, оскільки зазначеною статтею передбачено право особи на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення безпосередньо до суду.

Відповідно до частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на викладене, оскаржувану постанову слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2КУпАП.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 454 грн (а.с.1).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 при зверненні з адміністративним позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір»), що станом на день звернення позивача до суду складає 454 грн. Саме у цьому розмірі підлягають відшкодуванню витрати позивача на сплату судового збору.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 244-246, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 .

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 013141 від 26 червня 2021 року, винесену начальником групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім.Віктора Банних Луганського прикордонного загону Коломійцем В.В. відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення - штраф у сумі 1700 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 204-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи:

-ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

-начальник групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім.Віктора Банних Луганського прикордонного загону Коломієць Владислав Вікторович, 92500 Луганська область, Міловський район, смт.Мілове, вул.Міловська, 58,

-Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України, 93120 місто Лисичанськ, пр.Перемоги, 58, ЄДРПОУ 14321736.

Суддя У.М. Болдирєва