Рішення № 99708935, 09.09.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/2529/21

Провадження № 2/317/991/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Клімова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі адвоката Заярної Марини Анатоліївни до територіальної громади Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 в особі адвоката Заярної Марини Анатоліївни до територіальної громади Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини позивачка до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась, оскільки вважала себе такою, що прийняла спадщину фактично, тому що проживала зі спадкодавцем на момент його смерті за однією адресою.

Встановлення юридичного факту постійного проживання позивачки разом зі спадкодавцем – чоловіком ОСОБА_2 на момент його смерті та визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок після смерті чоловіка має для позивачки юридичне значення та дозволяє реалізувати право на отримання спадщини за законом, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 30.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 27.08.2021, за клопотанням представника позивача витребувано із Запорізької районної державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 27.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по суті на 09.09.2021

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 38), від представника позивача – адвоката Заярної М.А. надійшла заява, відповідно до змісту якої позовну заяву підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу за її відсутності, без фіксування процесу технічними засобами (а.с. 35).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду пояснення, відповідно до змісту якого підстави заперечувати або визнавати позов у відповідача відсутні, при вирішенні справи покладається на розсуд суду, просить розглядати справу за відсутності представника (а.с. 31-32).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Комунарським районним у місті Запоріжжя відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1139 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіддю від 05.08.2021 № 1086, наданої на запит суду державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М., вбачається, що ніхто зі спадкоємців на прийняття спадщини до Запорізької районної державної нотаріальної контори не звертався, спадкова справа не відкривалась (а.с. 29).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є чоловіком та дружиною, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 22 вересня 1971 року Кушугумською селищною радою Запорізького району Запорізької області, актовий запис № 86 (а.с. 12).

Позивачка є спадкоємцем за законом першої черги, як дружина померлого. Спадщину, відкриту після смерті чоловіка, позивачка прийняла (фактично) у встановленому законодавством порядку, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, а саме: як така, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою № 306 від 22.03.2021, виданої адміністратором відділу «ЦНАП» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (а.с. 11).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як наголошується у Постанові Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Окрім позивачки, спадкоємців за законом/заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 немає.

Згідно зі ст. 1216-1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємство здійснюється за заповітом чи за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у редакції, що діяла на час відкриття спадщини, встановлено, що реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи.

Тобто, недотримання спадкоємцем вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» щодо реєстрації за місцем проживання, не свідчить про те, що заявник не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку: «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів».

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України по справі № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті свого чоловіка – ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в установленому законом порядку прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою. Право власності, при цьому, виникає з моменту такої реєстрації.

У той же час, згідно з приписами ч. 4 ст. 3 вказаного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , виданим 31 березня 2015 року Кушугумською селищною радою Запорізького району Запорізької області на підставі рішення виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (а.с. 13).

На підставі викладеного можливо зробити висновок про належність оспорюваного спадкового майна ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2011 року № 868, правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, є рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, є рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

Вищезазначене приводить суд до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в розмірі 1816,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1220-1223, 1261, 1262, 1267-1270 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 77, 80, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) в особі адвоката Заярної Марини Анатоліївни (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, буд. 6) до територіальної громади Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (70450, Запорізька область, Запорізький район, смт Кушугум, вул. Соборна, буд. 23) про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) разом зі спадкодавцем – чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з територіальної громади Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області(ЄДРПОУ: 24912102; адреса: 70450, Запорізька область, Запорізький район, смт Кушугум, вул. Соборна, буд. 23) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1816 грн 00 коп. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Ткаченко