Вирок № 99709104, 20.09.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа №328/1695/21

20.09.2021

1-кп/328/210/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., прокурора Бровченка Г.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Молочанськ, Пологівського району Запорізької області, українця, громадянина України, не працюючого, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26.03.2021 близько 13 години 00 хвилин ОСОБА_1 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та реалізуючи його, діючи з корисливих мотивів, зайшов на повністю огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_1 , де за допомогою фізичної сили відчинивши двері, які не були зачинені запірним пристроєм, проник в приміщення гаражу, розташованого на території вказаного домоволодіння, звідки таємно викрав велосипед марки «Салют» сіро-зеленого кольору, вартістю згідно з висновком експерта №1852 від 19.05.2021 – 1350 гривень, що належить ОСОБА_2 , яка з дозволу покійного власника домоволодіння ОСОБА_3 , зберігала вказаний велосипед, у приміщенні вказаного гаражу.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму, після чого розпорядився майном на власний розсуд.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, суду пояснив наступне. Приблизно на весні 2021 року він вирішив викрасти велосипед, який зберігався в гаражі в домоволодінні, розташованому навпроти його домоволодіння по АДРЕСА_1 . Раніше він бував в даному помешканні у його власника ОСОБА_4 і знав, що ОСОБА_5 доглядала нині покійного ОСОБА_6 і зберігала в гаражі свій велосипед. Він знав, що в домоволодінні нікого немає, тому переліз через паркан, відкрив гараж і викрав велосипед, яким користувався приблизно на протязі тижня, а потім ОСОБА_2 забрала в нього велосипед і звернулась до поліції.

В зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та обставини його вчинення, відповідно до обвинувального акту, враховуючи відсутність заперечень учасників судового провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Суд приходить до висновку, що обвинувачений дав послідовні визнавальні покази по справі, його позиція є добровільною та свідомою, обставин, які б могли вплинути на допустимість та належність цього доказу, не встановлено. Суд визнає свідчення обвинуваченого належним і допустимим доказом, тому кладе їх в основу вироку.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Поняття «поза розумним сумнівом» полягає також в тому, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Таким чином, суд визнає вину ОСОБА_1 доведеною поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проживає один, за місцем мешкання характеризується позитивно, не працює, утриманців не має, на обліку у лікарів нарколога, невропатолога, психіатра, інфекціоніста не перебуває, на обліку Токмацького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області не перебуває, за медичною допомогою до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР Молочанського відокремленого підрозділу не звертався, перебував на обліку у Токмацькому районному відділі філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, знятий з обліку 21.12.2017, у зв`язку з відбуттям громадських робіт.

Судом також враховано відношення обвинуваченого до скоєного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно зі ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Також судом взято до уваги досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик вчинення повторного злочину та ризик небезпеки для суспільства оцінено як середній.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та його суспільної небезпечності, обставин, що пом`якшують покарання, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_1 покарання, необхідного і достатнього для його виправлення і попередження нових злочинів в межах санкції ч.3 ст.185 КК України ближче до нижньої межі. Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, суд вважає можливим звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, оскільки його виправлення можливо без ізоляції від суспільства.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст.69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією відповідної статті КК України, суд не бачить.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань про його обрання не надійшло. Підстав для обрання міри запобіжного заходу обвинуваченому суд не бачить.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Витрати на залучення експерта відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366 – 371, 373 – 376, 395, 532 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Згідно з ч.1 ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Після набрання вироком законної сили речовий доказ: велосипед марки «Салют», з рамою жіночого типу сіро-зеленого кольору, який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2 , залишити останній за належністю.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою – протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.

Вирок суду відповідно до вимог частини другої статті 394 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя