Ухвала суду № 99702137, 15.09.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/2559/20

Провадження № 1-кс/932/3574/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондрашов І.А., за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., представника власника майна Олійника А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Легостаєва Івана Миколайовича, про скасування арешту майна, –

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Легостаєва Івана Миколайовича відповідно до якого він просить скасувати арешт майна, що накладений на земельну ділянку з кадастровим номером № 1210100000:03:293:0057, та яка перебуває у фактичному користуванні вказаного відомства для розміщення будівлі гаражного боксу № 1 по АДРЕСА_1 .

Клопотання вмотивоване тими обставинами, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 року накладено арешт із забороню відчуження та розпорядження на вищезазначену земельну ділянку. Наразі Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) вживаються заходи щодо отримання цієї ділянки у постійне користування, у зв`язку з чим управління звернулось до Дніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення названої земельної ділянки у постійне користування. Також управління звернулось до Дніпровської державної адміністрації, оскільки питання розпорядження землями для обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування належить до компетенції обласних державних адміністрацій. Однак в процесі оформлення землі було виявлено, що ухвалою слідчого судді на вказану земельну ділянку накладено арешт, що обтяжує її та перешкоджає територіальному органу державної влади реалізації права на вільне володіння та користування земельною ділянкою та унеможливлює завершення процедури отримання її на праві постійного користування. За таких обставин начальник управління просить скасувати арешт земельної ділянки, оскільки в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

В судовому засіданні представник власника майна Олійник А.А. підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив. Неявка представника Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області не перешкоджає розгляду даного клопотання.

Заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши клопотання, перевіривши наявність правових підстав для скасування арешту майна, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, навіть тимчасове вилучення об`єктів власності є позбавленням володільця майна можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що вилучення та утримання у будь-якої особи належного їй на законних підставах майна у спосіб або через застосування процедури, які не відповідають приписам закону, є протиправними.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

За положеннями ст. 2 КПК України, до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Відповідно до ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За приписами ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Процесуальні норми чинного КПК України не наділяють слідчого повноваженнями самостійно вирішувати питання щодо права володіння, користування чи розпорядження майном, без відповідного судового контролю.

Відповідно до вимог ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 року було накладено арешт на низку земельних ділянок (всього близько 480), які незаконно вибули з власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Ці земельні ділянки були предметом кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42019041440000062 від 08.11.2019 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 361 КК України.

Арешт було накладено також на земельну ділянку з кадастровим номером № 1210100000:03:293:0057, яка є предметом розгляду даного клопотання.

03.12.2019 року у даному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 361 КК України.

Постановою від 21.04.2021 року кримінальне провадження № 42019041440000062 від 08.11.2019 року закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 294 КПК України, строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає. Отже, строк досудового розслідування є присічним та не може бути поновлений, що зумовлює остаточну неможливість відновлення даного кримінального провадження, навіть за наявності негативних наслідків та не досягнення завдань кримінального провадження. Тому приходжу до переконання, що правові підстави для накладання арешту на спірну земельну ділянку, які існували на момент звернення слідчим із відповідним клопотанням, відпали. Подальше існування цього арешту є недоцільним.

Таким чином, оскільки кримінальне провадження закрито, строк досудового розслідування закінчився та поновленню не підлягає, вважаю, що на момент розгляду даного клопотання необхідність в арешті земельної ділянки з кадастровим номером № 1210100000:03:293:0057, яка використовується Південно-Східним міжрегіональним управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відпала, що є підставою для скасування арешту майна. З тих підстав, що кримінальне провадження закрито, тобто досудове розслідування завершено без передання обвинувального акту до суду, вказане майно підлягає звільненню з під-арешту.

Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц, якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року.

Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).

Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Згідно із частиною третьою статті 174 КПК України 2012 року прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).

Втім, частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження закрив постановою слідчий, який згідно з приписами КПК України 2012 року, на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.

Згідно із частиною третьою статті 26 КПК України 2012 року слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України 2012 року є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.

На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.

Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а кримінальне провадження закрив своєю постановою слідчий, прокурор, дізнавач, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що арешт майна обмежує права щодо володіння, користування та розпорядження майном, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт на майно, і за таких обставин, вказане клопотання необхідно задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 174, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,–

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Легостаєва Івана Миколайовича, про скасування арешту майна, задовольнити.

Арешт, який накладений Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 року по справі № 932/2559/20, провадження № 1-кс/932/1766/20 шляхом заборони відчуження та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером № 1210100000:03:293:0057, скасувати.,

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І.А.Кондрашов