Ухвала суду № 99704437, 26.09.2018, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/2333/18>

2-а/465/337/18

У Х В А Л А

про відвід судді

26.09.2018 року

Франківський районни суд м. Львова в складі

головуючого судді Кузь В.Я.при секретарі Цунівській А.І

в ході розгляду матеріалів судової справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області; Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області за участю третьої особи - Міністерства юстиції України про зобов`язання державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Борського Руслана Михайловича скасувати постанову про арешт майна у виконавчому провадженні № 51918146 від 23.08.2016 року, винесену державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романюк Т.І.,-

В С Т А Н О В И В:

Дана справа перебуває на розгляді суду відповідно до ухвали суду від 29 травня 2018 року, сторонами не оскаржувалася і набрала законної сили, що і є підставою розгляду даної справи. Підстави рішення викладені в ухвалі суду ( ас.23). Згідно вказаної ухвали справа призначена до судового розгляду на 05 червня 2018 року.

05 червня 2018 року позивач в судове засідання не прибула, хоч була повідомлена належним чином про час та місце слухання справи, причини неявки суду не повідомила, представника не направила.

З огляду на те, що дана неявка позивача в судове засідання була вперше, суд за згодою сторони відповідача, розгляд справи переніс на 11 липня 2018 року. Дане судове засідання не відбулося з причин перебування судді у відрядженні, а судове засідання, з урахуванням відпустки головуючого, перенесено на 26 вересня 2018 року.

В черговому судовому засіданні від 26 вересня 2018 року представник позивача Гузова А.А., після роз`яснення їй процесуальних прав, використовуючи їх на свою користь в частині права заявляти відводи , подала завчасно заготовлену письмову заяву про відвід судді, яку оголосила в судовому засіданні та у якій вказала, як на її, заявника, думку, підстави для відводу судді.

Представник відповідача - Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області проти відводу заперечив, зазначивши, що у нього не має жодних даних на які покликається представник позивача, як підставу для відводу судді, а крім того наведені доводи не мають жодного відношення до розглядуваної справи.

Решта учасників процесу в судове засідання не прибули, хоч були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, проте їх неявка не перешкоджає суду розглянути заяву про відвід судді.

Вирішуючи питання відводу з підстав викладених у заяві, суд бере до уваги, що обставини на які покликається заявник, їй були відомі ще до подання позову, тобто до 23 квітня 2018 року, оскільки неодноразово викладалися ОСОБА_2 у скаргах до ВККС, а відтак до ВРП, у тому числі й у заявах про відвід судді Кузю В.Я. в інших судових провадженнях. Суд також бере до уваги, що у всіх справах на які покликається ОСОБА_2 розгляд яких відбувався під головуванням судді Кузя В.Я. вона не була і не є стороною, а представляє інтереси за довіреністю. Отже, її особисті права, у тому числі й процесуальні як сторони, і як уважає скаржник – заявник, суддя Кузь В.Я порушити, апріорі не міг.

На противагу зазначеному, сторона процесу – позивач ОСОБА_1 відводів судді Кузю В.Я. не заявляла , а представник ОСОБА_2 не надала підтверджень такої позиції своєї довірительки.

Разом з тим, суд враховуючи вимоги ст.. 39 КАС України, вважає таку заяву, що подана у виняткових випадках, з метою запобігти можливості ОСОБА_2 зловживати своїми процесуальними правами й надалі.

Під час розгляду заяви ОСОБА_2 про відвід судді, приходжу до висновку про відсутність таких підстав, однак враховуючи вимоги ч. 3 ст. 40 КАС України, у такому випадку рішення повинно прийматися суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, а провадження у справі зупиняється.

Проте, в ході вивчення питань наявності підстав для відводу судді, приходжу до висновку про доцільність заявити самовідвід, у зв`язку з чим заявляю самовідвід у розгляді даної справи.

