Постанова № 99695915, 06.09.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2773/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року м.Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі головуючого судді Донченко Ю.В.

секретаря Пилипців О.-І.І.

Справа № 466\2773\21

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 354-02 від 19 березня 2021 року

за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Довгого Т.Я., представника ЛМР Галаджун М.Р.,-

в с т а н о в и в:

31.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, яким просить суд скасувати постанову головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції у Львівській області, Савчишина Ігора Михайловича № 354-02 від 19.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення, згідно якої застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити. Також просить стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області Державної екологічної інспекції України на його користь судові витрати з оплати судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 23 березня 2021 року він отримав постанову головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції у Львівській області ДЕІ України, Савчишина Ігора Михайловича №354-02 від 19.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Вважає вказану постанову № 354-02 незаконною, оскільки зазначеного в ній правопорушення не вчиняв, склад адміністративного правопорушення відсутній, а до відповідальності притягнутий без достатніх правових підстав. Тому просить суд скасувати тішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення виходячи з наступного.

Позивач вказує, що постанову № 354-02 винесено на підставі протоколу №017066 від 15.03.2021 року про адміністративне правопорушення. Звертає увагу на те, що до даного протоколу не додається жодних відео- чи фото матеріалів (оскільки фіксування не проводилося), які би підтверджували (фіксували) факт правопорушення. Дана обставина в сукупності з іншими підтверджує не бажання інспектора об`єктивно розглянути справу та встановити істину.

Як видно з тексту протоколу №017066, на підставі якого винесено постанову №354-02, вказано, буцімто він об 11 год. 00 хв. 15.03.2021 року здійснив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 КУпАП, відповідно порушив режим використання земель природно-заповідного фонду, а саме: проведення земляних робіт, чим змінено форму рельєфу території Львіського комунального підприємства «Львівський центральний парк культури і відпочинку по вул. Б.Хмельницького», м.Львів, вул.Болгарська,4. Однак, вказаних дій (будь-яких земельних гобіт) позивач не здійснював, про що вказав і в протоколі. В протоколі відсутні будь-які докази чи посилання на них, що підтверджують яку-небудь причетність його до вказаних земельних робіт. Як видно із протоколу №017066 інспектором взагалі не з`ясовувалося ким саме, коли і які види земельних робіт проводилися. Не встановлено і коло причетних осіб.

Крім того позивач зазначає, що у самій постанові вказано посилання на порушення ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 68 ЗУ « Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 96 Земельного кодексу України та ст.. 7 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Однак такий перелік посилань є за своєю суттю взагалі беззмістовним списком у контексті визначення норми права яка буцімто порушена, оскільки щодо ст.211 Земельного кодексу України, ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» не вказано, які саме норми порушено, оскільки обидві статті не містять частин і пунктів. В той же час статті 96 Земельного кодексу України та 7 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» взагалі стосуються обов`язків землекористувачів та повноважень повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Враховуючи вищевказане, неможливо визначити, яке саме правопорушення вчинене ним, на думку інспектора.

Посилається на те, що відповідачем не з`ясовано всіх обставин справи відповідно до вимог ст.280 КУпАП, не зібрано жодних доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення у діях позивача (як і вчинення самих дій), які б дозволили вказати на достовірність, того що позивачем дійсно скоєне зазначене правопорушення. Із наданих вище пояснень слідує, що не існує жодних доказів, які б свідчили про вчинення мною правопорушення вказаного у постанові № 354-02. У зв`язку з наведеним просить не відмовити в задоволені позовних вимог.

Ухвалою судді від 19 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

01.06.2021 року за вх. №13121 від 01.06.2021 представником відповідача – начальником інспекції Р. Дасюком подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, дав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити .

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на докази, які містяться в матеріалах справи та з підстав, які зазначені у письмовому відзиві. Просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Представник ЛМР надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що дії, вчинені позивачем - ОСОБА_1 входять до його повноважень як директора ЛКП "Львівський центральний парк культури і відпочинку ім.Б.Хмельницького", оскільки перелік прав директора не є вичерпним та обмежується нормами чинного законодавства України, а питання благоустрою безпосередньо відносяться до його прав за статутом.

