Рішення № 99703595, 07.09.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2545/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

з секретарем судового засідання Теліусом С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лиман цивільну справу (в порядку загального позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 (яка діє від свого імені та від імені малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), представник позивачів – адвокат Бондаренко Дмитро Валерійович, до Лиманської об`єднаної територіальної громади, від імені та в інтересах якої діє Лиманська міська рада Донецької області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

До Краснолиманського міського суду Донецької області 18.06.2021 звернулась ОСОБА_1 (яка діє від свого імені та від імені малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), представник позивачів – адвокат Бондаренко Дмитро Валерійович із позовом до Лиманської об`єднаної територіальної громади, від імені та в інтересах якої діє Лиманська міська рада Донецької області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік – ОСОБА_3 , після смерті чоловіка відкрилась спадщина у виді рухомого та нерухомого майна (квартири та земельної ділянки кадастровий №1423086500:04:000:1212, площею 1,9391 га, розташованої на території Лиманської міської ради Донецької області).

Спадщину позивачі прийняли своєчасно, у встановлений законодавством термін, вказаний факт підтверджується витягом з реєстру спадкових справ від 28.08.2019 року №57355002, спадкова справа №64494489 згідно із реєстром,

№366/2019, заведена Першою Слов`янською державною нотаріальною конторою, батьки померлого відмовились від прийняття спадщини на користь позивачів. Позивачі частково оформили спадкові права, отримали свідоцтво про право на спадщину, видане Першою

Слов`янською державною нотаріальною конторою від 29.11.2019 року, реєстрові №2-546, №2-544 на квартиру

АДРЕСА_1 .

До спадкової маси також належить земельна ділянка, кадастровий №1423086500:04:000:1212 площею 1.9391 Га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, (рілля), на території Лиманської міської ради (колишня Шандриголівська сільська рада).

Вказана земельна ділянка надана у власність спадкодавця згідно із рішенням сесії Лиманської міської ради від 18.04.2019 року №7/63-3378, яким затверджено проєкт землеустрою, передана у власність вищенаведена земельна ділянка, рекомендовано спадкодавцю оформити та зареєструвати право власності на земельну ділянку в органах Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Позивачка зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що спадкодавець за життя не встиг зареєструвати право приватної власності на землю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивачка вважає, що її майнове право оспорюється, просить суд визнати за нею право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим №1423086500:04:000:1212, площею 1,9391 га, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», розташовану на території Лиманської міської ради Донецької області.

Позивачка ОСОБА_1 (яка діє від свого імені та від імені малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), була належним чином повідомлена по дату, час та місце розгляду справи судом, для участі в судовому засіданні не прибула, надала до суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, заявлені раніше позовні вимоги підтримала.

Представник позивачки – адвокат Бондаренко Д.В. був належним чином повідомлений по дату, час та місце розгляду справи судом, для участі в судовому засіданні не прибув, надав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, заявлені раніше позовні вимоги підтримав.

Відповідача – Лиманську міську раду Донецької області, котра діє від імені та інтересах Лиманської об`єднаної територіальної громади – було належним чином повідомлено по дату, час та місце розгляду справи судом; уповноважений представник відповідача для участі в судовому засіданні не прибула, відзиву на позов не надала, надала до суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи без її участі, за наявним у справі документами, ухвалити у справі рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Оскільки представник відповідача за викликом до суду не прибула, про наявність поважних для цього причин суд не повідомила, не подала до суду відзиву на позов, заяви (клопотання) щодо необхідності відкладення розгляду справи від неї не надходили, суд враховує наявність підстав, передбачених ч.1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, та за згодою представника позивачів ухвалює рішення про заочний розгляд справи в порядку гл. 11 розд. ІІІ ЦПК України.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд відповідно до ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатись як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ст.81 ЦПК України); обставини, що мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст. 82 ЦПК України).

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, дослідивши письмові матеріали у справі, встановив такі обставини і визначив відповідні до них правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України, внесена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (а.с.6), народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Слов`янську Донецької області.

Згідно з наданою позивачкою копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 01.11.1997 року Відділом РАГС м.Слов`янська Донецької області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб між собою 01.11.1997 року (а.с.13).