Приймаючи дане рішення зважаю на вимоги п. 4 ч. 1 ст..36 КАС України, згідно якої, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Зважаючи на твердження та поведінку відповідача ОСОБА_2 , яка явно спрямована на провокування складу суду, і не тільки головуючого судді Кузя В.Я., а також в силу вимог ч. 1 ст. 39 КАС України, визнаю сатисфакцією, що дана обставина є саме тими іншими обставинами, які у подальшому викликатимуть сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

При цьому, відхиляю будь - які твердження сторони щодо упередженості чи необ`єктивності судді у розгляді даної справи, будь – якої зацікавленості, як це відображено у заяві про відвід судді, а проведений ОСОБА_2 надзвичайно широко, проте ще не повністю, огляд приватного життя судді Кузя В.Я. і незадоволення його статками заявником, не можуть слугувати твердженням про упередженість та необ`єктивність судді у розгляді справи, в якій ОСОБА_2 заявила відвід судді.

Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У розглядуваному випадку, звинувачення судді, які хоч і не є вмотивовані, оскільки неодноразово були предметом перевірки відповідних органів держави, у тому числі й за заявами ОСОБА_2 , а у більшості випадків, саме за її заявами, проте за своєю природою так чи інакше, породжують та можуть викликати сумнів у сторонньої людини.

Беззаперечно погоджуюся із тими судовими рішеннями Європейського суду на які покликається заявник ОСОБА_2 та приймаю до уваги при прийнятті даного рішення.

Зважаю, що аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов`язкові для врахування судами України.

Відповідно до ст. ст. 3,10- КАС України, адміністративне судочинство здійснюється, а процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а тому приймаючи рішення про самовідвід приймаю до уваги вимоги вказаних норм закону.

При цьому враховую також практику Європейського Суду з прав людини, що знайшла своє висвітлення у справі Golder v. United Kingdom від 21.02.1975 року, згідно якої, право на суд не є абсолютним, то воно може бути обмеженим особливо щодо умов прийнятності скарг, у тому числі й на дії судді, що відповідають вимогам процесуального законодавства, проте, не подобаються стороні. Правила застосування головуючим процесуальних норм, що забезпечують порядок в ході судового процесу і послідовність здійснення своїх прав сторонами, хоч і не подобається стороні, проте, безумовно мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи, повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані та розуміти, що їх право закінчується там, де починається право іншої сторони, а тим більше там, де починається обов`язок та право головуючого у процесі.

Суд бере до уваги, що сторони провадження, у тому числі й їх представники, зобов`язані добросовісно виконувати свої процесуальні права та обов`язки. При цьому суд, виходячи із вимог ст. 144 КАС України, визнає, що ОСОБА_2 , як представник позивача протиправно створює перешкоди у здійсненні судочинства, що і є підставою для застосування заходів процесуального примусу.

У той же час, прийнявши рішення про самовідвід, та зважаючи на заяву ОСОБА_2 в судовому засіданні, що вона є інвалідом, не знаходжу доцільним визнавати її дії, в даному судовому засіданні, як неповагу до суду, у зв`язку з чим, також не знаходжу доцільності вживати заходів судового впливу.

Зважаючи на вищенаведені положення закону та встановлені обставини, приходжу до висновку, що з метою уникнення будь – яких сумнівів у заявника та інших учасників і сторін адміністративного процесу щодо неупередженості судді Кузя В.Я. у розгляді даної справи, заявляю самовідвід.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3 , 10, 36, 38 - 39 , 40, 41, 241 - 243 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Заяву про самовідвід судді Кузя В.Я. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області; Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області за участю третьої особи - Міністерства юстиції України про зобов`язання державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Борського Руслана Михайловича скасувати постанову про арешт майна у виконавчому провадженні № 51918146 від 23.08.2016 року, винесену державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романюк Т.І., задоволити.

Матеріали справи передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на автоматизований розподіл для повторного визначення судді у порядку, передбаченому ст.. 33 КАС України.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь