Рішення № 99699412, 11.08.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/16234/19

Провадження №2/523/357/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

секретар судового засідання - Єпутатова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре", ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (Транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТДВ "Страхова компанія "Київ Ре", ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (Транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач свої вимоги обґрунтовує ти що 19.03.2019 р. о 14 год. 10 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Mascott» державний номер НОМЕР_1 , по вулиці Миколаївська дор. у м.Одеса, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Accent» державний номер НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Водія ОСОБА_2 було визнано винним в скоєні вказаної ДТП, та відповідно до постанови Суворовського районного суду м.Одеса від 07.05.2019 р. притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в страховій компанії ТДВ «СК «Київ РЕ», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АО/0122714, що був чинним на момент скоєння ДТП.

Згідно звіту №38-04—19 від 22 квітня 2019 року про вартість відновленого ремонту транспортного засобу «Hyundai Accent» державний номер НОМЕР_2 ., з урахуванням вартості ремонтних робіт, вартості запчастин та фарбування, становить 149311 грн.,91 коп.

19.03.2019 року, позивач подав заяву про страхове відшкодування, до ТДВ «СК «Київ Ре», також позивач зазначає що експерт який проводив експертне дослідження транспортного засобу «Hyundai Accent», запропонував йому записати у заяві, суму, яка є значно меншою від загальної суми відновлюваного ремонту транспортного засобу, а саме 77000 грн. 91 коп., також зазначає що до дня звернення до суду страхове відшкодування не отримав.

Позивач надав до суду заяву про розгляд за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Від відповідача ОСОБА_2 , до суду надійшла заява про розгляд за його відсутності, позовні вимоги визнав частково, в частині франшизи, інше не визнав, надав до суду відзив на позов.

Представники ТОВ «СК «Київ РЕ» в судове засідання не з`явилися, сповіщалися належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.

Представник третьої особи МТСБУ в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.03.2019 р. о 14 год. 10 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Mascott» державний номер НОМЕР_1 , по вулиці Миколаївська дор. у м.Одеса, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Accent» державний номер НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Водія ОСОБА_2 було визнано винним в скоєні вказаної ДТП, та відповідно до постанови Суворовського районного суду м.Одеса від 07.05.2019 р. притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно звіту №38-04—19 від 22 квітня 2019 року про вартість відновленого ремонту транспортного засобу «Hyundai Accent» державний номер НОМЕР_2 ., з урахуванням вартості ремонтних робіт, вартості запчастин та фарбування, становить 149311 грн., 91 коп.

Цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в страховій компанії ТДВ «СК «Київ РЕ», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АО/0122714, що був чинним на момент скоєння ДТП.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Стаття 22 цього Закону визначає, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так, судом було встановлено, що на дату скоєння ДТП, а саме 19.03.2019 року цивільно правова відповідальність власника автомобіля «Renault Mascott» державний номер НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СК «Київ РЕ», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АО/0122714.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 грудня 2018 року № 703/2166/16ц.

Під час розгляду справи суд врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, про те, що власник автомобіля який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом спочатку до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Також статтею 52.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивач зазначає, що розмір спричинених йому збитків складає 149311,91 грн., що дорівнює ринковій вартості його автомобіля.

Згідно Звіту №38-04—19 від 22 квітня 2019 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai Accent» державний номер НОМЕР_2 складає 153 612,37 грн. і так як ця вартість ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля 149 311,91 грн., то відновлювати такий автомобіль економічно недоцільно і у цьому випадку оцінщик визнав автомобіль фізично знищеним і визначив розмір спричиненого позивачу збитку у розмірі ринкової вартості автомобіля - 149 311 грн. 91 коп.

При таких обставинах позивач заявив позов на всю ринкову вартість автомобіля.

Однак це суперечить вимогам ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), згідно якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, якщо позивач згоден з визнанням його автомобіля знищеним, то він може вимагати відшкодування збитків не у розмірі ринкової вартості його автомобіля, а у розмірі різниці між ринковою вартістю автомобіля до і після ДТП.

За правилами п.30.1, ст.30 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Пункт 30.2, ст.30 зазначає, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Виходячи із норм права вказаного Закону автомобіль позивача є фізично знищеним, так як його відновлювальний ремонт значно перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а матеріальна шкода завдана автомобілю дорівнює його ринковій вартості. Таким чином, позивачу як власнику даного транспортного засобу відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

У відповідності до ч.1, ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як зазначають ч.3, ст.10 та ч.1, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), при цьому він фактично підмінює поняття цієї різниці вартістю свого автомобіля після ДТП.

За таких обставин, розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов`язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро. З матеріалів справи не убачається, чи при зверненні до страхової компанії ОСОБА_1 визнав належний йому автомобіль фізично знищеним та чи згодний він був передати страховій компанії залишки транспортного засобу.

Наданий ТДВ «СК «Київ РЕ» розрахунок розміру страхового відшкодування (з яким позивач погодився), свідчить про те, що він виконаний для випадку, коли потерпіла особа не визнає належний йому автомобіль фізично знищеним і не погоджується передати його залишки страховій компанії.

Виходячи з описаних вище обставин, у задоволенні частини позову про стягнення з відповідача на користь позивача 49311 грн. 91 коп. як різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою необхідно відмовити.

Враховуючи те, що страховий випадок стався 19.03.2019 року та те, що право страхувальника вимагати страхову виплату згідно зі статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передається потерпілому, то позивач повинен вимагати кошти за майнову шкоду з страхової компанії, а у випадку завершення процедури ліквідації та затвердження ліквідаційного балансу - від МТСБУ.

У статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення матеріальної шкоди ( страхового відшкодування ) з ТДВ «СК «Київ РЕ», знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду.

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» - франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 12.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи встановлений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є доведеним та підлягає відшкодуванню.

Тому за наведених обставин підлягає стягненню з ОСОБА_2 франшиза в розмірі 2000 грн.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, суд прийшов висновку про задоволення позову частково, а саме в частині стягнення матеріальної шкоди з ТОВ "СК "Київ РЕ", та франшизи з ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачів також підлягають стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір.

Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 3,21,22,9, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 979 ЦК України, ст.ст. 13, 14, 76-82, 95,141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре", ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (Транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре"(ЄРРПОУ:33442139, 03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 13-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) матеріальні збитки в розмірі 98 000 гривень, та судові витрати в розмірі 1 093 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) матеріальні збитки в розмірі 2 000 гривень та судові витрати в розмірі 400 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 13.08.2021 року.

Суддя