Чоловік позивачки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 12.04.2019 Слов`янським МВ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_3 . Першою Слов`янською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа (№ за Спадковим реєстром 366/2019), єдиними спадкоємицями за законом у спадковій справі зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Спадщину позивачі прийняли своєчасно, у встановлений законодавством термін, вказаний факт підтверджується витягом з реєстру спадкових справ від 28.08.2019 року №57355002, спадкова справа №64494489 згідно із реєстром,

№366/2019, заведена Першою Слов`янською державною нотаріальною конторою, батьки померлого відмовились від прийняття спадщини на користь позивачів. Позивачі частково оформили спадкові права, отримали свідоцтво про право на спадщину, видане Першою

Слов`янською державною нотаріальною конторою від 29.11.2019 року реєстрові №2-546, №2-544 на квартиру

АДРЕСА_1 .

До спадкової маси також належить земельна ділянка кадастровий №1423086500:04:000:1212 площею 1.9391 Га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, (рілля), на території Лиманської міської ради (колишня Шандриголівська сільська рада).

Вказана земельна ділянка надана у власність спадкодавця згідно із рішенням сесії Лиманської міської ради від 18.04.2019 року №7/63-3378, яким затверджено проект землеустрою, передана у власність наведена земельна ділянка, рекомендовано спадкодавцю оформити та зареєструвати право власності на земельну ділянку в органах Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

На вказану земельну ділянку спадкодавець, як учасник бойових дій (АТО далі ООС), отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишня Шандриголівська сільська рада) згідно із наказом керівника Держгеокадастру ГУ у Донецькій області від 08.05.2018 року №1220-СГ.

Проєкт землеустрою було складено ДП «Центр державного земельного кадастру», в 2018 році, земельну ділянку сформовано, зареєстровано в національній кадастровій системі, проект землеустрою погоджено згідно із вимогами чинного законодавства України, отримано кадастровий №1423086500:04:000:1212, витяг ДЗК від 20.02.2019 року №НВ-1404320862019, погоджено акт прийняття-передачі межових знаків на зберігання, межі земельної ділянки винесені в натуру на місцевості, отримано висновки від 18.07.2018 року №7508/82-18, від 03.09.2018 року №356-в/04-18.

Згідно із рішенням сесії Лиманської міської ради від 18.04.2019 року №7/63-3378, затверджено зазначений проект землеустрою. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер спадкодавець, тому право власності на зазначену земельну ділянку згідно із вищенаведеним рішенням сесії Лиманської міської ради, не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивачка зверталась до державного нотаріуса Першої Слов`янської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 1423086500:04:000:1212, однак постановою нотаріуса від 21.05.2021 року № 877/02-31 їй було відмовлено у вчиненні таких нотаріальних дій з причини відсутності правовстановлюючого документа, котрий би підтверджував право власності ОСОБА_3 на згадану земельну ділянку (а.с.21). Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій позивачкою не була оскаржена в судовому чи адміністративному порядку.

Вирішуючи заявлені позивачами вимоги по суті, суд виходить з такого.

Ст. 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності визнано непорушним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу (ЦК) України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Нормами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ОСОБА_3 за життя мав статус учасника бойових дій (учасника антитерористичної операції (АТО)) (а.с.26)

Відповідно до п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій мають пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Порядок безоплатного отримання у власність земельних ділянок як учасниками АТО, як і іншими категоріями громадян, регулюється нормами ч. 6 ст. 118, ст.121, 122 Земельного кодексу (ЗК) України.

Учасники АТО мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах, передбачених ст.121 ЗК України, зокрема, для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст. 122 ЗК України).

ОСОБА_3 реалізував своє право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, 09.02.2018 він звертався із заявою до Лиманської міської ради Донецької області із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею орієнтовно 2 га, розташованої на землях Лиманської міської ради (Шандриголівської сільської ради), для ведення особистого селянського господарства (а.с.26(зворот)).

Згідно зі ст. 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

Згідно з вимогами ч.ч.1, 3, 4, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.

Натомість рішення Лиманської міської ради від 18.04.2019 № 7/63-3378, згідно з яким було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Шандриголівської сільської ради), передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку комунальної форми власності (кадастровий номер 1423086500:04:000:1212, загальною площею 1,9391 га) для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Шандриголівської сільської ради), рекомендовано ОСОБА_3 оформити і зареєструвати право власності на земельну ділянку згідно з чинним законодавством, було ухвалено органом місцевого самоврядування вже після смерті ОСОБА_3 (після 09.04.2019). Отже, ОСОБА_3 за життя не було передано у власність земельну ділянку комунальної форми власності (кадастровий номер 1423086500:04:000:1212), за життя чоловік позивачки лише розпочав процес отримання у приватну власність (приватизації) земельної ділянки, але завершити його не встиг.

Ст.1216 ЦК України наголошує, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом ст. 269-270,1219 ЦК України право власності ОСОБА_3 не є таким, що нерозривно пов`язане з особою померлого, а отже, входить до складу спадщини.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги,усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. З огляду на це, позивачі як дружина та донька померлого ОСОБА_3 є спадкоємицями за законом.

На підставі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, позивачка ОСОБА_1 (яка діє від свого імені та від імені малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) згідно зі ст. 1261 ЦК України віднесені до числа спадкоємців першої черги за законом. З матеріалів спадкової справи № 366/2019 вбачається, що інших спадкоємців за законом, які б реалізували своє право на спадщину, немає, осіб, які б у порядку ст. 1241 ЦК України мали право на обов`язкову частку у спадщині, не встановлено.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є визнання права.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Водночас відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За життя ОСОБА_3 не був власником земельної ділянки з кадастровим номером 1423086500:04:000:1212, про це свідчить і відсутність відносно земельної ділянки відомостей про реєстрацію права власності, інших речових прав за будь-якими особами. Відтак, за змістом ст. 1218 ЦК України право власності на згадану земельну ділянку ще не належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Як роз`яснено у п. 3.1. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»: «…Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку… Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно…»

«…Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку» (п.3.5. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки.

Відтак, до складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв`язку зі смертю.

Отже, в розглядуваному випадку ефективним способом судового захисту прав позивачки буде визнання за нею права на завершення приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 1423086500:04:000:1212 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» площею 1,9391 га на території Лиманської міської ради Донецької області (колишня Шандриголівська сільська рада) та одержання документа, що посвідчує право власності на землю, на ім`я спадкоємиці.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується;«ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави; спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (п.29 рішення Суду від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як зазначено у ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається зі змісту п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 399/142/16-ц (провадження № 14-508цс18) «ефективний спосіб судового захисту» - це пред`явлена до суду вимога (матеріально-правовий захід примусового характеру) про захист приватного права чи інтересу, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує його реальне поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

У п. 85,86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) викладені правові позиції, згідно з якими: «…суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснюють правильну правову кваліфікацію останніх та застосовують для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини…»; «…зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору…» ; «…саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту...».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю не встиг за життя зареєструвати своє право власності на земельну ділянку, надану йому як учаснику бойових дій для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, розташовану на території Лиманської міської ради, приватизацію землі за життя розпочав, але не встиг завершити та отримати правовстановлюючий документ, межі земельної ділянки встановлені в натурі, цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, відомості про земельну ділянку внесені до Державного реєстру земель, то позивачі, котрі прийняли спадщину після смерті свого чоловіка та батька, набули в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки та одержання правовстановлюючого документа, яке належало спадкодавцю на момент його смерті.

Керуючись ст. 3,4,11,15,16, 1216,1218,1220,1223,1225,1261,1268 Цивільного кодексу України, ст. ст. 81,125,126 Земельного кодексу України, ст. 3,4,5,10,12,13,19, 258,259,264,265,280-282 Цивільного процесуального України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (яка діє від свого імені та від імені малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Лиманської об`єднаної територіальної громади, від імені та в інтересах якої діє Лиманська міська рада Донецької області, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , народжена у м. Слов`янську Донецької області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , народжена у м. Слов`янську Донецької області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) право на завершення приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 1423086500:04:000:1212 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» площею 1,9391 га на території Лиманської міської ради Донецької області (колишня Шандриголівська сільська рада) та одержання документа, що посвідчує право власності на землю, на ім`я спадкоємців.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 16.09.2021 року.

Суддя -