Вирок № 99706522, 13.09.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/372/17

1-кп/357/420/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2021 м. Біла Церква

Колегія суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі:

головуючого - судді: Ларіної О.В.,

суддів: Буцмака Ю.Є., Примаченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання: Шутенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква, Київської області, кримінальне провадження № 12016110030000751 від 21.02.2016 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , без місця реєстрації, раніше судимого: 1) 15.04.2015 Смілянським міський судом Черкаської області за ст. 190 ч. 1 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 544 гривень; 2) 27.06.2017 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією 1/2 частини всього майна, яке є власністю засудженого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Біла Церква, Київської області, громадянки України, не працюючої, незаміжньої, яка має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурори Білоцерківського окружної прокуратури Київської області: Панасюк В.С., Лужецький С.А.,

захисники-адвокати: Собчук О.О., Собчук Н.Ф.,

обвинувачені: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

У С Т А Н О В И Л А:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом визнано доведеним, що в період з 17.02.2016 по 19.02.2016 ОСОБА_1 за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_4 , щодо якого кримінальне провадження закрито у зв`язку зі смертю та ОСОБА_2 приблизно о 10.00 год. прийшли до приміщення квартири АДРЕСА_4 , де проживала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою скоєння розбійного нападу на останню. При цьому, попередньо домовившись, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , вдаючи працівників ПАТ «Київобленерго», під приводом перевірки лічильника електроенергії посприяють тому, щоб ОСОБА_5 відчинила вхідні двері будинку, тим самим надавши можливість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проникнути до будинку ОСОБА_5 з метою вчинення розбійного нападу на останню та заволодіння її майном.

Так, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з метою реалізації їх злочинного умислу, спрямованого на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5 , у вищевказаний період часу, підійшли до вхідних дверей будинку ОСОБА_5 , де ОСОБА_1 постукав у двері, повідомивши, що він є працівником ПАТ «Київобленерго», при цьому, ОСОБА_4 залишався чекати за межами подвір`я, як попередньо домовлялися. Після того, як ОСОБА_5 відчинила ОСОБА_1 вхідні двері до приміщення будинку протиправно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, увірвалися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , де ОСОБА_1 своїми обома руками схопив ОСОБА_5 та поніс до однієї із кімнат будинку, де разом з ОСОБА_4 зв`язали мотузкою кінцівки (руки та ноги) потерпілої, супроводжуючи свої дії нанесенням ударів останній по різних частинах тіла, тим самим вчинивши розбійний напад із застосуванням фізичного насильства небезпечного для її життя.

При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зв`язавши потерпілу ОСОБА_5 , почали разом із ОСОБА_2 у будинку відшукувати цінні речі та грошові кошти. Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з метою швидкого відшукування цінного майна ОСОБА_5 , періодично наносили удари своїми руками та ногами по тулубу та голові ОСОБА_5 , внаслідок чого остання декілька разів втрачала свідомість.

В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в м`яких тканинах голови, перелому кісток носа з ушкодженням слизової оболонки, крововиливів під м`якими мозковими оболонками, крововиливу у кінчик язика, переломів шести ребер справа та семи ребер зліва, крововиливів в м`яких тканинах навколо переломів, синців на руках, які відносяться до ознак легких тілесних ушкоджень, пониженого кровонаповнення внутрішніх органів, інтерстиціального набряку строми, внутрішньоальвеолярних крововиливів, ділянки гострої альвеолярної емфіземи й дистелектазів у легенях, осередкових крововиливів в місці нирки, морфологічних ознак спазми артерій міокарда, осередкованого набряку строми, осередкованої фрагментації в міокарді, деліпідізації спонгіоцитів наднирників, набряку-набубнявіння головного мозку з розладом кровообігу в ньому, зумовленої сукупної травми голови, шиї та грудей з розвитком шоку, які відносяться до ознак тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя, застосувавши до ОСОБА_5 фізичне насильство небезпечне для її життя в момент заподіяння, чим спричинили їй фізичний біль та страждання.

Під час вчинення розбійного нападу ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відкрито заволоділи майном ОСОБА_5 , а саме грошовими коштами в сумі 1000 гривень та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , щодо якого кримінальне провадження закрито у зв`язку зі смертю, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5 , задля подолання фізичного опору останньої, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне позбавлення життя ОСОБА_5 , усвідомлюючи свої злочинні дії та бажаючи при цьому настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді смерті останньої, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння майном ОСОБА_5 , нанесли удари руками та ногами по тулубу та голові останньої, внаслідок чого ОСОБА_5 декілька разів втрачала свідомість.

В подальшому, після того, як ОСОБА_2 відшукавши кошти ОСОБА_5 у сумі 1000 грн., ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 почали покидати місце вчинення злочину та, в цей час, ОСОБА_1 один раз своїми двома ногами стрибнув на голову ОСОБА_5 , а саме в область її обличчя, яка після цього ознак життя вже не подавала. Після чого ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 , який знаходився біля виходу з будинку та ОСОБА_2 , яка вже вийшла з нього, з місця вчинення злочину з викраденим майном, зникли.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів в м`яких тканинах голови, перелому кісток носа з ушкодженням слизової оболонки, крововиливів під м`якими мозковими оболонками, крововиливу у кінчик язика, переломів шести ребер справа та семи ребер зліва, крововиливів в м`яких тканинах навколо переломів, синців на руках, які відносяться до ознак легких тілесних ушкоджень, пониженого кровонаповнення внутрішніх органів, інтерстиціального набряку строми, внутрішньоальвеолярних крововиливів, ділянки гострої альвеолярної емфіземи й дистелектазів у легенях, осередкових крововиливів в місці нирки, морфологічних ознак спазми артерій міокарда, осередкованого набряку строми, осередкованої фрагментації в міокарді, деліпідізації спонгіоцитів наднирників, набряку-набубнявіння головного мозку з розладом кровообігу в ньому, зумовленої сукупної травми голови, шиї та грудей з розвитком шоку, які відносяться до ознак тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме за ознаками розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень та проникненням у житло, особою, яка раніше вчинила розбій та за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме за ознаками умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вичиненого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК України, а саме за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 у ході судового розгляду свою позицію щодо визнання вини в інкримінованих йому діях, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, змінював декілька разів, а саме з початку судового розгляду останній вину визнав частково, а саме визнав вину у вчиненні заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5 , а у вчиненні вбивства ОСОБА_5 обвинувачений вину не визнав, але після закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , у зв`язку зі смертю останнього, обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованих діях визнав у повному обсязі, але показав наступне.

Отже, обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що з дитинства був знайомий з ОСОБА_4 , з яким перебував у дружніх відносинах, з ОСОБА_2 познайомився ОСОБА_1 приблизно у 2016 році. Місця реєстрації ОСОБА_1 на території України не має, але останнє місце проживання його було у місті Сміла, Черкаської області, де також мешкав ОСОБА_4 . Перебуваючи у м. Сміла, Черкаської області, ОСОБА_1 зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_4 , який запропонував йому поїхати в гості до ОСОБА_2 у м. Біла Церква, Київської області, на що ОСОБА_1 погодився та вони разом на потязі попрямували до м. Біла Церква, Київської області, де мешкали декілька днів у ОСОБА_2 , адресу ОСОБА_1 не пам`ятав. ОСОБА_2 мешкала разом зі своєю матір`ю та неповнолітньою дитиною. Приблизно у період з 17.02.2016 по 19.02.2016 після 09.00 год. ОСОБА_1 на вулиці Кільцева в м. Біла Церква, Київської області, зустрівся з ОСОБА_4 , який запропонував піти з ним до його знайомої тітки, у якій збирався знімати квартиру для себе, при цьому зателефонував ОСОБА_2 , яка також попрямувала разом з ними дивитися квартиру, яку ОСОБА_4 збирався орендувати. З потерпілою ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_1 не був знайомий.

Приблизно о 10.00 год. у період з 17.02.2016 по 19.02.2016 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 приїхавши до будинку, адресу якого ОСОБА_1 не пам`ятав, але зазначив, що останні самостійно пройшли через відкриті вхідні двері до квартири АДРЕСА_5 , де побачили розкидані речі, перевернуті стільці, диван, на що ОСОБА_7 почала кричати, оскільки відчула, що в будинку відбулось щось «не чисте», при цьому ОСОБА_1 зайшов у коридор квартири і далі не проходив, хто мешкав у будинку, куди їх привів ОСОБА_4 , обвинуваченому ОСОБА_1 не відомо. Під час перебування у будинку ОСОБА_4 був у рукавичках та повідомив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що в будинку є гроші і їх треба шукати всім, після чого ОСОБА_1 зрозумів, що ОСОБА_4 запросив його та ОСОБА_7 для вчинення крадіжки. З указаного будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом вийшли та попрямували на зупинку, де дочекавшись автобуса, поїхали до ОСОБА_7 додому, останній з будинку виходив ОСОБА_4 .

Перебуваючи у квартирі будинку тітки, як її назвав ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_1 її не бачив, але ОСОБА_1 було відомо, що вона перебуває у квартирі. В автобусі ОСОБА_4 повідомив, що у нього була інформація, що у будинку, звідки вони їхали були гроші, які останній намагався викрасти.

В судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав, що ніхто з них у квартирі будинку, ніяких речей та грошей не брав, у квартирі знаходились впродовж трьох хвилин. Під час вказаних подій, ОСОБА_1 при собі мав особисті гроші.

Обвинувачений ОСОБА_1 також наполягав, що до вбивства потерпілої ОСОБА_5 не має ніякого відношення, жодних ударів він потерпілій не наносив, а також потерпілу не зв`язував. Також обвинувачений ОСОБА_1 не бачив чи наносив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 . З викладеними фактичними обставинами в обвинувальному акті обвинувачений ОСОБА_1 повністю не згоден, у вчиненні розбійного нападу вину не визнає.