Розглянувши позов, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані, за наступних підстав.

Згідно ст.6 КАС України, суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог лише в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частинами 1 та 3 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано до суду в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя, після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, встановлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному окремому випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, а в разі недотримання - поважність підстав пропуску цього строку.

Відповідно до протоколу № 017066 від 15 березня 2021 року, ОСОБА_1 в 11 год. 00 хв. 15 березня 2021 року здійснив порушення режиму використання земель природно-заповідного фонду, а саме: проведення земляних робіт, чим змінено форму рельєфу території Львівського комунального підприємства «Львівський центральний парк культури і відпочинку по вул. Б.Хмельницького», м.Львів, вул.Болгарська,4 (а.с. 9).

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення № 354-02 від 19 березня 2021 року директора ЛКП «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім.Б.Хмельницького» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що останній вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.211 Земельного кодексу України, ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.96 Земельного Кодексу України, ст.7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», таким чином здійснив порушення режиму використання території, що підлягає особливій охороні, території природно-заповідного фонду-парку-памятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького, а саме на ділянці навпроти будинків АДРЕСА_1 та з тильної сторони будинків АДРЕСА_2 та № 7 по вул. Глінки М. в м. Львові виявлено факт проведення земляних робіт на площі 400 кв.м. із частковим засипанням кореневої системи зелених насаджень, а також часткового засипання яру площею 260 кв.м., чим змінено форму рельєфу території Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького у АДРЕСА_3 (а.с. 8 зворот).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Для можливості притягнення конкретної особи до відповідальності, необхідно з`ясувати чи вона є (може бути) суб`єктом адміністративного правопорушення, а саме з`ясувати можливість притягнення такої особи до відповідальності (вік, осудність, інші спеціальні ознаки, тощо) та наявність причинного зв`язку між діянням особи та наслідками.

Тобто існування такої складової як суб`єкт правопорушення можливе лише за наявності причинного зв`язку між об`єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення).

Такі висновки узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у п. 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі № 177/525/17 та п.п. 14 29 постанови Верховного Суду від 18.06.2020 по справі 686/14075/16-а.

Як встановлено судом, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення режиму використання земель природно-заповідного фонду, а саме: проведення земляних робіт, чим змінено форму рельєфу території Львіського комунального підприємства «Львівський центральний парк культури і відпочинку по вул. Б.Хмельницького», м.Львів, вул.Болгарська,4. - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п«яти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища », передбачено відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля, у тому числі поданні завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи висновку з оцінки впливу на довкілля; г) неврахуванні у встановленому порядку результатів оцінки впливу на довкілля та невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об`єктів; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам; й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів; к) невиконанні вимог охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров`я; н) порушенні природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами; о) порушенні вимог законодавства України при здійсненні стратегічної екологічної оцінки.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено відповідальність за порушення земельного законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов`язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків, пошкодження або знищення геодезичних пунктів Державної мережі та геодезичних мереж спеціального призначення; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

Згідно статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) не допускати випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; з) обкошувати (з прибиранням скошеного) та оборювати земельні ділянки, прилеглі до торфовищ, полезахисних лісових смуг, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, у смугах відведення автомобільних доріг і залізниць.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать: а) здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів; б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій; в) участь у розробці нормативно-правових актів у сфері охорони земель; г) організація ліквідації екологічних наслідків аварій, залучення до цього підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування та форм власності, а також громадян; ґ) вирішення інших питань відповідно до закону.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП ).

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом з цим, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

За змістом статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналіз наведених положень КУпАП дає підстави для висновку, що під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

У постанові від 26.04.2018 по справі № 338/855/17 Верховний Суд вказав, що постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Враховуючи викладені положення та суть правопорушення зазначеного у протоколі та оскаржуваній постанові, у розглядуваному випадку, для того щоб притягнути позивача до адміністративної відповідальності, відповідач повинен був на підставі належних та допустимих доказів встановити сам факт адміністративного правопорушення, тобто чи мало місце порушення режиму використання території, що підлягає особливій охороні, території природно-заповідного фонду-парку-памятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького, а саме на ділянці навпроти будинків № 32 по вул. Героїв Майдану та з тильної сторони будинків № 5 та № 7 по вул. Глінки М. в м. Львові, факт проведення земляних робіт на площі 400 кв.м. із частковим засипанням кореневої системи зелених насаджень, а також часткового засипання яру площею 260 кв.м., чим змінено форму рельєфу території Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького у м.Львові по вул.Болгарська, 4, а також те, що таке здійснено позивачем, тобто внаслідок його протиправних дій.

З аналізу положення ст.247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З пояснень В.о. начальника Департаменту розвитку управління культури Львівської міської ради О.Стельмах з питання повноважень директора ЛКП «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім.Б.Хмельницького» вбачається, що відповідно до пункту 1.2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1273 від 28.11.2008 «Про визначення юридичних осіб, відповідальних за утримання парків», Львівське комунальне підприємство (Державне комунальне підприємство) «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького» визначено відповідальним за парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького.

Відповідно до п.6.1 статуту ЛКП «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького» (надалі - Статут) управління підприємством здійснює його директор.

Відповідно до п. п.5.1.4 Статуту - Підприємство самостійно приймає рішення, видає накази, вказівки у межах своєї компетенції.

Відповідно до п. 2.2.9 Статуту, директор має право організовувати підсобні господарства, оранжереї, розсадники, постійно діючі зоологічні виставки, утримувати колекції тварин, створювати лабораторії, дослідні станції юних натуралістів та інше. Це положення викладене у Статуті передбачає невичерпний перелік прав директора ЛКП «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького» (надалі - Директор) з питань благоустрою, що обмежується нормами чинного законодавства України. Окрім цього, пунктом 6.5.8 Статуту також передбачається невичерпний перелік повноважень Директора, що обмежується нормами чинного законодавства України.

Тимчасове складування землі на ділянці напроти будинку №32 по вул. Героїв Майдану та з тильної сторони будинків №5 та №7 по вул. Глінки в м. Львові на площі 400 кв. м. було обумовлено проведенням реконструкції стадіону «Юність» про що управлінням культури було направлено листа №2703-вих-25701 від 01.04.2021 року у відповідь на звернення Державної екологічної інспекції №06-1227 від 16.03.2021 року. Станом на 03.08.2021 року грунт, що було розміщено на зазначеній площині - вивезено, а благоустрій ділянки відновлено.

Часткове засипання яру площею 260 кв. м., обумовлено потребою в усуненні обвалу аварійного яру, котрий через ерозійні процеси міг становити небезпеку для відвідувачів та працівників, що у контексті п. 1 ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» є попередженням погіршення екологічної обстановки.

Зважаючи на вищенаведене, вказує, що тимчасове складування землі та часткове засипання яру на території ЛКП «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького» відноситься до повноважень Директора, оскільки перелік прав Директора не є вичерпним та обмежується нормами чинного законодавства України, а питання благоустрою безпосередньо відносяться до прав директора за Статутом.

За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала будь -яких доказів, що таке порушення здійснено саме позивачем ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення від 19 березня 2021 року, не подав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП, а тому з цих підстав позовні вимоги необхідно задовольнити, постанову у справі про накладення адміністративного стягнення 354-02 від 19 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення за ст. 53 КУпАП на позивача у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області Державної екологічної інспекції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 354-02 від 19 березня 2021 року - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення № 354-02 від 19 березня 2021 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.53 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.53 КУпАП, - закрити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 454,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна екологічна інспекція у Львівській області Державної екологічної інспекції України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98, код ЄДРПОУ 38057086).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.09.2021 року.

Суддя Ю. В. Донченко