Ухвала суду № 99696707, 15.09.2021, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа № 601/1286/21

Провадження № 1-кс/601/631/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року місто Кременець

Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області Мочальська В.М.,

з участю секретаря Коляди О.В.,

прокурора Янюка О.М.,

слідчої Ярої В.С.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Сідорової І.А.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчої СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області Ярої В.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211010000172 від 22 квітня 2021 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідча СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області Яра В.С. за погодженням із прокурором Кременецької окружної прокуратури Янюком О.М. звернулась до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211010000172 від 22.04.2021 у відношенні ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що СВ Кременецького РВП ГУ НП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 12021211010000172 від 22.04.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , та у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , всупереч ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», виник спільний кримінально-протиправний умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, всупереч ст. 7,12,25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовині, прекурсорів та зловживанню ними» та постанови Кабінету Міністрів України № 589 від 03.06.2009, якою затверджено Порядок провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовині прекурсорів, та контролю за їх обігом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі, незаконно придбали порошкоподібну речовину білого кольору, яка містить PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою в перерахунку на діючу речовину 0,0208 грама, яка відповідно до Таблиці № 1 Списку № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено та почали її зберігати з метою збуту.

17.05.2021 о 15.40 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у квартирі за номером АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 . В цей момент ОСОБА_3 (особисті дані особи змінено відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні») прийшов до дверей вказаної квартири. ОСОБА_1 відкрив вхідні двері до квартири та отримав від ОСОБА_3 400 гривень за збут психотропної речовини. Надалі ОСОБА_1 передав кошти ОСОБА_2 та повідомив ОСОБА_4 , що передача психотропних речовин відбудеться через 2 години.

17.05.2021 о 18.13 год. ОСОБА_2 , перебуваючи у власній квартирі, що в АДРЕСА_4 , маючи в наявності заздалегідь незаконно придбану порошкоподібну речовину білого кольору, яка містить PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яка відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, масою в перерахунку на діючу речовину 0,0208 грама, незаконно збув її ОСОБА_3 . Вказана речовина згідно ст. 2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Таблиці №1 Списку №2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб.

У вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Кременець Тернопільської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, який депутатом не являється, непрацюючий, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимий Кременецьким районним судом Тернопільської області:

- 26.11.2009 за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст.104 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

- 16.04.2014 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 1 міс.;

- 07.09.2017 за ч.1 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.296, ч.2 ст.190, ч.1 ст.122 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;

- 14.12.2017 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.2 ст.309, ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України до позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

- 14.09.2018 за ч.1 ст.357, ч.1 ст.185, ч.2 ст.296, ч.1 ст.122, ч.2 ст.190 КК України - із врахуванням ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за цим вироком, більш суворим покаранням призначеним 04.04.2018 ухвалою апеляційного суду Тернопільської області у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна, призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна; зараховано в строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 29.10.2016 відповідно до вимог ч. 5 ст.72 КК України, в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; до часу попереднього ув`язнення зараховано час тимчасового залишення в ДУ «Чортківська установа виконання покарань №26», у зв`язку з розглядом кримінального провадження №601/770/2017 в суді, відповідно до ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; 12.11.2018 звільнений у зв`язку із відбуттям строку покарання.

Правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у скоєнні яких підозрюється ОСОБА_1 – ч.2 ст.307 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідча посилається на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він може втекти з метою уникнення відповідальності за скоєне ним кримінальне правопорушення. Зважаючи на дружні зв`язки підозрюваного ОСОБА_1 з особами, які являються учасниками у кримінальному провадженні, останній може незаконно впливати на них, що перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Дані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі без обмежень, продовжуватиме вчиняти протиправні діяння у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та може вчиняти інші кримінальні правопорушення проти здоров`я населення, а також відносно фігурантів кримінального провадження, та перешкоджатиме кримінальному провадженню іншими чином.

Основним ризиком є те, що підозрюваний ОСОБА_1 буде надалі вчиняти протиправні діяння, зокрема здобувати собі як не працююча особа матеріальні засоби для існування незаконним шляхом, через що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, а тому, існує необхідність застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначені обставини свідчать про неможливість запобігання описаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Прокурор Янюк О.М. в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені ст. 177 КПК України.

Слідча Яра В.С. в судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити з підстав наведених в клопотанні.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 щодо задоволення клопотання заперечив. Зазначив про необґрунтованість підозри та недоведеність наведених у клопотанні та в судовому засіданні ризиків. Просить відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник адвокат Сідорова І.А. просила застосувати щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт, пославшись на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_1 ..

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з таких підстав.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Кременецького РВП ГУ НП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021211010000172 від 22 квітня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідча обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211010000172 від 22 квітня 2021 року ; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 22.04.2021; висновок експерта №СЕ-19/120-21/4424-НЗПРАП від 06.05.2021; постанова про проведення контролю за вчиненням злочину – оперативна закупка від 17.05.2021; висновок експерта №СЕ-19/120-21/5185-НЗПРАП від 27.05.2021; повідомлення про підозру від 23.06.2021, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

В свою чергу, підозрюваним не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність його до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідча та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, судом враховуються дані, що характеризують особу ОСОБА_1 , а саме те, що він ніде не працює, хоча є особою працездатного віку, утриманців не має, стан його здоров`я.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину,-від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує як вказані вище дані, із яких не вбачається доказів того, що від злочинної діяльності ОСОБА_1 отримав значний дохід, так і відсутність в матеріалах провадження будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів.

Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали – до 11 листопада 2021 року до 00:00 год.

Визначити розмір застави - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 95 160,00 (дев`яносто п`ять тисяч сто шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26198838, отримувач - ТУ ДСАУ у Тернопільській області, Банк отримувача – ДКСУ м.Київ, номер рахунку (IBAN) – UA358201720355219001000003454.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого чи прокурора;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, у відповідності до статті 205 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 17 вересня 2021 року.

Слідчий суддя: В. М. Мочальська