Крім цього обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він на стадії досудового розслідування визнавав вину у зв`язку із застосуванням до нього з боку працівників Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області не дозволених заходів ведення слідства у вигляді фізичного насильства, але раніше про недозволені заходи ведення слідства він не заявляв, оскільки про цей факт забув, а показання під час слідчого експерименту та одночасних допитів ОСОБА_1 надавав зі слів ОСОБА_4 , який примусив ОСОБА_1 давати показання працівникам поліції.

Цивільний позов визнав у повному обсязі.

Отже, з наданих показань обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що останній не зважаючи на те, що він не оспорював час, дату та місце вчинення інкримінованих йому дій, але ОСОБА_1 повністю не погодився з фактичними даними, викладеними в обвинувальному акті, які були встановлені, як-то вчинення інкримінованих йому дій, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про повне не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованих діях.

Обвинувачена ОСОБА_2 , яка будучи допитаною в судовому засіданні свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 187 КК України не визнала в повному обсязі та зазначила, що взимку 2016 року, точну дату та місяць у зв`язку зі спливом часу не пам`ятає, їй приблизно о 09.00 год. на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_4 , з яким у ОСОБА_2 були близькі стосунки та запропонував їй приїхати до його племінниці з метою з`ясування стосунків з ним, оскільки вони напередодні посварилися, а ОСОБА_4 мав бажання примиритися, при цьому останній продиктував адресу його племінниці, за якою ОСОБА_2 попрямувала та приблизно о 10.00 год. була біля вказаного ОСОБА_4 будинку. Хвіртка була у відкритому стані, через яку ОСОБА_2 пройшла на подвір`я, де у вікно побачила ОСОБА_4 та пройшла у будинок через відкриті вхідні двері. Після того, як ОСОБА_2 пройшла до будинку, остання потрапила в коридор, де далі у будинок не проходила, оскільки побачила, що в будинку був безлад, речі були розкидані, на руках ОСОБА_4 були одягнуті рукавички. Так, ОСОБА_2 побачивши безлад у будинку, злякалась та зрозуміла, що її ОСОБА_4 ввів в оману щодо причини його прохання приїхати її, а саме під приводом примирення. Тоді ОСОБА_2 почала запитувати у ОСОБА_4 , що трапилось в будинку, на що останній почав кричати та сваритися з ОСОБА_2 і остання зразу вийшла з будинку. На кухні в будинку ОСОБА_2 також бачила, що знаходився ОСОБА_1 , який також вийшов з будинку зразу за ОСОБА_2 . При цьому обвинувачена ОСОБА_2 наполягала, що ніяких грошових коштів у будинку не шукала та не брала, потерпілу у будинку не бачила, а також не бачила, щоб хтось наносив тілесні ушкодження потерпілій.

Суд показання обвинувачених наданих у судовому засіданні сприймає, як такі що заслуговують на увагу, однак не беззаперечні за своєю суттю в цілому та вважає за необхідне надати оцінку їх показанням після аналізу доказів у провадженні в сукупності.

У той же час, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України у судовому засіданні, документів, висновків експертів та показань потерпілого і свідка, які суд сприймав безпосередньо, в їх системному зв`язку, судом встановлено наступне.

Будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень статей 353 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпілий ОСОБА_8 дав показання, що у нього була рідна тітка ОСОБА_5 , яка одна мешкала у будинку за адресою: АДРЕСА_6 , інших родичі у неї не було. Вказаний будинок одноповерховий на двох власників, тобто поділений на дві квартири, з загальним подвір`ям. Зазначений будинок 19.01.2008 ОСОБА_5 за договором дарування, посвідченого нотаріусом, подарувала ОСОБА_8 , який як правило раз на тиждень приїжджав до своєї тітки ОСОБА_5 та привозив їй продукти харчування, а також допомагав їй по господарству в будинку.

Так, 21.02.2016 приблизно о 10.30 год. ОСОБА_8 разом зі своєю дружиною приїхав у гості до ОСОБА_5 та почав дзвонити у дверний дзвінок, але ніхто не відкрив вхідні двері, тоді ОСОБА_8 , скориставшись своїм дублікатом ключа, відкрив дверний замок, який був зачинений на один оберт, хоча ОСОБА_5 постійно зачиняла двері на два оберти, що здивувало ОСОБА_8 . Крім цього останній телефонував ОСОБА_5 у період з 18.02.2016 по 20.02.2016, але остання не брала слухавку, тому 21.02.2016 він особисто приїхав до ОСОБА_5 , щоб пересвідчитися, як вона почувається.

Відкривши вхідні двері ОСОБА_8 побачив, що в будинку всі речі були розкидані, шухляди відкрити, стільці та диван перевернуті, останній почав кликати ОСОБА_5 , але йому ніхто не відповідав. Пройшовши до житловій кімнати, де знаходилась швейна машинка, побачив на підлозі з перев`язаними руками та ногами ОСОБА_5 зі слідами крові, у якої на обличчі був відсутній ніс та по всьому обличчю були садна, гематоми, синці, майже було відсутнє обличчя, остання не реагувала на його голос, по зовнішньому вигляду ОСОБА_8 зрозумів, що ОСОБА_5 була вбита. Після чого ОСОБА_8 попрямував у коридор та взявши слухавку стаціонарного телефону, намагався викликати поліцію, але побачив, що провід телефону був обрізаний, у зв`язку з чим повернувся до себе в автомобіль, де з мобільного телефону викликав поліцію.

Працівники поліції приїхали на виклик ОСОБА_8 до будинку ОСОБА_5 , 21.02.2016 приблизно до 17.00 год. де працівники поліції за добровільною згодою ОСОБА_8 провели огляд місця події, під час якого були виявлені грошові накопичення ОСОБА_5 , в розмірі п`яти тисяч гривень, які були змотані та висіли на гвіздку під килимом, на стіні житлової кімнати.

Після 21.02.2016, ОСОБА_8 , ще приїжджав у будинок тітки ОСОБА_5 для надання добровільного дозволу та доступу працівників поліції до квартири АДРЕСА_4 на проведення слідчих експериментів з особами, які перебували в залі судового засідання, під час яких останні спокійно давали показання, ніякого тиску з боку працівників поліції на них не здійснювалось, вони вільно пересувалися по будинку в супроводі працівників поліції, раніше потерпілий ОСОБА_8 не бачив обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та з ними знайомий не був.

Ключі від будинку ОСОБА_5 були у неї та ОСОБА_8 , інших дублікатів не було.

На запитання учасників кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_5 приблизно 08.02.2016 - 10.02.2016, коли він заїжджав до неї у гості, радилась з ним щодо можливості здати в оренду одну кімнату молодій родині ромської національності, на що ОСОБА_8 попередив її, що можуть забрати субсидію, якщо служби дізнаються, що у неї є додатковий прибуток.

Також ОСОБА_8 зазначив, що його тітка ОСОБА_5 за життя була дуже доброю та віруючою людиною, ходила до церкви, тримала будинок у чистоті, сама була охайною, а також була людиною похилого віку, яка кожного місяця отримувала пенсію та мала невеликі заощадження. Заявлений цивільний позов потерпілий ОСОБА_8 підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити в повному обсязі.

Вказані показання потерпілого суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що показання отримані у порядку встановленому КПК України.

Допитана в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показання, свідок ОСОБА_9 показала, що тривалий час працює контролером в ПАТ «Київоблгаз». Так, 16.02.2016 приблизно о 10.00 год. остання проводила зняття показників обліку газу по вулиці Кільцевій у м. Біла Церква, Київської області. В зазначений день свідок ОСОБА_9 , як зазвичай зайшла до ОСОБА_5 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_6 . Остання впустила свідка ОСОБА_9 у середину будинку, оскільки вона її знала вже тривалий час та ОСОБА_9 з лічильника газу, який розташований був у будинку на кухні, зняла показники. В будинку був порядок.

Свідок ОСОБА_9 також зазначила, що ОСОБА_5 , зазвичай зачиняла двері будинку та сторонніх осіб до себе в будинок не впускала.

Після того, як свідок ОСОБА_9 виконала свою роботу, остання вийшла з будинку ОСОБА_5 та попрямувала по АДРЕСА_7 далі до сусідів ОСОБА_5 , а остання провівши ОСОБА_9 зачинила за нею вхідні двері.

Таким чином 16.02.2016 приблизно о 10.00год. свідок ОСОБА_9 востаннє бачила ОСОБА_5 .

Отже з показань свідка вбачається, що злочин відносно ОСОБА_5 було вчинено саме у період з 17.02.2021 по 21.02.2021, що також узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який зазначив, що ОСОБА_5 у період з 17.02.2016 по 21.02.2016 не брала слухавку телефону, коли він їй телефонував.

Таким чином показаннями потерпілого та свідка, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується час, місце та спосіб вчинення даних кримінальних правопорушень, як і факт нападу з метою заволодіння майном потерпілої, поєднаного із насильством та поєднаного з проникненням у житло, так і заподіяння смерті потерпілій.

У свою чергу, з досліджених судом, у порядку статті 358 КПК України, у судовому засіданні письмових доказів, а саме документів, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, передбачене п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, внесені 21.02.2016 о 13.10 год. за № 12016110030000751, на підставі повідомлення ОСОБА_8 про те, що 21.02.2016 за адресою: АДРЕСА_7 , виявлено труп ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім цього відповідно до зазначеного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 12.08.2016 о 15.25 год. на підставі матеріалів правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 187 КК України та 16.08.2016 о 18.02 год. внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 187 КК України відносно ОСОБА_4 , а також 16.08.2016 о 18.03 год. внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 187 КК України відносно ОСОБА_2 .

Отже, незважаючи на те, що ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, суд приймає до уваги наявність вказаного, дослідженого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки з урахуванням положення ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до ст. 219 КПК України.

Таким чином судом встановлено, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016110030000751 розпочато 21.02.2016 о 13.10 год. за повідомленням ОСОБА_8 за п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Відповідно до рапорту помічника чергового Білоцерківського відділу поліції Гринжевського О.В., зареєстрованого в ЄО 21.02.2016 за № 4379 слідує, що 21.01.2016 об 11 год. 16 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ОСОБА_8 , 21.02.2016 об 11 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_7 , виявив труп ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином з дослідженого рапорту встановлено час, місце виявлення трупу ОСОБА_5 , а також вказаний рапорт підтверджує покази потерпілого ОСОБА_8 , надані останнім в судовому засіданні щодо обставин виявлення ним трупу ОСОБА_5 .

Згідно з протоколом огляду місця події з фототаблицею, складеного 21.02.2016 у період з 12.20 год. по 15.50 год. вбачається, що огляд був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тхоржевським В.С. за участю ОСОБА_8 , в присутності понятих, за участю спеціаліста, під час якого оглянута територія будинку АДРЕСА_6 , в ході якого встановлено, що вхід до будинку здійснюється через одностулкові металеві двері, які на момент огляду відчинені, замки вхідних дверей у вказаний будинок у справному стані, пошкоджень не мають. При вході розташований коридор, де на тумбочці, підлозі та на столі містяться різні речі та предмети господарського призначення, які розташовані в хаотичному порядку. На підлозі міститься велика кількість паперу та газет. Вхід до ванної та кухонної кімнат здійснюються через одностулкові двері, які на момент огляду відчинені. В кухонній кімнаті на холодильнику міститься гаманець чорного кольору, який вилучено, також на кухонній плиті вилучено чотири медалі. На підлозі містяться різні речі та предмети, які розташовані в хаотичному порядку. В житловій кімнаті № 3 містяться також різні речі та предмети, які розташовані в хаотичному порядку, зокрема матрац, на якому виявлені плями речовини бурого кольору, відчинена тумба від швейної машини, біля вказаної тумби на підлозі знаходиться труп, який лежить на спині головою повернутий до ліжка, а ногами до стільців, які знаходяться біля входу до кімнати № 1 під гострим кутом. Голова трупа закинута назад та повернута вліво. Верхня частина обличчя прикрита синьою балоновою курткою, яка доходить до рівня носових отворів. Права рука піднята до тулуба сильно зігнута в ліктьовому суглобі кисть її повернута в гору і доторкується до передньої поверхні плечового суглоба, а пальці зігнуті в кулак, при цьому другий палець перекриває нігтьову фалангу першого. Ліва рука трохи відведена від тулуба, сильно зігнута в ліктьовому суглобі, кисть її повернута вгору, доторкаючись до передньої поверхні плечового суглобу, а пальці трохи зігнуті. Шкіра на кистках рук забруднена червоною речовиною, схожою на кров. В нижній третині лівого передпліччя прив`язаний простим вузлом рушник, а вище нього поверх одягу прив`язаний двохжилий дріт в ізоляції. Кінці рушника та дроту прив`язані до колеса швейної машини. Ноги трупа випрямлені і трохи повернуті вправо, стиснуті між собою, в нижній частині гомілок зв`язані між собою білою тканиною, схожою на скатертину. Під тканиною поверх одягу на правій гомілці скоч по передній, задній та зовнішній поверхні.

На трупі виявлений одяг, а саме кофта в чорний та білий малюнок, застібка розстібнута, футболка (блузка) світла, на верхній частині блузки плями червоної речовини, схожої на кров, синя спідниця, коричневі колготи, труси світлі, шкарпетки червоні. Трупне задубіння добре виражене в м`язах ніг, слабо виражене в м`язах рук та відсутні в м`язах голови та шиї. Трупні плями рясні, фіолетові на задній поверхні тіла, при натисканні на них свого кольору не змінюють. Гнильні зміни виражені у вигляді зеленого кольору шкіри на голові, шиї, у верхньому відділі грудей.

При огляді кімнати № 2 із зовнішньої сторони лівої частини дверей по середині біля правого краю виявлено та вилучено один слід папілярних ліній. На підлозі по всій кімнаті містяться різні речі та предмети, які розташовані в хаотичному порядку. Біля дивану № 1 на підлозі містяться сліди взуття, які вилучені. Зліва на вікні містяться дерев`яні ролети, які складаються з двох частин, з внутрішньої частини правих ролет, виявлено та вилучено один слід папілярних ліній та один слід папілярних ліній з лівої частини.

На лівій частині вхідних дверей кімнати № 3 з зовнішньої сторони посередині біля правого краю виявлено та вилучено два сліди рукавичок. Із зовнішньої сторони правих дверей шафи посередині ближче до лівого краю виявлено та вилучено один слід рукавички. На правій частині ролетів із зовнішньої сторони виявлено та вилучено три сліди папілярних ліній. На поверхні радіо програвача виявлено та вилучено один слід рукавички.

В кімнаті №1 міститься ключ – «метелик», який вилучено, на підлозі скотч, зліва від трупу шматок скотчу з плямами з речовини бурого кольору, які вилучено. Перед входом в кімнату предмет схожий на ніж. На ліжку матрац з плямами речовини бурого кольору, з матрацу зроблено зріз та вилучено. Ковдра з підодіяльником з плямами речовини бурого кольору. Виявлено та вилучено скотч, яким були зв`язані руки та ноги, копія договору дарування, подушку з плямами речовини бурого кольору, біля холодильника на підлозі згустки речовини, схожої на кров, на холодильнику бризки крові, з яких зроблені змиви, які були вилучені.

За будинком на городі маються сліди взуття, з яких зроблено 4 гіпсові зліпки. Сліди ведуть від паркану до вікна кімнати №2. З лівої сторони від будинку, на землі виявлена скляна пляшка, яка вилучена. Під час огляду виявлені сліди пошкодження паркану.

Отже під час проведення огляду місця події були вилучені гаманець чорного кольору, зразки змивів речовини бурого кольору схожих на кров, сліди папілярних ліній, слід папілярних ліній, відбитки слідив рукавичок, 4 гіпсові зліпки слідів взуття, шматок матрацу з плямами речовини бурого кольору, скотч, копію договору дарування та витяг, подушку з плямами речовини бурого кольору, скляну порожню пляшку, ключ – «метелик», ніж, медалі, одяг з трупу.

Зазначені слідчі дії зафіксовані на фотокамеру «Canon», фотознімки з якої приєднані до протоколу огляду місця події від 21.02.2016, а також до протоколу додана план – схема, які відповідно до ст. 105 КПК України є додатками до вищевказаного протоколу.

Сам огляд проведено на підставі заяви - згоди ОСОБА_8 від 21.02.2016.

Дослідивши в судовому засіданні вказаний протокол огляду місця події судом встановлено, що огляд місця події слідчим проведений без порушень вимог процесуального закону, оскільки за змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчої дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Отже, з рапортів досліджених судом вище встановлено, що підставою для проведення огляду місця події від 21.02.2016 стало повідомлення ОСОБА_8 про смерть ОСОБА_5 . Отже з метою перевірки вказаної інформації та з`ясування події, що відбулася, було здійснено огляд житлового будинку, в ході якого виявлений труп потерпілої з ознаками насильницької смерті. Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду.

Крім цього суд вважає, що слід врахувати висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відображений Верховним Судом колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 07.06.2018 в справі № 727/4350/16-к, де зазначено, що виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ст. 233 ч. 1, ст. 234 ч.2 та ст. 237 ч. 2 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Надання власником добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Доводи захисника Собчук О.О. щодо наявності в протоколі огляду місця події від 21.02.2016 виправлень та закреслень, а також факт вилучення гаманця чорного кольору, який в подальшому в ході досудового слідства описаний, як гаманець сірого кольору, дає підстави суду зробити висновок про наявність в протоколі певних недоліків, у питанні його оформленні та описки, а також особливостей власного сприйняття кольорів предметів певною людиною – слідчим, в певних умовах (при штучному освітленні, в закритому приміщенні), суд сприймає їх, як таки, що заслуговують на увагу, однак виходить з того, що само по собі виправлення (закреслення), тобто зроблена слідчим механічна (мимовільна, випадкова), граматична помилка, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо), не указує на недопустимість такого документу та автоматично не дає передумов для застосування концепції «плодів отруєного дерева» по відношенню до протоколу огляду місця подій від 21.02.2016 та вилученим речовим доказам.

Відповідно до протоколу огляду трупа, складеного 22.02.2016 у період з 11.00 год. по 11.56 год. вбачається, що огляд був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тхоржевським В.С. у присутності понятих, за участю експерта-криміналіста, яким проведений огляд трупа ОСОБА_5 під час якого на вказаному трупі виявлені зовнішні тілесні ушкодження у вигляді численних синців кінцівок, одяг в який був одягнутий труп, з трупа зроблені зрізи нігтьових пластин, зроблено зрізи волосся з потиличної ділянки голови, тім`яної ділянки, лобної, правої та лівої вискових ділянок голови, з трупа зроблено дактилоскопіювання пальців рук та долоней, зроблено збір крові, який вилито на марлю та упаковано в паперовий конверт.

З протоколу огляду предмета від 06.04.2016 з фототаблицею, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тхоржевським В.С. у період з 09.06 год. по 09.16 год. слідує, що предметом огляду є поліетиленовий пакунок біло-синього кольору в якому виявлений ніж з дерев`яним руків`ям, з кімнати № 1, а також в поліетиленовому пакунку виявлено картонну коробку, в якій міститься порожня пляшка.

До протоколу додані роздруковані фотознімки ножа з руків`ям та порожньої пляшки.

Наявна ж у справі постанова від 06.04.2016 про визнання вказаного ножа та пляшки речовими доказами, підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.

З протоколу огляду предмета від 06.03.2016 з фототаблицею, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тхоржевським В.С. у період з 15.20 год. по 17.30 год. слідує, що предметом огляду є: паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено частину вати з речовиною червоно-бурого кольору; поліетиленовий пакет білого кольору, на якому виявлено скотч; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено частину вати з речовиною світло-бурого кольору; поліетиленовий пакет білого кольору, в якому виявлено копію договору дарування частки житлового будинку та оригінал витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; поліетиленовий пакет білого кольору, в якому виявлено нитку червоного кольору; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено вушну паличку; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразок волосся з потиличної ділянки голови трупа; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразок волосся з лівої височної ділянки голови трупа; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразок волосся з правої височної ділянки голови трупа; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразок волосся з лобної ділянки голови трупа; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразок волосся з тім`яної ділянки голови трупа; поліетиленовий пакет білого кольору, в якому виявлено подушку в речовині бурого кольору схожій на кров; поліетиленовий пакет білого кольору, в якому виявлено чорно-біла, біла майка, сірі та червоні шкарпетки, сірі та коричневі колготки, труси білі; паперовий конверт білого кольору, в якому виявлено зразки крові.

До протоколу додані роздруковані фотознімки вказаних предметів.

Наявна ж у справі постанова від 06.03.2016 про визнання оглянутих 06.03.2016 речей та предметів речовими доказами, підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.

З протоколу огляду предмета від 15.06.2016, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тхоржевським В.С в період з 13.00 год. по 14.00 год. у присутності понятих, встановлено, що предметом огляду є поліетиленовий пакет експертної служби № 1312350, в якому виявлено жіночий, порожній гаманець сірого кольору, розмірами 140x79 мм., який складається з двох прямокутних частин, у верхніх частинах яких знаходиться металева застібка. Під час обробки зовнішніх поверхонь вказаного гаманця за допомогою спеціального порошку «долматин» було виявлено слід папілярних ліній, який за допомогою прозорої липкої стрічки з 4 відрізків поміщені на аркуш паперу формату А4.

Крім цього оглянутий поліетиленовий пакет експертної служби № 1805033, де знаходиться чотири металеві медалі та значок СРСР та порожня пластикова коробка для медалей, розмірами 127x197 мм., яка складається із пластикової прозорої частини та картонної частини, що обшита матеріалом червоного кольору. Під час обробки зовнішніх поверхонь верхньої частини коробки за допомогою спеціального порошку «сердолік» було виявлено сліди папілярних ліній, які за допомогою прозорої липкої стрічки у вигляді 2 відрізків поміщені на аркуш паперу формату А4. В ході обробки внутрішніх поверхонь верхньої частини коробки за допомогою спеціального порошку «сердолік» було виявлено сліди папілярних ліній, які за допомогою прозорої липкої стрічки у вигляді 1 відрізку поміщені на аркуш паперу формату А4.

Наявна ж у справі постанова від 25.11.2016 про визнання оглянутих 15.06.2016 речей та предметів речовими доказами підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.

При цьому зауваження захисника Собчук Н.Ф. щодо визнання протоколу огляду предметів від 15.06.2016 недопустимим доказом, оскільки оглянуті слідчим порожня пластикова коробка для медалей та значок СРСР не були вилучені слідчим в ході огляду місця події від 21.02.2016 або під час іншої слідчої дії, що на переконання сторони захисту свідчить про те, що вказані речі здобуті з порушенням вимог кримінального процесуального закону, заслуговує на увагу в розрізі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор, проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

У цьому контексті потрібно зазначити, що речі і документи могли бути отримані шляхом проведення слідчих дій. Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході огляду місця події квартири АДРЕСА_4 від 21.02.2016, слідчий не вилучав порожню пластикову коробку для медалей та значок СРСР.

Таким чином при проведенні судового розгляду кримінального провадження встановлено, що інформація, яка б підтверджувала вилучення порожньої пластикової коробки для медалей та значка СРСР відсутня, що дає підстави суду вважати, що мали місце істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час одержання порожньої пластикової коробки для медалей та значку СРСР, а тому протокол огляду предметів від 15.06.2016 та постанова про визнання речовим доказом від 25.11.2016 в частині огляду та визнання порожньої пластикової коробки для медалей та значок СРСР, не може сприйматися, як допустимий доказ, через призму норми ст. 86 КПК України, яка указує, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, суд дійшов до висновку про те, що протокол огляду речей від 15.06.2016 в частині огляду порожньої пластикової коробки для медалей із значком СРСР, є недопустимим доказом.

Крім цього, суд визнає постанову від 25.11.2016 в частині визнання речовим доказом порожню пластикову коробку для медалей із значком СРСР, недопустимим доказом, як похідний доказ від протоколу огляду від 15.06.2016.

Доводи захисника Собчук О.О. щодо проведення оглядів речей та предметів від 15.06.2016, 06.03.2016 та 06.04.2016 після проведення експертних досліджень не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства.

З протоколу проведення слідчого експерименту здійсненого з 16.43 год. по 17.57 год. 12.08.2016 з долученим відеозаписом, який був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тхоржевським В.С., за участю підозрюваного ОСОБА_1 , у присутності його захисника, понятих, спеціаліста, статиста зафіксовано на відео, яке було переглянуте в судовому засіданні та встановлено, що у ході проведення такої слідчої дії, яка була здійснена, у порядку ст. 240 КПК України, підозрюваний ОСОБА_1 розповів та продемонстрував безпосередньо на місці події як він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 приїхали додому потерпілої ОСОБА_5 , яку планували пограбувати за порадою племінниці ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_10 . Наблизившись до житлового будинку вони вирішили, що ОСОБА_2 представиться потерпілій контролером електромереж і пройде першою у будинок, а потім в будинок повинні були зайти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Після того, як ОСОБА_2 згідно з домовленістю пройшла у будинок потерпілої ОСОБА_5 , слідом за нею в будинок пройшли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Перебуваючи в будинку ОСОБА_4 наказав ОСОБА_1 взяти потерпілу, аби остання не кричала, на що ОСОБА_1 перебуваючи в коридорі, схопив потерпілу ззаду двома руками та потягнув її на себе, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 почали зв`язувати їй руки. Після чого останні перетягнули потерпілу в житлову кімнату, де посадили її на стілець, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 почали у кімнатах будинку шукати гроші та цінні речі. При цьому ОСОБА_4 наносив удари руками в обличчя потерпілої, таким чином дізнавався, де вона зберігає гроші. Кількість ударів ОСОБА_1 не рахував, але зазначив, що їх було багато. Під час нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили не застосовувати ОСОБА_4 фізичне насильство до потерпілої, на що ОСОБА_4 повідомив, що потерпіла бачила їх обличчя та може їх описати поліції, а тому її треба вбити. Через деякий час потерпіла після застосованого до неї фізичного насильства з боку ОСОБА_4 прийшла до тями та останній став запитувати, де вона зберігає гроші, на що остання повідомила, що втратила пам`ять, оскільки він її сильно побив. Після чого ОСОБА_4 почав наносити удари потерпілій ногами, з яких наніс декілька ударів в обличчя. В цей час ОСОБА_2 в будинку знайшла 1000 гривень, а коли ОСОБА_1 побачив, що потерпіла припинила подавати ознаки життя він вийшов з будинку, а за ним попрямували ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , останній з будинку виходив ОСОБА_4 , який взяв у будинку ключ від вхідних дверей та зачинив вхідні двері на замок, а ключ по дорозі викинув. Зі знайдених грошей, ОСОБА_1 передали 100 грн., а інші витратили на продукти харчування.

З дослідженого судом, у порядку ст. 357 КПК України, у судовому засіданні, речового доказу, а саме компакт - диску з відеозаписом слідчого експерименту, яким він є у світлі ст. 98 вказаного Кодексу, судом встановлено, факт дотримання слідчим положень КПК України при його проведенні, з огляду на що можливо дійти висновку про підтвердження ним в своїй сукупності інших обставин з числа регламентованих ст. 91 КПК України, на підставі яких, є можливим встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Під час перегляду CD-диску встановлено, що ОСОБА_1 під час проведення цієї дії поводив себе спокійно, детально розповідав про відомі тільки йому обставини вчинення розбійного нападу та вбивства потерпілої ОСОБА_5 , деталізація подій здійснена обвинуваченим була чіткою та послідовною, із вказівкою з його сторони на всі подробиці вчинення цього кримінального правопорушення, про які він розповідав самостійно, деталізовано та послідовно.

Відповіді на запитання надавав швидко, послідовно й по суті, із застосуванням логічних суджень, самостійно та активно уточнював деталі, на запитання слідчого, відповідав послідовно та впевнено, про всі обставини розповідав в деталях, з елементами повторювання та уточнення певних обставин, які мали місце при розбійному нападі та вбивстві потерпілої ОСОБА_5 , демонструючи достатньо-вольовий контроль поведінки, що дає суду підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 вільно володіє детальною інформацією про обставини вчинення інкримінованих йому злочинів та міг самостійно їх відтворити.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 відмовився від наданих показань під час слідчого експерименту від 12.08.2016, наполягав, що показання давав під тиском працівників поліції, який був з боку оперативних працівників поліції напередодні проведення вказаної слідчої дії.

Однак обвинуваченим ОСОБА_1 до перегляду вказаної слідчої дії в судовому засіданні не зазначалось, що до нього під час досудового слідства застосовувались недозволені заходи ведення досудового слідства, а саме з боку оперативних працівників поліції застосовувались фізичний та моральний тиск.

Таким чином суд вважає за можливе надати оцінку позиції обвинуваченого ОСОБА_1 нижче у вироці, після дослідження протоколу слідчих експериментів за участю інших учасників подій, оскільки позиції обвинувачених щодо обраної лінії захисту, а саме щодо застосування до останніх з боку оперативних працівників поліції недозволених заходів ведення слідства, співпадають.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тхоржевським В.С 28.11.2016 з 16.26 год. по 16.52 год., проведеного за участю підозрюваної ОСОБА_2 , у присутності її захисника, спеціаліста, статиста, в присутності понятих, яке зафіксовано на відео та було переглянуте в судовому засіданні встановлено, що взимку до м. Біла Церква, Київської області приїхав її співмешканець ОСОБА_4 , разом зі своїм племінником ОСОБА_1 , який зателефонував ОСОБА_2 та запросив її у гості до своєї племінниці на ім`я ОСОБА_10 , на що ОСОБА_2 погодилась та прийшла до ОСОБА_10 , яка на той час зі своєю родиною мешкала у квартирі, яка розташована біля Колгоспного ринку в м. Біла Церква, Київської області, яка повідомила, що вона знає одну жінку похилого віку, яка у своєму житловому будинку, де мешкає одна, зберігає великі заощадження, але остання невідомим чоловікам вхідні двері не відчинить. Також під час вказаної розмови всі її учасники, розробляли план дій, після чого всі разом попрямували за ОСОБА_10 , яка провела їх до будинку потерпілої та першою пройшла в будинок, за нею зайшли ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після того, як ОСОБА_2 пройшла у будинок, остання побачила, як ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 зав`язували ноги та руки потерпілій, а потім посадили її на стілець.

ОСОБА_10 стала запитувати у потерпілої, де вона зберігає свої заощадження у будинку, а ОСОБА_2 просила не чіпати потерпілу, на що ОСОБА_10 наказала ОСОБА_2 шукати в будинку гроші. Так в результаті пошуку ОСОБА_2 у шафі, в пальто знайшла 1000 грн. та за наказом ОСОБА_10 після того, як інших грошей не виявила, ОСОБА_2 залишила будинок потерпілої. В цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перевертали всі речі у будинку в пошуках грошей. ОСОБА_2 після того, як залишила будинок, попрямувала на зупинку, де чекала всіх приблизно одну годину, а коли ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 також прийшли на зупинку, від ОСОБА_10 стало відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вбили потерпілу. Зі знайдених грошей, 100 грн. віддали ОСОБА_1 , а 500 грн. забрала ОСОБА_10 , на які придбала продукти харчування.

Під час перегляду CD-диску встановлено, що ОСОБА_2 під час проведення цієї дії поводила себе активно, детально розповідала про відомі тільки їй обставини вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 , деталізація подій здійснена обвинуваченою була чіткою та послідовною, із вказівкою з її сторони на всі подробиці вчинення цього кримінального правопорушення, про які вона розповідала самостійно, деталізовано та послідовно.

Відповіді на запитання надавала швидко, послідовно й по суті, із застосуванням логічних суджень, незважаючи на той факт, що під час слідчого експерименту ОСОБА_2 демонструвала нещирість у відповідях на запитання учасників слідчої дії, а також ухилялась від прямих відповідей на запитання, але під час проведення вказаної слідчої дії продемонструвала вільне володіння інформацією про деталі обставин, які мають значення по справі та могла самостійно їх відтворити.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 відмовилась від наданих показань під час слідчого експерименту від 28.11.2016, наполягала, що показання давала під тиском працівників поліції, який був з боку оперативних працівників поліції напередодні проведення вказаної слідчої дії.

Однак обвинуваченою ОСОБА_2 до перегляду вказаної слідчої дії в судовому засіданні не зазначалось, що до неї під час досудового слідства застосовувались недозволені заходи ведення досудового слідства, а саме з боку оперативних працівників поліції застосовувались фізичний та моральний тиск.

З протоколу проведення слідчого експерименту здійсненого з 11.30 год. по 11.53 год. 30.12.2016 з долученим відеозаписом, який був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Тхоржевським В.С., за участю підозрюваного ОСОБА_4 , у присутності його захисника, понятих, спеціаліста, статиста зафіксовано на відео, яке було переглянуте в судовому засіданні вбачається, що останній разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибули на вулицю Кільцева в м. Біла Церква, Київської області до житлового будинку, де мешкала жінка похилого віку, з якою ОСОБА_4 раніше не був знайомий, з метою вчинення розбійного нападу на останню. За попередньою домовленістю ОСОБА_4 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останні повинні були представитися потерпілій контролерами електромереж, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 першими пройшли до вхідних дверей будинку, в цей час ОСОБА_4 перебував за парканом та спостерігав. Після того, як ОСОБА_7 та ОСОБА_1 пройшли всередину будинку, за ними також до будинку пройшов і ОСОБА_4 , де останній побачив, що потерпіла повернувшись спиною до ОСОБА_1 , демонструвала йому лічильник, під час чого ОСОБА_1 схопив її руками за шию та поклав спиною на підлогу та наказав їй мовчати, після чого двічі вдарив кулаком в область вуха, у зв`язку з чим у потерпілої пішла кров, яка залишилась на холодильнику, біля якого лежала потерпіла. ОСОБА_4 побачивши, як ОСОБА_1 застосовує до потерпілої фізичне насильство, відштовхнув останнього від потерпілої та взявши її під руки, відвів до кімнати, де посадив на стілець. Після чого всі почали обшукувати будинок у пошуках грошей та іншого цінного майна. Під час пошуку заощаджень потерпілої, до останньої підійшов ОСОБА_1 та наніс їй удар ногою в район щелепи, від якого потерпіла впала спиною на підлогу зі стільця. Після чого ОСОБА_4 знов відштовхнув ОСОБА_1 від потерпілої та стягнув матрац з ліжка, підклав його під голову потерпілої, в цей час остання стогнала. ОСОБА_1 став висловлювати побоювання, що потерпіла може втекти, тоді ОСОБА_4 та ОСОБА_1 взявши гардини, які весели на вікнах та перев`язали їй ноги та руки. Під час всього перебування в будинку потерпілої, ОСОБА_4 просив агресивно налаштованого ОСОБА_1 не наносити тілесних ушкоджень потерпілій. Під час пошуку грошей у будинку, ОСОБА_2 знайшла гроші в розмірі 1000 грн., інших цінних речей у будинку не було знайдено. Після чого ОСОБА_2 попрямувала до виходу, ОСОБА_4 попрямував за нею, а ОСОБА_1 затримавшись біля потерпілої, наніс їй один удар ногою по тулубу в район ребер, а потім став своїми ногами на матрац, частина якого була підкладена під голову потерпілої та підстрибнувши навмисно двома ногами приземлився на обличчя потерпілої, коли це побачив ОСОБА_4 він зрозумів, що ОСОБА_1 вбив потерпілу. Останнім з будинку виходив ОСОБА_1 , який взяв з собою ключ від вхідного замка та зачинив вхідні двері ззовні, а ключ викинув по дорозі. По дорозі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 почали сваритися за те, що останній вбив потерпілу, на що ОСОБА_1 зазначив, що по іншому не можливо було робити, оскільки потерпіла бачила їх обличчя.

З переглянутого CD-диску встановлено, що ОСОБА_4 під час проведення цієї дії поводив себе спокійно, детально розповідав про відомі тільки йому обставини вчинення злочинів, деталізація подій здійснена обвинуваченим була чіткою та послідовною, із вказівкою з його сторони на всі подробиці вчинення цього кримінального правопорушення, про які він розповідав самостійно, деталізовано та послідовно.

Відповіді на запитання надавав швидко, послідовно й по суті, із застосуванням логічних суджень, із використанням складних речень, демонструючи достатньо-вольовий контроль поведінки.

Враховуючи, що хід і результати проведення слідчих експериментів за участю підозрюваних зафіксовані слідчим за допомогою технічних засобів на CD – дисках, а тому текст слідчий не вносив до відповідних протоколів, що знайшло відображення в самих протоколах, а також з протоколів вбачається, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягав на внесенні повного тексту проведених процесуальних дій.

Переглянуті та досліджені судом носії інформації з проведеними слідчими експериментами за участю підозрюваних, містять дані зазначених процесуальних дій, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено, а протоколи слідчих експериментів від 12.08.2016, 28.11.2016 та 30.12.2016 відповідають вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК України, а самі слідчі дії проведені за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України.

Отже судом при перевірці позицій обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що під час проведення слідчих експериментів від 12.08.2016, 28.11.2016 та 30.12.2016 за участю підозрюваних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , останнім були роз`яснені права, регламентовані ст. 42 КПК України, про що свідчить підпис останніх у протоколах.

Досліджені протоколи слідчих експериментів підписані обвинуваченими без будь-яких зауважень та доповнень про вчинення ними спільно розбійного нападу на потерпілу, хоча про такі права вони знали, адже їм було роз`яснено останні, зокрема ст. 42 КПК України, якою передбачено – давати показання та в будь-який момент відмовитися давати їх. Слідчі експерименти від 12.08.2016, 28.11.2016 та 30.12.2016 проводились в присутності захисників підозрюваних з ознаками відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів та випробувань.

Таким чином підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України для визнання доказів недопустимими відсутні, бо особи були поінформовані про право давати пояснення та в будь-який момент відмовитися давати їх.

Крім цього суд враховує викладену правову позицію у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду заначила, що отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії – слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом… Таким чином, відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими та самостійними процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, відповідно до ст. 91 КПК України…Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

За таких підстав суд дійшов висновку, що доводи захисника Собчук О.О. про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту від 30.12.2016 за участю підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки відносно останнього кримінальне провадження закрито у зв`язку зі смертю, а тому з`ясувати в судовому засіданні всі обставини проведення процесуальної дії у ОСОБА_4 не уявляється можливим, є безпідставними.

Крім цього суд зауважує, що протокол слідчого експерименту від 30.12.2016 за участю підозрюваного ОСОБА_4 проведений був слідчим після проведення слідчих експериментів за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 12.08.2016 та підозрюваної ОСОБА_2 від 28.11.2016, що свідчить про спростування позицій обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що останні давали покази на досудовому слідстві зі слів, повідомлених ОСОБА_4 про обставини вчинення ним злочинів, який був обізнаний у всіх деталях подій.

Також доводи обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що останні перебуваючи у домоволодінні потерпілої ОСОБА_5 , вчиняли всі дії за вказівками ОСОБА_4 , під час судового розгляду не віднайшли свого підтвердження, виходячи з того, що для їх обґрунтування обвинуваченими не було надано будь-яких доказів у розумінні ст. 84 КПК України.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 24.11.2016 вбачається, що ОСОБА_2 фактично була затримана 24.11.2016 о 10.00 год. слідчим слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Олійником І.В. Під час обшуку у затриманої ОСОБА_2 виявлено та вилучено банківську картку банку «Ощадбанк», мобільний телефон, сім катку.

Таким чином протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочинів, вказують на дійсний факт затримання обвинуваченої та не містить у собі будь-яких їхніх зауважень щодо застосування насильства, погроз тощо з боку працівників правоохоронного органу.

Отже, зазначений протокол про затримання у сукупності з іншими дослідженими доказами спростовують версію обвинуваченої ОСОБА_2 про застосування до неї під час досудового слідства недозволених заходів ведення досудового слідства з боку працівників поліції, а саме застосовування фізичного та морального тиску.

В частині доводів обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування до них під час досудового слідства недозволених заходів введення досудового слідства, а саме фізичного та психологічного впливу, то суд їх вважає такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, виходячи з того, що для їх обґрунтування обвинуваченими не було надано будь-яких доказів у розумінні статті 84 КПК України, зокрема суд враховує той факт, що обвинувачені про вчинення злочину працівниками правоохоронних органів з даного питання у порядку ст. 214 КПК України не повідомили взагалі, а тому посилання на ці обставини тільки під час судового розгляду даного кримінального провадження, після дослідження відеозаписів зі слідчих експериментів, проведених за участю підозрюваних під час досудового розслідування, є намаганням останніх уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Не дивлячись на той факт щодо відсутності доказів про застосування з боку працівників поліції під час досудового розслідування недозволених заходів ведення слідства відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд зобов`язав прокурора, на підставі зроблених заяв обвинуваченими в судовому засіданні про вчинення відносно них кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України на виконання вимог, передбачених ст. 214 КПК України, направити матеріали в правоохоронні органи, з метою проведення відповідної перевірки.

Крім цього суд зауважує, що ухвалює вирок на підставі досліджених доказів по справі, які у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок щодо вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незалежно від прийнятого рішення під час досудового розслідування за заявою останніх щодо застосування відносно них заборонених заходів ведення досудового слідства, що надає можливість суду ухвалити вказаний вирок не очікуючи результатів по зазначеним відомостям про вчинення злочину.

З досліджених судом, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судом встановлено наступне.

Даними висновку експерта № 84 від 23.05.2016 встановлено, що труп гр. ОСОБА_5 знаходився в стані виражених гнильних змін.

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 знайдені наступні ушкодження: крововиливи в м`яких тканинах голови, перелом кісток носа з ушкодженням слизової оболонки, крововиливи під м`якими мозковими оболонками, крововилив у кінчик язика, переломи під`язикової кістки, щитоподібного та перснеподібного хрящів гортані, переломи шести ребер справа та семи ребер зліва, крововилив в м`яких тканинах навколо переломів, синці на руках.

Вищеописане, а також виявлені переважно понижене кровонаповнення внутрішніх органів; інтерстиціальний набряк строми, внутрішньоальвеолярні крововиливи, ділянки гострої альвеолярної емфіземи й дистелектазів у легенях; осередкові крововиливи в мисці нирки; морфологічні ознаки спазма артерій міокарда, осередковий набряк строми, осередкова фрагментація в міокарді, деліпідізація спонгіоцитів наднирників, набряк-набубнявіння головного мозку з розладом кровообігу в ньому, дають змогу вважати, що настання смерті ОСОБА_5 , 1928 року народження, зумовлено сукупною травмою: закритою травмою голови, шиї та грудей з розвитком шоку.

Вищевказане свідчить про те, що є прямий причинний зв`язок між отриманими ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_5 .

Ушкодження, що спричинили смерть потерпілої мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя. Інші ушкодження (синці на руках), мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Виявлені на трупі ушкодження заподіяні тупими предметами, могли виникнути від неодноразових ударів ними по тілу потерпілої та при стисненні шиї.

Характер ушкоджень, наявність реактивних змін в області них, дають змогу вважати, що вони заподіяні на протязі 1-6 годин до моменту настання смерті.

Локалізація та характер ушкоджень, дають можливість вважати, що мало місце не менш ніж десять точок прикладання сили.

Переважна локалізація ушкоджень на передній поверхні тіла ОСОБА_5 дає змогу вважати, що в момент нанесення ушкоджень потерпіла могла бути повернута передньою поверхнею до того хто наносив її ушкодження.

Стан достовірних ознак смерті (трупні плями, трупне задубіння, гнильні зміни) дають змогу вважати, що смерть ОСОБА_5 настала 2-5 діб до моменту огляду трупа на місці події.

При судово-токсикологічній експертизі в крові трупа знайдено – 0,59 % етилового спирту.

Згідно висновку експерта № 575-84 від 30.12.2016 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень виявлених на трупі ОСОБА_5 дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах, вказаних підозрюваним ОСОБА_1 у протоколі про проведення слідчого експерименту від 12.08.2016.

З висновку судово-психіатричного експерта № 495 від 21.12.2016 встановлено, що ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав. ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_1 не виявлено. ОСОБА_1 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує. ОСОБА_1 може приймати участь у проведенні процесуальних дій за його участі. Клінічних ознак наркоманії та алкоголізму у ОСОБА_1 під час проведеного обстеження не виявлено.

Даними висновку експерта № 500 від 28.12.2016 встановлено, що у поведінці ОСОБА_1 під час допиту та у процесі проведення слідчого експерименту що до відтворення обстановки та обставин інкримінованих йому дій, зафіксованих на наданих для дослідження на відеозаписах, спостерігаються наступні особливості: підекспертний безпосередньо на місці події вільно та впевнено орієнтувався, показання він надавав як у формі діалогу так і формі монологу, самостійно та активно уточнював деталі, на запитання, які йому були поставлені слідчим, відповідав впевнено, динаміка викладення була рівномірною, емоційний фон був рівним. Про всі обставини підекспертний розповідав в деталях, неодноразово повторював та уточнював свої дії в однаковій послідовності. Це свідчить, що підекспертний вільно володіє детальною інформацією про обставини, які мають значення по справі, та міг самостійно їх відтворювати. Підстав для визначення несамостійності надання показів у поведінці ОСОБА_1 , зафіксованій на наданих для дослідження відеозаписах, під час допиту та проведення з ним слідчого експерименту щодо відтворення обстановки інкримінованих йому дій, не спостерігається. Комунікативній діяльності ОСОБА_1 під час допиту та слідчого експерименту у процесі відтворення обстановки та обставин інкримінованих йому дій, зафіксованого на наданих для дослідження відеозаписах, притаманні наступні особливості: надання показань як у формі діалогу так і формі монологу; темп мовлення середній; мовленеві реакції жваві, комунікативно спрямовані, емоційно забарвленні, з використанням відповідних інтелекту та соціально- культуральному статусу підекспертного висловлювань та фраз; динаміка надання показань рівномірна, емоційний фон рівний. Про всі обставини підекспертний розповідав в деталях, він повторював та уточнював свої дії в однаковій послідовності. На запитання слідчих відповідав без ознак невпевненості, нерішучості, в цілому не виявляв пауз та заминок.

На відеозаписах допиту та слідчого експерименту щодо відтворення обстановки та обставин, інкримінованих ОСОБА_1 дій, ознак навіювання, впливу примусу чи інших дій, які б могли спотворити зміст його показів під час досліджуваних слідчих дій, не виявлено. Схильності до фантазування ОСОБА_1 під час слідчих дій з застосуванням відеозапису не виявляв.

З висновку судово-психіатричного експерта № 497 від 21.12.2016 встановлено, що ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих їй дій на захворювання не страждала. ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих їй дій могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_2 не виявлено. ОСОБА_2 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_2 не потребує. ОСОБА_2 може приймати участь у проведенні слідчих дій за її участі. Клінічних ознак алкоголізму та наркотичної залежності у ОСОБА_2 під час проведення обстеження не виявлено.

Даними висновку судово-психіатричного експерта № 498 від 28.12.2016 встановлено, що процес пояснень, наданих ОСОБА_2 під час допиту, проведеного 26.11.2016 та під час слідчого експерименту, проведеного 28.11.2016 із застосуванням відеозапису має наступні індивідуально-психологічні особливості: увага загалом активна протягом всієї процедури допиту. Періодично уникає зорового контакту. Відповіді загалом ухильні, нещирі. Ознак фантазування не виявлено, але вона схильна до експромтів з метою захисту вибраної позиції. Комунікативна діяльність ОСОБА_2 характеризується недостатньою психологічною конгруентністю, тобто такою, що свідчить про наявність у неї під час слідчих дій внутрішньо суперечливих моделей (схем мислення) власної поведінки стосовно пояснень нею особливостей обставин подій, про які вона повідомляє.

Ознак психологічного впливу (чи тиску) з боку вербального (мовного) та невербального (інтонаційного, жестово-знакового) під час слідчих дій з боку учасників слідчих дій, які могли б спотворити зміст показів ОСОБА_2 , не визначено.

Усі запитання, які були поставлені учасниками слідчих дій ОСОБА_2 мали переважно уточнюючий характер. Інтонації поставлених запитань були рівні, вони не містять емоційного залучення. Побудова допиту та слідчого експерименту давала можливість ОСОБА_2 відповідати у вільному темпі і довільній формі.

Ознак фантазування у ОСОБА_2 під час слідчих дій із застосуванням відеозапису не виявлено. Їй притаманна недостатня щирість та ухильність під час надання показань.

Отже, висновки судово-психологічних експертиз № 500 від 28.12.2016 та № 498 від 28.12.2016 спростовують позиції обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо застосування до останніх під час досудового слідства, а саме під час слідчих експериментів, недозволених заходів ведення слідства з боку працівників правоохоронних органів.

З висновку експерта №577-84/д від 30.12.2016 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень виявлених на трупі ОСОБА_5 , дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах вказаних підозрюваним ОСОБА_4 у протоколі проведення слідчого експерименту від 30.12.2016.

Даними висновку судово-психіатричного експерта № 496 від 21.12.2016 встановлено, що ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав. ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_4 не виявлено. ОСОБА_4 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру він не потребує. ОСОБА_4 може приймати участь у проведенні процесуальних дій за його участі. Клінічних ознак алкоголізму та наркоманії у ОСОБА_4 під час проведеного обстеження не виявлено.

З висновку експерта № 5156/д від 29.12.2016 встановлено, що сліди пальців рук (руки) з розмірами по осях 20x28 мм, 22x27 мм, 18х37 мм, 14х20 мм, 18x22 мм та 15х23 мм, які були вилучені 15.06.2016, придатні для ідентифікації по них особи (осіб).

Сліди пальців рук (руки) з розмірами по осях 18x27 мм, 14x34 мм та 13x19 мм, які були вилучені 15.06.2016 року, непридатні для ідентифікації по них особи (осіб).

Слід пальця руки з розмірами по осях 18x37 мм залишений середнім пальцем лівої руки гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дактилокарту заповнену на ім`я якого надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.

Слід пальця руки з розмірами по осях 14x20 мм залишений великим пальцем лівої руки гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дактилокарту заповнену на ім`я якого надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.

Слід пальця руки з розмірами по осях 18x22 мм залишений великим пальцем правої руки гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дактилокарту заповнену на ім`я якого надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.

Слід пальця руки з розмірами по осях 15x23 мм залишений великим пальцем лівої руки гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дактилокарту заповнену на ім`я якої надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.

Сліди пальця руки з розмірами по осях 20х28 мм та 22x27 мм залишені не гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та не гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дактилокарти заповнені на ім`я яких надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу.

Судом не застосовувалися до висновку експерта № 5156/д від 29.12.2016 принцип «плодів отруєного дерева», оскільки у висновку відсутні посилання на результати експертизи щодо слідів вилучених з речового доказу (порожня пластикова коробка для медалей), який визнаний недопустимим доказом.

Отже, згідно з ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Тож, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог статей 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та учасниками судового провадження не доведено.

В свою чергу, відповідно до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Так, у судовому засіданні стороною захисту, а саме захисником Собчук О.О. в порядку ч. 1 ст. 363 КПК України заявлено клопотання про доповнення судового розгляду, а саме про надання стороною обвинувачення протоколів одночасних допитів обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підозрюваним ОСОБА_4 , відносно якого кримінальне провадження закрито, у зв`язку зі смертю останнього, для дослідження.

Судом враховано, що згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Однак, судом приймається до уваги вимоги ч. 5 ст. 9 КПК України, де зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З викладених норм вбачається, що всі докази, як правило, повинні подаватися під час публічного розгляду в присутності обвинуваченого для забезпечення змагальності сторін. Однак з цього правила існують винятки, але вони не можуть порушувати права захисту. З позиції ЄСПЛ вбачається, що якщо підсудному було надано відповідну та належну можливість заперечити такі показання, чи то при їх наданні, чи на пізнішому етапі, прийняття їх як доказів не суперечитиме саме по собі вимогам п.1 та п. 3«d» ст.6 Конвенції. Але з цього випливає, що засудження не може виключно або вирішальною мірою ґрунтуватися на показаннях, які сторона захисту не могла оспорити.

Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 97 КПК України суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або тяжкої хвороби, яка заважає останній бути присутній в судовому засіданні безпосередньо.

Отже, стороною захисту наданий активний запис про смерть № 5035 від 25.03.2020 обвинуваченого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з чим кримінальне провадження відносно останнього було закрито ухвалою суду від 19.05.2020, таким чином допитати обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні не уявляється можливим, у зв`язку з чим клопотання сторони захисту судом задоволено.

Так, стороною обвинувачення наданий протокол одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 23.12.2016 з відеозаписом до нього, який відкривався стороні захисту на стадії досудового розслідування при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження.

З дослідженого СД-диску, долученого до протоколу одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 23.12.2016, який проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Олійником І.В. вбачається, що підозрювані повністю підтвердили надані та відтворені ними показання під час проведених слідчих експериментів від 28.11.2016 та 30.12.2016 з одночасним підтвердженням підозрюваною ОСОБА_2 показань ОСОБА_4 , який в свою чергу додав, що всі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 у будинку останній, завдавав виключно ОСОБА_1 , не зважаючи на той факт, що ОСОБА_4 перед тим, як рухаючись до будинку потерпілої попереджав ОСОБА_1 , щоб він не застосовував фізичне насильство до потерпілої, як він це робив під час попередніх злочинів, які він вчиняв у м. Черкасах, а саме під час вчинення злочинів відносно жінок похилого віку, наносив їм удари ногою в обличчя.

Крім цього прокурором наданий протокол одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з СД – диском до нього, який при намаганні суду відтворити відеозапис з технічної несправності, не представилось можливим, у зв`язку з чим вказаний протокол одночасного допиту підозрюваних, суд не приймає до уваги.

Отже, згідно з аналізом норм національного законодавства вбачається, що суд при розгляді справи повинен забезпечити право сторін на допит особи, яка дає показання, важливі для вирішення справи, і не вправі використовувати позасудові свідчення такої особи, але якщо попри всі необхідні заходи забезпечити явку такої особи виявилося неможливим, на підставі ч. 3 ст. 97 КПК України, сторона на доведення своєї позиції може надати суду показання особи, які та давала під час досудового розслідування, і сам факт відсутності такої особи під час судового розгляду не може бути підставою для визнання таких її показань недопустимим доказом.

При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ по вказаному питанню, викладену у рішенні від 27.01.2009 у справі «A.L. проти Фінляндії», а саме те, що вирок не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити та вважає його допустимим у сукупності з іншими дослідженими доказами у судовому засіданні.

Таким чином, дослідивши протокол одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 23.12.2016 суд враховує, що у дослідженому протоколі викладені обставини знайшли своє підтвердження в повній мірі під час досудового розслідування та судового розгляду, а також підтверджується іншими дослідженими доказами по провадженню та не є єдиним доказом на підтвердженні вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих ними дій.

Отже, досліджені вищевикладені докази по кримінальному провадженню свідчать про вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у інкримінованих їм діяннях, а позиція останніх щодо невизнання вини свідчить лише про намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 , судом врахований висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відображений Верховним Судом колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 11.07.2019 в справі № 331/1168/17, де зазначено, що учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив до початку чи під час вчинення цього злочину. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном, тобто за ч. 4 ст. 187 КК України.

Крім цього п. 16 Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» передбачено, що вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України ) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.

За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об`єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.

Якщо учасники групи діяли узгоджено щодо декількох осіб, хоча кожен із них позбавив життя одного потерпілого, дії кожного зі співучасників розглядаються як умисне вбивство двох або більше осіб, вчинене за попередньою змовою, і кваліфікується за пунктами

1 і 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Так, під час судового розгляду по кримінальному провадженню з встановлених фактичних обставин вбачається, що відповідно до показань підозрюваних ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наданих та відтворених під час проведення слідчих експериментів на стадії досудового розслідування, останні прийшли до ОСОБА_5 до дому за адресою: АДРЕСА_6 , з метою заволодіння майном останньої і саме під час вчинення розбою у обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник умисел на вбивство потерпілої, що підтверджується показаннями під час одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які зазначили, що приїхали до вказаного будинку з метою заволодіння цінним майном потерпілої ОСОБА_5 , у зв`язку з чим проникли до будинку останньої та ОСОБА_2 , представившись контролером електромереж, зайшла з ОСОБА_1 до будинку потерпілої. Вказані показання повністю знайшли своє підтвердження в матеріалах кримінального провадження, а саме протоколом огляду місця події від 21.02.2016 у якому зафіксована порушена обстановка речей у будинку у вигляді розкиданих речей по будинку потерпілої, а саме перевернуті стільці, дивани, відкриті дверцята тумбочок та шухляд шаф, а також вилучення відбитків слідів пальців рук з речей потерпілої у будинку, під час огляду місця події, які згідно висновку судово - дактилоскопічної експертизи належать ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Вказане свідчить про те, що обвинувачені прикладали певний час та зусилля для відшукання матеріальних цінностей потерпілої, а зв`язані кінцівки потерпілої та чисельні тілесні ушкодження на різних частина тіла нанесені кулаками рук та ударами ніг, а також які наносилися в різних кімнатах будинку, про що свідчать виявлені на різних предметах побуду сліди бурого кольору, дають підстави вважати, що мотивом позбавлення життя потерпілої, який виник саме під час розбійного нападу, а не до чи після нього, було бажання обвинувачених отримати матеріальні блага для себе, тому в діях обвинуваченого ОСОБА_1 наявна ідеальна сукупність злочинів, тобто його дії підпадають під кваліфікацію за ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Крім цього судом під час судового розгляду був встановлений спосіб учинення інкримінованих обвинуваченим злочинів, та досліджені відповідні докази в обсязі, достатньому для доведення, що було вчинене кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються особи.

Так, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвиконавцями розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 , оскільки обвинувачені діяли з єдиним умислом, спрямованим на заволодіння майном потерпілої.

Враховуючи судову практику викладену у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 23/7453/17 суд зазначив, що співучасником розбійного нападу визнається особа, яка безпосередньо до потерпілого не застосовувала насильство, небезпечне для його життя чи здоров`я, однак у межах домовленості з іншими співучасниками вчинила напад з метою заволодіння майном потерпілого.

Отже, матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 домовилися про спільне вчинення злочину, проникли до житла ОСОБА_5 та здійснили напад на неї, заволоділи її майном (грошима), застосували насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої.

Той факт, що ОСОБА_2 безпосередньо не наносила удари потерпілій, не виключає її участі в розбійному нападі, оскільки вона та ОСОБА_1 вчиняли узгоджені спільні дії, а потім спільно розпорядилися викладеним майном.

Таким чином з огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки останній вчинив розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень та проникненням у житло, особою, яка раніше вчинила розбій, та за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки останній вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вичинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки остання вчинила напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.

Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та розміру покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступень тяжкості скоєного, дані про особу винного, який не має місця реєстрації та постійного місця проживання на території України, на обліку у лікаря – нарколога та лікаря – психіатра не перебуває, раніше судимий за корисливі злочині, а також за вчинення розбійних нападів, однак на шлях виправлення на став та знов вчинив розбій та умисне вбивство, що дає підстави суду вважати про підвищення ступеня суспільної небезпеки обвинуваченого ОСОБА_1 перед суспільством. При цьому суд звертає увагу та враховує той факт, що ОСОБА_1 вперше був засудженим неповнолітнім у віці 17 років, за шахрайство, надалі через два роки останнього засудили по двох епізодах розбійного нападу та грабежу, що свідчить про вперте небажання ОСОБА_1 виправлятися, а навпаки – кожен новий злочин характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки.

З останнього вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 вбачається, що ОСОБА_1 засуджений за трьома епізодами розбійних нападів, які вчиняв разом з ОСОБА_4 , при цьому потерпілими від злочинних посягань ОСОБА_1 є особи жіночої статі та переважно похилого віку, що свідчить, що ОСОБА_1 обирав слабших від нього людей, які в силу свого віку та фізичної статури не могли дати йому відсіч. При цьому також судом під час судового розгляду встановлені спільні ознаки способів вчинення злочинів обвинуваченим ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_1 при вчиненні злочинів, за попереднім вироком, та за даним вироком, спочатку наносив тілесні ушкодження потерпілій кулаками рук, потім перейшов до ударів ногами в груди, з метою з`ясування у потерпілої, де остання зберігає свої заощадження, а після того, як не отримав бажаної інформації, ОСОБА_1 побоюючись, що потерпіла може їх видати правоохоронним органам, оскільки бачила їх обличчя, позбав життя потерпілу. Після чого ОСОБА_1 із агресією та безжальністю до потерпілої, яка була жінкою похилого віку, яка не намагалася чинити опір нападникам, обома ногами стрибнув на голову зв`язаної, лежачої на підлозі, побитої потерпілої ОСОБА_5 .

Спосіб вчинення злочинів дає суду підставу для висновку що ОСОБА_1 є особою позбавленою загальнолюдських цінностей, а притаманні йому такі риси як безжальність, агресі вказують, що він є особою, яка становить небезпеку для суспільства.

Крім цього ОСОБА_1 має явну антисоціальну спрямованість, при наявності молодого віку, останній не працевлаштований, корисною працею не займається, неодружений, не має утриманців, тобто відсутні міцні соціальні зв`язки, під час судового розгляду неодноразово демонстрував агресію по відношенню до прокурора, дозволяв на адресу останнього висловлювати погрози розправи в разі висловлення ним під час судових дебатів міри покарання відносно нього у вигляді довічного позбавлення волі.

Також судом враховані обставини, що характеризують особу ОСОБА_1 , а саме останній у потерпілого ОСОБА_8 вибачення не просив, після завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 швидку медичну допомогу не викликав, тобто не намагався виправити наслідки ситуації, а крім цього, ще взявши ключ від вхідних дверей потерпілої, зачинив двері на ключ, який викинув на певній відстані від будинку, попереджаючи будь-яку можливість стороннім людям (сусідам) надати допомогу потерпілій ОСОБА_5 , відсутність самокритики й співчуття до потерпілої, не відшкодування потерпілому шкоди, завданої внаслідок вчинення злочинів. Судом також враховуються наслідки вчинених злочинів, які полягають у позбавленні життя людини, що має незворотний характер, а також ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме класифікацію за ст. 12 КК України, згідно з якою ч. 4 ст. 187 та п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України є особливо тяжкими злочинами. Крім цього суд врахував той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 під час вчинення злочинів приймав активну роль, яка мала агресивний характер.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , передбачені ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , передбачена ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочинів щодо особи похилого віку.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, обравши спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим, покарання виключно у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого, із застосуванням ч. 3 ст. 70 КК України, до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, приєднати додаткове покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Таким чином до основного покарання ОСОБА_1 призначеного за сукупністю злочинів, підлягає приєднанню додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Отже саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення особи обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 був засуджений за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією 1/2 частини всього майна, яке є власністю засудженого.

Враховуючи, що дані кримінальні правопорушення ОСОБА_1 вчинив до ухвалення вирокуПридніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017, у зв`язку з чим необхідно ОСОБА_1 остаточно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у відповідності з ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та визначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання по даному вироку рахувати з 14.09.2021, зарахувавши ОСОБА_1 до строку покарання часткове відбуте ним покарання за попереднім вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 з 27.10.2017 по 13.09.2021 виходячи із правил зарахування строку попереднього ув`язнення, передбаченого ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком остаточна міра покарання, а саме у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Згідно з вимогами статей 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_2 покарання суд, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_2 , передбаченою ст. 66 КК України, суд визнає наявність на утриманні малолітньої дитини.

Доводи про наявність у обвинуваченої ОСОБА_2 на утриманні матері похилого віку, суд не враховує, оскільки відповідних документів надано суду не було, у зв`язку з чим зазначений аргумент не може бути врахований, як обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченої.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_2 , передбаченою ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Крім цього при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд враховує дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше не судима, має місце реєстрації, яке не співпадає з фактичним місцем проживанням, оскільки місце її реєстрації, розташоване у м. Макіївка, Донецької області, яке знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, офіційно не працевлаштована, корисною роботою не займається, має молодий вік, незаміжня, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Враховуючи відсутність у обвинуваченої ОСОБА_2 каяття щодо вчиненого розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 , оскільки вину не визнала, у потерпілого ОСОБА_8 вибачення не просила, шкоду завдану злочином відшкодовувати не намагалася, потерпілій ОСОБА_5 швидку медичну допомогу не викликала, тобто не намагалася виправити наслідки ситуації, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини 3 статі 187 КК України ближче до максимальної межи покарання у виді позбавлення волі з застосуванням додаткового обов`язкового покарання у вигляді конфіскації Ѕ частини майна.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що перевиховання обвинуваченої ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченої ОСОБА_2 , суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком остаточна міра покарання, а саме у виді позбавлення волі на певний строк із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченої, є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Призначене покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 24.11.2016 вбачається, що ОСОБА_2 фактично була затримана 24.11.2016 о 10.00 год., відносно якої ухвалою слідчого судді застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений під час судового розгляду.

Застосовані запобіжні заходи відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, відповідно до клопотання прокурора, підлягають продовженню до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 необхідно рахувати з часу її фактичного затримання, а саме з 24.11.2016, при цьому вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченій терміну попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII,суд вважає зарахувати ОСОБА_2 термін попереднього ув`язнення у період з 24.11.2016 по час набрання законної сили вироком, - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в порядку статей 122, 124 КПК України, пов`язані із залученням експерта підлягають стягненню з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в розмірі 2306,00 гривень з кожного, тобто на загальну суму 6917,42 гривень.

При вирішенні цивільного позову позивача/потерпілого по справі ОСОБА_8 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що цивільний позивач ОСОБА_8 є племінником померлої ОСОБА_5 , у зв`язку з чим судом достеменно встановлено родинний зв`язок між померлою та цивільнім позивачем, у якого з`явилось право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Цивільний позивач свої вимоги обґрунтував пережитими стражданнями та супутніми витратами пов`язаними з похованням ОСОБА_5 .

Цивільний відповідач ОСОБА_1 заявлений цивільний позов визнав у повному обсязі.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому засіданні цивільним позивачем було надано у розумінні ст. 60 ЦПК України належні та допустимі докази понесеної позивачем матеріальної шкоди у сумі 22607 грн., а тому позов у цій частині слід задовольнити, як обґрунтований та стягнути зазначену суму з ОСОБА_1 .

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступінь вини кожного з заподіювачів, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов`язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

Зокрема, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995 регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого ОСОБА_8 , яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_8 цивільного позивача 1000000 гривень.

Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді:

- за ч. 4 ст. 187 КК України чотирнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого;

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначеного за даним вироком та вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 та визначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту постановлення вироку, тобто з 14.09.2021, зарахувавши в строк покарання часткове відбуте ним покарання за попереднім вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2017 з 27.10.2017 по 13.09.2021 виходячи із правил зарахування строку попереднього ув`язнення, передбаченого ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 1000000 гривень (один мільйон) моральної шкоди, та 22607,00 гривень (двадцять дві тисячі шістсот сім) матеріальної шкоди.

ОСОБА_2 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 187 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на одинадцять років з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю обвинуваченої.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, строк попереднього ув`язнення з 24.11.2016 по час набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченій ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертиз, а саме судово-трасологічної експертизи від 21.02.2016 №19/4-04/440 в сумі 351,84 грн., судово-трасологічної експертизи від 21.02.2016 №4-04/437 в сумі 550,25 грн., судової експертизи від 21.02.2016 №4-03/380 в розмірі 3704,68 грн., дактилоскопічної експертизи 29.12.2016 №5156/д – 880,40 грн., що разом становить – 6917,42 гривень, тобто по 2306,00 грн. з кожного.

Речові докази по справі, а саме ніж з рукояткою та порожню пляшку, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за квитанцією №205 від 12.04.2016; та паперові конверти 9 штук, в яких знаходилися: частина вати 2 штуки, вушна паличка, зразки волосся в кількості 5 штук, зразок крові, поліетиленові пакети 5 штук, в яких знаходилися: скотч, копія договору, нитка, подушка, майка, шкарпетки 2 пари, колготки 2 пари, труси, ковта, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за квитанцією №142 від 15.03.2016; а також чотири металеві медалі, значок «СССР», пластикова коробка для медалі, які знаходяться в поліетиленовому пакеті №1805033 та гаманець, який знаходиться у поліетиленовому пакеті №1312350, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за квитанцією №228/2 від 14.02.2018, №224/2 від 14.02.2018, №226/2 від 14.02.2018, після вступу вироку в законну силу - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Головуючий: Суддя: Суддя:

Ларіна О.В. Буцмак Ю.Є. Примаченко В.О.